Соловцов Микола Миколайович

Соловцов Микола Миколайович
Народився	3 (15) травня 1857 Орел, Російська імперія
Помер	12 (25) січня 1902 (44 роки) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія
Діяльність	актор театру, театральний режисер, антрепренер
Заклад	Александринський театр і Театр «Соловцов»
У шлюбі з	Глєбова Марія Михайлівна
Медіафайли у Вікісховищі

Микола Миколайович Соловцо́в (справжнє прізвище — Федоров; 15 травня 1857, Орел — 25 січня 1902, Київ) — український актор, театральний режисер, антрепренер, засновник театру «Соловцов». Чоловік актриси Марії Глєбової.

Біографія

Народився 3 [15] травня 1857(18570515) року в місті Орел (нині Росія) у дворянській родині. Брав участь у гімназійних і домашніх виставах. У віці 19-ти років вийшов на професійну сцену в орловських трупах антрепренерів Е. Серв'є і Г. М. Черкасова, зимовий сезон 1875—1876 років провів у ярославському «Артистичному товаристві», де служив разом зі знаменитим артистом П. П. Васильєвим, який зробив великий вплив на молодого актора. Після від'їзду Васильєва вистави товариства припинилися, Соловцов залишився в Ярославлі у антрепренера В. А. Смирнова («певного амплуа не займав, грав рішуче все і переграв безліч ролей»). У наступні роки 1876—1882 роки об'їздив всю провінцію: служив в Оренбурзі у Олександра Рассказова, в Астрахані у Миколи Милославського, в Саратові у В. І. Костровского-Істоміна, в Києві у М. М. Савіна, а також в Ростові-на-Дону, Тамбові, Полтаві, Харкові, Таганрозі, Казані.

У 1882 році, бувши вже відомим актором, дебютував на сцені Імператорської Александринського театру ролями Іоанна Грозного в «Василисі Мелентьєвій» Олександра Островського та Степана Гедеонова, Кречинського в «Весіллі Кречинського» Олександра Сухово-Кобиліна та Василя Коркіна в «Каширській старині» Дмитра Аверкієва. Після одного сезону в Санкт-Петербурзі перейшов до трупи Михайла Лентовського (1883—1884), грав в Москві і на ярмарку в Нижньому Новгороді. У 1884—1886 роках керував спектаклями в московському Німецькому клубі (нині Центральний будинок працівників мистецтв), де дебютує як режисер. У 1887 році запрошений на роль Варравіна в спектакль «Віджитий час» (Справа Сухово-Кобиліна) в Театр Ф. А. Корша, де також зіграв у водевілі Антона Чехова «Ведмідь» (автор присвятив його Соловцову). Наступний сезон у театрі Корша Соловцов виступає і як режисер. Сезон 1889—1890 років провів в Московському театрі М. М. Абрамової, де поставив «Лєшого» Чехова (прем'єра 27 грудня 1889 року, перша постановка п'єси).

Починаючи з 1886 року щовесни під його управлінням створювалися сильні акторські трупи — «Товариства московських драматичних артистів», які здійснювали турне по Україні (Київ, Харків, Одеса та інших містах). Ці поїздки сприяли розвитку режисерських та адміністративних здібностей Соловцова і збільшували його популярність по всій Російській імперії.

Після сезону 1890—1891 років, проведеного в ролі актора і режисера у Михайла Бородая в Харкові, разом з Євгеном Нєдєліним, Тимофієм Чужбіновим і Миколою Песоцьким організував у Києві «Товариство драматичних артистів» (відкрилося 1 вересня 1891 року «Ревізором» Миколи Гоголя), що в 1893 році перетворилося на одноосібну антрепризу Соловцова, якою він керував до кінця життя. Театр Соловцова поклав початок постійному російському драматичному театру в Києві.

З 1900 року став співвидавцем «Київської газети». У 1901 році організував антрепризу в Одесі. Помер в Києві 12 [25] січня 1902 року. Був похований разом з дружиною на Аскольдовій могилі, а в 1938 році перепохований на Байковому кладовищі (ділянка № 1, 50°25′2″ пн. ш. 30°30′38″ сх. д.; надгробок — мармур, парний портрет подружжя; скульптор Михайло Морозов). Могила охороняється Спілкою театральних діячів України.

Твори

Автор п'єс «Євлалія Раміна» і «В даличині» та двох перекладів-переробок з польської — комедій «Невільничка» і «Тепла вдовиця».

Вшанування

1963 року в Печерському районі Києва на честь Миколи Соловцова названо вулицю.

Джерела

• Соловцов, Николай Николаевич // Театральная энциклопедия / П. А. Марков. — Москва : «Советская энциклопедия», 1965. — Т. 4. — С. 1032—1033. (рос.);
• Соловцов Микола Миколайович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 315.;
• Соловцов Николай Николаевич // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Соловцова Миколи вулиця // Київ: Енциклопедичний довідник / А. В. Кудрицький. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — С. 560.;
• Соловцов Микола Миколайович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 10 : Салют — Стоговіз. — 543, [1] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
• Бондарчук П. М. Соловцов Микола Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 704. — ISBN 978-966-00-1290-5.