Санді Токсвіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Санді Токсвіг
дан. Sandra Birgitte Toksvig
Народилася3 травня 1958(1958-05-03)[1][2][3] (66 років)
Копенгаген[4]
Країна Велика Британія
Королівство Данія
Діяльністькомікеса, радіоведуча, письменниця, політична діячка, телеведуча, імпровізатор, акторка, політична активістка
Alma materГертон-коледж (Кембридж) і Tormead Schoold
Знання мованглійська[5], данська і французька
Роки активності1981 — тепер. час
Magnum opusThe News Quizd, Великий Пекарський Турнір, QI і No. 73d
ПартіяПартія рівності жінок
БатькоClaus Toksvigd
Зріст1,52 м
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії
IMDbID 0865785
Сайтsanditoksvig.com

Сандра Біргітта Токсвіг (англ. Sandra Birgitte Toksvig), відома як Сенді Токсвіг (англ. Sandi Toksvig, нар.. 3 травня 1958 року) — британська письменниця, акторка, радіо- і телеведуча, комікеса, продюсерка, сценаристка, феміністка та політична активістка данського походження. Нагороджена Орденом Британської імперії.

Була ведучою програмою The News Quiz на BBC Radio 4 з 2006 до червня 2015 року. Вела телевікторину 1001 Things you Should Know Channel 4 у сезоні 2012—2013 років, а 5 квітня 2014 року стала ведучою повернутого до ефіру шоу Fifteen to one на тому ж телеканалі. У 2016 році змінила Стівена Фрая на посаді ведучої телешоу QI на каналі BBC.

Одна з засновниць Партії рівності жінок, утвореної у березні 2015 року. У жовтні 2012 року призначена почесною ректоркою Портсмутського Університету. Також є чинною головою щорічного благодійного заходу Women of the Year Lunch[en] .

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Токсвіг народилася 1958 року в Данії, але оскільки її батько, Клаус Токсвіг, був журналістом та іноземним кореспондентом для данського телебачення, більшу частину дитинства вона провела за кордоном, головним чином, у Нью-Йорку. Її мати, Джулі Енн Токсвіг (до шлюбу Бретт), мала британське походження[6]. У період, коли її батько працював у Лондоні, Санді відвідувала приватну школу для дівчаток Tormead School. Почала трудову діяльність на посаді освітлювачки у мюзиклі «Ісус Христос — суперзірка» у 18-річному віці.[7][8]

Санді Токсвіг вивчала юриспруденцію, археологію та антропологію в Кембриджі, який закінчила, здобувши диплом з відзнакою, а також дві нагороди за видатні досягнення.[9] Одним з її викладачів права в університеті був лорд Деннінг[en][10].

Кар'єра

[ред. | ред. код]
Виступ Токсвіг у 2008 році

Початок

[ред. | ред. код]

Почала займатися комедією ще в Кембриджі, де виступала як авторка і як виконавиця для першого жіночого шоу в театральному клубі Footlights, членкинею якого вона була в той же час, що і Стівен Фрай, Г'ю Лорі, Тоні Слеттері[en] та Емма Томпсон. Санді Токсвіг стала однією з авторів ревю клубу, який отримав головний приз на Единбургському фестивалі комедії[en]. Також входила до Кембриджського розважального товариства.

Почала кар'єру на телебаченні як ведуча передачі для дітей, таких як № 73 (1982-1986), The Sandwich Quiz,[11] The Saturday Starship, Motormouth, Gilbert's Fridge, а також освітніх програм Island Race і The Talking Show, спродюсованих телекомпанією Open Media для телеканалу Channel 4.

У жовтні 2012 року, під час хвилі звинувачень у бік Джиммі Севіла, а також викриття того, що в 1960-х, 1970-х та 1980-х роках на BBC процвітала культура потурання сексуальним домаганням, Токсвіг повідомила, що у 1980-ті роки вона зазнала утисків з боку «відомої особистості».[12][13] За її словами, повідомлення про випадки неналежної поведінки на ВВС її «абсолютно не здивували».

Комедія

[ред. | ред. код]

У комедійних колах Токсвіг стала відома завдяки виступам у клубі Comedy Store в Лондоні, а також будучи в команді цього клубу, яка виступала з комедійними імпровізаціями.[14]

На телебаченні вона виступала як учасниця таких гумористичних шоу як Call My Bluff (зазвичай, як капітанка команди), Whose Line Is It Anyway?, Mock the Week, QI і Have I Got News for You де вона з'явилася в першому епізоді в 1990 році. Вона також була ведучою What the Dickens, та Sky Arts.

Санді Токсвіг також добре відома аудиторії BBC Radio 4 як учасниця передач I'm Sorry I Haven't a Clue, The Unbelievable Truth, і як провідна вікторини The News Quiz, де вона замінила Саймона Гоґґарта[en] вересні 2006 року, але яку покинула у червні 2015 року, щоб присвятити себе політичній діяльності та фемінізму. 26 червня 2015 року вийшов в ефір останній випуск передачі за її участю. Також на Radio 4 під її керівництвом виходила програма про подорожі «Додатковий багаж», але у 2012 році вона була знята з ефіру.[15]

Роботи в театрі та на телебаченні

[ред. | ред. код]

У 1993 році Токсвіг написала сценарій для мюзиклу Big Night Out на Little Sands Picture Palace для театру Nottingham Playhouse[en] , головні ролі в якому виконали Аніта Добсон[en] та Уна Стаббс. У 2002 році мюзикл був перероблений і доповнений піснями Діллі Кін[en] яка також зіграла в ньому одну з головних ролей на сцені театру Watford Palace разом з Бонні Лангфорд[en].

У співавторстві з Еллі Брюер Токсвіг написала п'єсу за мотивами творів Вільяма Шекспіра — The Pocket Dream, яка йшла спочатку в театрі Nottingham Playhouse[en], а згодом була показана на сцені театру у Вест-Енді. Разом вони також написали сценарій для телесеріалу The Big One в 1992 році, в якому Токсвіг зіграла одну з ролей. Як акторка вона брала участь у таких п'єсах як «Андрокл і лев», «Багато галасу з нічого» та «Комедія помилок». Токсвіг в театрі задіяна у п'єсі «Bully Boy», яка піднімає тему посттравматичного розладу серед британських військових. Прем'єра п'єси відбулася в театрі Наффілд театр у Саутгемптоні у травні 2011 року. Головну роль у ній виконав Ентоні Ендрюс.

Санді Токсвіг брала участь у записі кількох аудіокниг, а також аудіоп'єси Red, із серії за мотивами серіалу «Доктор Хто». У 2011 році вона також постала як ведуча у другому сезоні передачі Майстер Стародавностей на каналі BBC Two.

У 2013 році вона з'явилася у різдвяному випуску серіалу «Викликайте акушерку», на телеканалі ВВС.[16]

У квітні 2014 року Токсвіг стала ведучою повернутого в ефір телешоу Fifteen-to-One, оригінальну версію якого вів Вільям Стюарт.

За заслуги у сфері теле- та радіомовлення у 2014 році Токсвіг була удостоєна Ордену Британської Імперії (OBE).

З 2016 року стала ведучою інтелектуальної комедійно-ігрової телепрограми QI, змінивши Стівена Фрая.

11 лютого 2017 року її остання п'єса «Срібна підкладка» була показана в Rose Theatre Kingston, а потім трупа з нею гастролювала в Портсмуті, Оксфорді, Кембриджі, Іпсвічі, Кесвіку, Йорку та Солфорді. У центрі сюжету — п'ять літніх жінок і молода опікунка в будинку для літніх, який ось-ось затопить шторм. У головних ролях: Рейчел Девіс, Кезія Джозеф, Меггі Маккарті, Джоанна Монро, Шейла Рейд і Аманда Вокер. Син Токсвіга, Тео Токсвіг-Стюарт, дебютував на професійній сцені у п'єсі[17].

16 березня 2017 року оголошена новою співведучою телепередачі Великий Пекарський Турнір (англ. The Great British Bake Off) на Channel 4 разом із Ноелем Філдінгом. Вони замінили попередніх ведучих Сью Перкінс і Мела Гедройца. У січні 2020 року Токсвіг оголосила, що залишає шоу, щоб зосередитися на інших зобов'язаннях, а її замінив Метт Лукас[18].

11 червня 2019 року Токсвіг з'явився в подкасті колишньої прем'єр-міністерки Австралії Джулії Гіллард. Примітно, що Токсвіг зазначає про сексизм у Вікіпедії: «Вікіпедія — чудова ідея, а ідея полягає в тому, що це енциклопедія знань, створена натовпом, яка фантастична ідея. Але відбувається те, що жінки зникають, тому 90 % вмісту Вікіпедії присвячено чоловікам та їхнім досягненням і 9 % стосується жінок. 1 % все ще приймають рішення. Отже, ця пропорція абсолютно не в порядку, і нам відчайдушно потрібно щось з цим робити. Частково проблема полягає в тому, що його редагують волонтери, але є близько 350 000 „uber“ волонтерів, які прагнуть, без образ на них, бути тими самими хлопцями, які мають час, щоб посидіти та зробити це, і не мають часу на прання, й активно редагують статті про жінок. Є дві проблеми: 1) жіночі досягнення не вводяться і 2) жінок активно редагують… Я маю намір спробувати це змінити, якщо зможемо»[19].

Під час карантину через COVID-19 у 2020 році Токсвіг створила та показала мінісеріал «Vox Tox» на YouTube[20], знятий у власному домі. Ці 10-хвилинні сесії популяризували діяльність жінок упродовж віків, надихаючись предметами з власної бібліотеки книг і біографій Токсвіг.

Токсвіг зпродюсувала чотирисерійний серіал про подорожі Extraordinary Escapes with Sandi Toksvig, прем'єра якого відбулася 10 лютого 2021 року на Channel 4[21]. У грудні 2021 року Channel 4 продовжив серіал на другий сезон[22], прем'єра якого відбулася 17 лютого 2022 року[23].

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

Токсвіг є авторкою понад 20 книг для дорослих та дітей, до яких входить як художня література, так і нонфікшн. Вона також є авторкою колонок у таких часописах та газетах, як Good Housekeeping, Sunday Telegraph та The Lady. У 2009 році її статті для газети Sunday Telegraph були видані у вигляді збірки під назвою The Chain of Curiosity.

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Довгий час Токсвіг підтримувала партію ліберал-демократів[24][25] і навіть розглядалася як можлива представниця партії у парламенті. Однак у 2012 році вона заявила, що, на її думку, не існує партії, яка б відповідала її поглядам.

У квітні 2015 року Токсвіг виступила як голова на перших, неофіційних зборах Партії жіночої рівноправності,[26][27] однією із засновників якої вона є. Саме партійна діяльність спричинила завершення Токсвіг її кар'єри на радіо.[28][29]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У Токсвіг троє дітей — дві доньки та син.[30][31] Їх народила колишня партнерка Токсвіг — Пета Стюарт, з якою вона розлучилася в 1997 році.[32] Зачаття було здійснено шляхом штучного запліднення, донором став Крістофер Ллойд-Пак,[33] молодший брат актора Роджера Ллойда-Пака.[34][35]

Санді Токсвіг живе в плавучому будинку у Вондсуерті[36] разом з дружиною — психотерапевткою Деббі Токсвіг.[30][37] Пара офіційно оформила стосунки 29 березня 2014 року, коли набуло чинності законодавство про одностатеві шлюби в Англії та Уельсі.[38]

Має атеїстичні та гуманістичні погляди, є покровителькою Британської гуманістичної асоціації.[39]

Отримала британське громадянство у 2013 році.[40]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Книги для дітей

[ред. | ред. код]

Книги для дорослих

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Babelio — 2007.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123196361 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ McQuillan, Rebecca (18 жовтня 2013). Sandi Toksvig minds her manners. The Herald Scotland. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 26 січня 2016.
  7. ↑ Toksvig, Sandi. The Chain Of Curiosity. — London, UK : Hachette UK. — ISBN 9781405527231.
  8. ↑ Sandi Toksvig: All the world's backstage. The Sunday Telegraph. 30 грудня 2007. Архів оригіналу за 28 травня 2014. Процитовано 25 квітня 2014.
  9. ↑ Press Association (23 січня 2012). Sandi Toksvig becomes chancellor of Portsmouth University. The Guardian. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 31 грудня 2013.
  10. ↑ QI – Series I – Inequality – British Comedy Guide. comedy.co.uk. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 13 квітня 2015.
  11. ↑ Artist Management. Vivienne Clore. Архів оригіналу за 23 лютого 2012. Процитовано 16 березня 2012. [Архівовано 2012-02-23 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Sandi Toksvig claims she was groped while broadcasting. BBC News Online. 7 жовтня 2012. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012. Процитовано 9 жовтня 2012.
  13. ↑ Sandi Toksvig: 'I was groped on air in the 1980s'. The Guardian. 7 жовтня 2012. Архів оригіналу за 9 жовтня 2012. Процитовано 9 жовтня 2012.
  14. ↑ Comedy Store Players Official Site — History [Архівовано 2018-03-11 у Wayback Machine.] -retrieved on 16 May 2008
  15. ↑ Radio 4's Excess Baggage to be axed. Wanderlust. 20 березня 2012. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 26 січня 2016.
  16. ↑ Walker-Arnott, Ellie (14 грудня 2013). Call the Midwife Christmas special — first look preview. Radio Times. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2013.
  17. ↑ Sandy Toksvig's Silver Lining. WhatsOnStage. Процитовано 17 березня 2017.
  18. ↑ The Great British Bake Off: Sandi Toksvig to leave after three years. BBC. 16 січня 2020. Процитовано 16 січня 2020.
  19. ↑ A Podcast of One's Own with Julia Gillard on Apple Podcasts. Apple Podcasts (en-au) . Процитовано 12 січня 2020.
  20. ↑ Vox Tox. 21 березня 2020. Процитовано 5 липня 2020 — через YouTube.
  21. ↑ Exclusive – Watch the first trailer for Sandi Toksvig's travel series Extraordinary Escapes. radiotimes.com. Процитовано 7 лютого 2021.
  22. ↑ Sandi Toksvig to embark on a second series of Extraordinary Escapes. channel4.com/press. Процитовано 20 грудня 2021.
  23. ↑ Extraordinary Escapes with Sandi Toksvig. channel4.com. Процитовано 19 лютого 2022.
  24. ↑ Liberal England: Time for Sandi Toksvig to give up The News Quiz. Liberal England (blog). Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 13 квітня 2015.
  25. ↑ Screen stars join election race. BBC news. BBC. 25 травня 2004. Архів оригіналу за 23 лютого 2009. Процитовано 16 жовтня 2008. The celebrity bug has bitten the other major parties with the Lib Dems claiming the support of [...] broadcaster Sandi Toksvig.
  26. ↑ Cocozza, Paula (28 серпня 2015). Women's Equality party founders: 'It needed doing. So we said, "Let's do it"'. The Guardian. Guardian Media Group. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 21 вересня 2015.
  27. ↑ Londoner's Diary: Women's party is ready to be a player. London Evening Standard. 20 квітня 2015. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 23 квітня 2015.
  28. ↑ Sandi Toksvig reveals she quit Radio 4 to set up women's rights political party. The Guardian. 30 квітня 2015. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 30 квітня 2015.
  29. ↑ Furness, Hannah (30 квітня 2015). Sandi Toksvig quit The News Quiz for Women's Equality Party. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 3 травня 2015.
  30. ↑ а б Scott, Caroline (16 грудня 2007). A Life in the Day: Sandi Toksvig. The Times. London, UK. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 16 березня 2012. [Архівовано 2011-06-15 у Wayback Machine.]
  31. ↑ Kerr, Alison (29 листопада 2008). Sandi Toksvig interview: The history woman. The Scotsman. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 16 жовтня 2016.
  32. ↑ Wark, Penny (11 October 2002).
  33. ↑ Ginny Dougary (5 грудня 2009). Sandi Toksvig on her Christmas cracker. The Times. London, UK. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 16 березня 2012. [Архівовано 2011-06-15 у Wayback Machine.]
  34. ↑ Index entry. FreeBMD. ONS. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 1 грудня 2013.
  35. ↑ Michael Coveney (16 січня 2014). Roger Lloyd Pack obituary | Television & radio. The Guardian. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 7 серпня 2016.
  36. ↑ Rucki, Alexandra (31 грудня 2013). Eighteen people make New Year's Honours list in Wandsworth. Wandsworth Guardian. London, UK. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 31 грудня 2013.
  37. ↑ Staff writer (29 березня 2014). Sandi Toksvig renews wedding vows in public event. ITV news. ITV. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 1 квітня 2014.
  38. ↑ Sandi Toksvig marries partner Debbie in third ceremony: 'Tomorrow, I will love her even more'. The Independent. 11 грудня 2014. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 12 лютого 2015.
  39. ↑ Sandi Toksvig. British Humanist Association. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 30 квітня 2015.
  40. ↑ Kidd, Patrick (15 серпня 2013). Citizen Dane. The Times. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 серпня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Санді_Токсвіг&oldid=43717801