Координати: 48°24′28″ пн. ш. 28°49′49″ сх. д. / 48.40778° пн. ш. 28.83028° сх. д. / 48.40778; 28.83028
Очікує на перевірку

Сонячне (Тульчинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Сонячне.
Не слід плутати з селом Княжа Криниця — раніше також відомим як Княже та Радянське.
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з назвами Княже та Радянське.
село Сонячне
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район
Тер. громада Крижопільська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05100070160061438
Основні дані
Колишня назва Княже, Княжопіль, Княжі Корчми, Княже-Тиманівка, Радянське
Населення 135 людей (2001 рік)
Площа 0,25 км²
Густота населення 540 осіб/км²
Поштовий індекс 24600
Телефонний код +380 4340
Географічні дані
Географічні координати 48°24′28″ пн. ш. 28°49′49″ сх. д. / 48.40778° пн. ш. 28.83028° сх. д. / 48.40778; 28.83028
Середня висота
над рівнем моря 		265 м
Місцева влада
Адреса ради 24600, Вінницька область,
Тульчинський район,
селище Крижопіль,
вулиця Героїв України, 59
Карта
Сонячне. Карта розташування: Україна
Сонячне
Сонячне
Сонячне. Карта розташування: Вінницька область
Сонячне
Сонячне
Мапа
Мапа

Со́нячне (колишні назви: Княже, Княжопіль, Радянське) — село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. До 2020 року входило до складу Крижопільського району Вінницької області. За даними перепису 2001 року, постійне населення села становило 135 людей.

У 17—18 століттях містечко Княже було власністю родини Четвертинських, з 18 століття до початку 20 століття — родини Грохольських. Наприкінці 19 та на початку 20 століття Княже належало до Тиманівської волості Ямпільського повіту Подільської губернії. Поруч із містечком Княже знаходилося село Княже (нині — Княжа Криниця).

У 1923 році містечко Княже було перейменоване на Радянське і включене до складу Крижопільського району. Станом на 1946 рік населений пункт не значився на обліку. У 1957 році включений до обліку як селище Радянське. Станом на 1967 рік Радянське було перейменоване на Сонячне і станом на 1972 рік мало статус села.

Географія

[ред. | ред. код]

За описом 1883 року, Княже (Княжопіль) було малим містечком, що знаходилося поблизу одесько-київської залізниці, у рівнинній місцевості з чорноземними ґрунтами[1]. За описом 1893 року, містечко Княжопіль (Княжі Корчми) знаходилося за 54 версти від повітового міста Ямпіль і за 19 верст від волосного центру Тиманівки. Найближчою поштовою та залізничною станцією був Крижопіль (4 версти), найближчою земською станцією — Тиманівка (19 верст)[2].

Назва

[ред. | ред. код]

До 1923 року населений пункт мав назви Княже[3][4][5] (Kniaże[1]), Княжопіль[6][7][2][8] (Kniażpol[1][9] або Kniażopol[10]), Княжі Корчми[2][5], Княже-Тиманівка[6][11][12][13][14]. У 1923 році перейменований на Радянське[5]. Станом на 1967 рік Радянське було перейменоване на Сонячне[15][16].

Адміністративна належність

[ред. | ред. код]

У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні 2020 року село Сонячне увійшло до Крижопільської селищної громади в складі Тульчинського району Вінницької області[17]. У 2021 році село Сонячне також увійшло до Голубецького старостинського округу (із центром у селі Голубече), створеного в межах Крижопільської селищної громади[18].

Історичні дані
  • Станом на 1946 рік населений пункт не значився на обліку[21]. У 1957 році включений до обліку як селище Радянське[22]. Станом на 1967 рік Радянське було перейменоване на Сонячне та станом на 1972 рік мало статус села[15][16]. Село Сонячне залишалося в складі Крижопільського району Вінницької області УРСР (до 1991 року) та згодом незалежної України (до адміністративно-територіальної реформи 2020 року). Підпорядковувалося Голубецькій сільській раді[16].

Історія

[ред. | ред. код]

За описом Антоні Урбанського, містечко Княжопіль з 16 століття належало родині Четвертинських, з 18 століття — перейшло у власність родини Грохольських[10]. У 1787 році Княжопіль отримав від короля Станіслава-Августа дозвіл на запровадження в ньому 11 ярмарків[6][9]. У 1840 році поміщик граф Грохольський відкрив тут винокурний завод[4][23]. У 1870 році в 4 верстах від містечка було відкрито залізничну станцію Крижопіль Києво-Балтської залізниці[2][24]. На початку 1880-х років у Княжополі було 150 будинків, три крамниці і 10 ремісників; щотижня по четвергах проводилися базари[1][25]. Кількість базарних днів становила 52 на рік[11]. Площа селянських земель складала 1061 десятину, поміщицьких — 2511 десятин[1].

За даними на 1898 рік, містечко Княжопіль, разом із селами Андріашівка, Княже (нині Княжа Криниця), Мала Кісниця (нині Кісниця) та присілком Антонова, належало графу Тадеушу (Фаддею) Грохольському, який проживав у містечку Стрижавка. Загальна площа маєтку становила 2582 десятини 767 сажнів землі, зокрема: садибної — 56 десятин 2149 сажнів, орної — 1310 десятин 2174 сажні, лісу — 1144 десятини 426 сажнів. Управління маєтком здійснював дворянин Владислав Девоббе[8]. За даними на 1905 рік, у містечку Княжопіль діяли 2 єврейські молитовні школи, міщанське управління, урядницький пункт; 3 заїжджі двори[3].

У 1919—1920 роках на території залізничної станції Крижопіль (в 4 верстах від містечка) та на навколишніх землях відбувалися бойові дії між союзницькими військами УНР і Галицької армії та військами РСЧА і ЗСПР. Зокрема, 5 травня 1920 року поблизу Княжопіля проходила лінія фронту ст. Княжопіль — Гарячківка — Джугастра — по річці Марківка — Вербка — м. Ямпіль між Армією УНР та 41-ю стрілецькою дивізією РСЧА[26]. У червні 1920 року, під час польсько-радянської війни, через Княжопіль проходила лінія фронту Чоботарка (нині Заболотне) — Княжопіль — Голубече — Джугастра — річка Марківка[27].

Єврейська громада

[ред. | ред. код]

Євреї, які проживали в Княже, згадуються в історичних документах, починаючи з 18 століття[28]. У 1765 році тут було 4 євреї, приписаних до громади Комаргорода, в 1791 році — 11 осіб, приписаних до громади Томашполя[29][30]. У 1852 році в Княжі було 5 євреїв-ремісників[14][31]. У 1853 році в містечку діяла одна молитовна школа, що мала 198 парафіян; громада користувалася послугами рабина Томашполя[32]. У 1889 році тут жило 560 євреїв — 98 % усього населення, серед них 16 ремісників[11][33]. У 1897 році чисельність єврейської громади становила 1040 осіб (95 % населення)[13][34].

На початку 20 століття єврейська громада Княже утримувала 2 молитовні будинки. З 1902 року рабином був р. Авраам Марковський (нар. 1873)[35]. Євреям належали 3 бакалійні та 3 борошняні крамниці, а також виробництво плетених виробів із соломи[4][36]. З появою і розвитком при найближчій залізничній станції містечка Крижопіль багато євреїв із Княжого переселилися туди. До початку Другої світової війни в Княжі майже не залишалося євреїв[37].

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом 2001 року постійне населення села становило 135 жителів; наявне населення також становило 135 жителів[38][39]. Серед постійного населення 99,26 % вказали українську мову як рідну, 0,74 % — російську[40].

Історичні дані
  • За даними на 1864 рік, у містечку Княже-Тиманівка (Княжопіль) було 218 жителів[6].
  • За даними на 1885 рік, у містечку Княжопіль було 142 двори та 1071 житель[7].
  • За даними на 1889 рік, у містечку Княже-Тиманівка було 52 двори та 560 жителів, з яких 98 % складали євреї[11].
  • За даними на 1893 рік, у містечку Княжопіль (Княжі Корчми) було 133 двори та 932 жителі[2].
  • За переписом 1897 року в містечку Княже-Тиманівка було 1094 жителів (518 чоловіків та 576 жінка), з яких 1040 жителів були юдеями[12].
  • За даними на 1905 рік, у містечку Княже було 99 дворів та 477 жителів[3].
  • За даними на 1925 рік, у містечку Радянське було 103 господарства і 438 жителів[5].
  • За переписом 1989 року постійне населення села Сонячне становило 145 жителів (60 чоловіків і 85 жінок); наявне населення становило 144 жителі (60 чоловіків і 84 жінки)[41].
Населення села Сонячне
1864 рік 1885 рік 1889 рік 1893 рік 1897 рік 1905 рік 1925 рік 1989 рік 2001 рік
Жителів 218 1071 560 932 1094 477 438 145 135
Дворів — 142 52 133 — 99 103 — —

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[38]:

Мова Кількість Відсоток
українська 134 99,26 %
російська 1 0,74 %
Усього 135 100 %

Транспорт

[ред. | ред. код]

Через село Сонячне проходить територіальна автомобільна дорога Т 0233 Вапнярка — Крижопіль — Піщанка — КПП «Загнітків»[42].

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Моше Глазер (нар. 1892) — письменник і поет, писав на їдиші. Народився в Княже, з 1910 року жив у Крижополі[43].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Kniaże, Kniażpol, male mko, powiat jampolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 194. (пол.)
  2. ↑ а б в г д е Княжеполь, м. // Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 206.(рос. дореф.)
  3. ↑ а б в г Княже, м. // Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 426.(рос. дореф.)
  4. ↑ а б в Княже, м. // Весь Юго-Западный край. Справочная и адресная книга по Кіевской, Подольской и Волынской губерніямъ / М. В. Довнаръ-Запольскій. — Кіевъ : Изд. Т-ва Л. М. Фишъ и П. Е. Вольсовъ, 1913. — С. 1071—1072. (рос. дореф.)
  5. ↑ а б в г д Радянське (Княже, Княжі Корчми) // Населені місця Поділля / Центральне статистичне управління України; Подільське губерське статистичне бюро. — Винниця : Держдрукарня ім. т. Леніна, 1925. — С. 360—361.
  6. ↑ а б в г Княже-Тимановка или Княжеполь // Городскія поселенія въ Россійской имперіи. — С.-Петербургъ, 1864. — Т. 4. — С. 128.
  7. ↑ а б Княжеполь, мест. // Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 283. (рос. дореф.)
  8. ↑ а б Княжеполь // рос. дореф. Помѣстное землевладѣніе въ Подольской губерніи. Составилъ В. К. Гульдманъ. Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій, 1898. — 362 + 46 + 26 + 3 с., (стор. 283)
  9. ↑ а б Kniażpol // Józef Maroszek. Targowiska wiejskie w Koronie Polskiej w drugiej połowie XVII i w XVIII wieku. — 1990. — С. 241.
  10. ↑ а б Kniaża // Antoni Urbański. Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi. — Warszawa, 1928. — С. 16—18. (пол.)
  11. ↑ а б в г Княже-Тимановка // рос. дореф. Гульдманъ В. Подольская губернія : опытъ географическо-статистическаго описанія. Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій, 1889. — 414 + 64 + 26 с., (стор. 374)
  12. ↑ а б Княже-Тимановка, мст. // Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 162. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  13. ↑ а б Княже-Тимановка // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1911. — Т. IX. — Ствп. 573. (рос. дореф.)(рос.)
  14. ↑ а б с. Княже Тиманівка // І. Г. До історії ремісної праці між євреями на Україні // Збірник праць єврейської історично-археографічної комісії. — У Київі, 1929. — Т. II. — С. 308.
  15. ↑ а б Сонячне с. Прадідівська слава. Процитовано 27 жовтня 2024.
  16. ↑ а б в с. Сонячне // Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 січня 1972 року) / В. I. Кирненко (відп. ред.), Д. О. Шелягін (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1973. — С. 19.
  17. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області».
  18. ↑ Рішення Крижопільської селищної ради від 30 вересня 2021 року № 543 «Про утворення старостинських округів».
  19. ↑ Постанова ВУЦВК від 31 січня 1923 року «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
  20. ↑ Protoiereul Grigore Demideţchi. Dare de seamă despre activitatea bisericească a protoierlei judeţului Jugastru // Transnistria Creştină. — 1943. — Anul II. Nr. 3—4 (Iulie—Decembrie). — С. 22. (рум.)
  21. ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 22.
  22. ↑ Рішення виконавчого комітету Вінницької обласної ради від 6 липня 1957 року № 416 «Про уточнення обліку населених пунктів».
  23. ↑ Княжеполь // 100 еврейских местечек Украины : исторический путеводитель / Лукин В., Соколова А., Хаймович Б. (авторы-составители). — СПб : Издатель А. Гершт, 2000. — Вип. 2 : Подолия. — С. 524. — 704 с. — Містить посилання на: ВЮЗК, 1911. С. 1072. — ISBN 5-901249-01-1. (рос.)
  24. ↑ Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 262. — 100 000 прим.(рос.)
  25. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 524—525, містить посилання на: Słownik geograficzny… T. 4, S. 194.
  26. ↑ Прорив радянського фронту 4-6 травня 1920 року Армією Зимового походу з більшовицьких зведень. Визвольні Змагання. Facebook. 6 травня 2020. Процитовано 27 жовтня 2024.
  27. ↑ Н. Е. Какурин и В. А. Меликов. Война с белополяками, 1920 г. — Москва : Государственное военное издательство, 1925. — Глава VII. — С. 167. — 520 с. — Містить посилання на: Дело штаба Р. К. К. А. № 6-б, по описи В.-уч. Архива. № 1247.
  28. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 524
  29. ↑ wieś Kniaża // Архивъ Юго-Западной Россіи. — Кіевъ, 1890. — Часть пятая, томъ II. (Выпускъ 1-й). Переписи еврейскаго населенія въ юго-западномъ краѣ въ 1765—1791 гг. — С. 199, 705. — 1287 с.
  30. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 524, містить посилання на: АЮЗР. Ч. 5. Т. 2. С. 199, 705.
  31. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 524, містить посилання на: Галант. До історії ремісної праці… С. 308.
  32. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 524, містить посилання на: ЦАИЕН, HM2 / 7771.1
  33. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 524—525, містить посилання на: Гульдман. Подольская… C. 374.
  34. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 524—525, містить посилання на: ЕЭ, Т. 9, с. 573.
  35. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 525, містить посилання на: Gotlib. Ohalei Shem. P. 185.
  36. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 525—526, містить посилання на: ВЮЗК, 1911, С. 1072.
  37. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 526, містить посилання на: Колл. авт.: инт. с И. Гуревским, 1998 г.
  38. ↑ а б село Сонячне // Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України. Український центр суспільних даних. Процитовано 27 жовтня 2024.
  39. ↑ с. Сонячне // 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 26 жовтня 2024.
  40. ↑ с. Сонячне // 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 26 жовтня 2024.
  41. ↑ с. Сонячне (Голубецька сільрада) // Таблиця: 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 26 жовтня 2024.
  42. ↑ Перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення. Крижопільська селищна рада. 24 січня 2022. Процитовано 26 жовтня 2024.
  43. ↑ 100 еврейских местечек, 2000, с. 525, містить посилання на: Glazer. Goyim Zingen.

Література

[ред. | ред. код]
  • Голубе́че // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788 с. — С. 350 (Сонячне)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Сонячне с. Прадідівська слава. Процитовано 27 жовтня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сонячне_(Тульчинський_район)&oldid=43773447