Шумбар: відмінності між версіями

село Шумбар
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Шумський
Рада	Шумбарська сільська рада
Облікова картка	Шумбар
Основні дані
Засноване	1513
Населення	848
Територія	3.678 км²
Густота населення	230.56 осіб/км²
Поштовий індекс	47133
Телефонний код	+380 3558
Географічні дані
Географічні координати	50°02′16″ пн. ш. 26°01′20″ сх. д. / 50.03778° пн. ш. 26.02222° сх. д.Координати: 50°02′16″ пн. ш. 26°01′20″ сх. д. / 50.03778° пн. ш. 26.02222° сх. д.
Водойми	Вілія
Відстань до; районного центру	15 км
Найближча залізнична станція	Лепесівка
Відстань до; залізничної станції	18 км
Місцева влада
Адреса ради	47152, с. Шумбар
Карта
	Шумбар
	Шумбар
Мапа
	Шумбар у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 13:33, 14 березня 2019

Шу́мбар — село Шумського району Тернопільської області. Колишнє містечко. Розташоване на річці Вілія, в центрі району. Село входить до складу Шумської ОТГ.

Населення — 746 осіб (2016).

Археологічні відомості

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезолітичної стоянок (17-10 тис. років тому), поселення Трипільської культури (III тисячоліття до н. е.) та знайдено римські монети II ст. Поселення трипільської культури було виявлено під час розвідки Олександра Цинкаловського у 1930-х роках. Підйомний матеріал складається з уламків кераміки зі слідами орнаменту та сокири з опоки. Матеріал зберігається у Кременецькому краєзнавчому музеї^[1].

На території села розкопано слов'янське підкурганне поховання VIII–IX століть.

Історія

Перша писемна згадка про Шумбар датується 1513 роком. У той час село було маєтком волинського роду Боговитинів – Шумбарських. У 1513 році вельможа Богуш Боговитин обрав під забудову замку 20-ти сажену гору (60 м), оточену з трьох боків водою, побудував прекрасний замок та назвав себе Шумбарським. На даний час збереглись фундаменти цього замку (на них вже двічі будувалась православна церква)^[2].

Під час ревізії Кременецького замку виявлено: в 1545 році Шумбар належав до володінь Боговитинів, які мали там свої „городні” (городня – це частина укріплення в центрі оборонної системи за литовсько-польської влади на Волині).

У 1570 році частиною земель Шумбарського володів шляхтич Станіслав Лящанець. За поборовим реєстром Кременецького замку він платив від села 48 дим ( одиниця оподаткування в давнішні часи), 18 городників (наймитів), 1 боярина, двоє млинських коліс, троє інших коліс.

У 1603 році, після смерті княгині Софії Михайлівни Чарторийської з Боговитинових, Шумбар разом з Рохманівським ключем переходить до князя Юрія Михайловича Чарторийського, а від нього – до графів Блєндовських.

XVII-XVIII ст. Шумбар - стає містечком. Раніше поблизу Шумбара знаходилось село та маєток Кутно.^[3] Згодом містечко знову стало власністю графів Блєндовських. В описі Кременецького замку згадуються Андрій та Франциска Блєндовські, як власники Шумбару. Вони у 1727 році побудували в селі католицький тринітарний монастир у стилі бароко, що існував до 1762 року, а потім був перенесений до Кременця. У цей період село на короткий час стає містечком за Магдебурзьким правом. У Кременецькому костелі зберігалося декілька портретів Блєндовських з їх родинним гербом „ Налєнч” ( перев’язана срібна краватка в червоному полі), який, очевидно, і виконував роль міського герба.

У 1734 році власником Шумбару був Павло Шишковський.

У 1779 році в Шумбарі було збудовано дерев’яну православну церкву, що в роки радянської влади була розібрана та перенесена в одне із сіл Вишнівецького району, де знаходиться і досі. На місці цієї церкви у Шумбарі стоїть камінний хрест.

У XIX столітті збудований у селі католицький костел, що став окрасою вулиці Красна гора.

У 1903-1906 роках на високій горі у центрі села на підвалинах старовинного замку Боговитинових-Шумбарських було збудовано православну Свято-Лукінську церкву.

30 вересня 1927 року у селі відкрили один клас школи.

За Брестським мирним договором село Шумбар відійшло до Польщі, в складі якої перебувало до 1939 року. У вересні 1941 року в село увійшли німці, розпочалася трьохрічна німецька окупація. 26 лютого 1944 року село було звільнено. На території села активну боротьбу з фашистами вели загони УПА. У бойових діях під час ІІ Світової війни брали участь 285 жителів, 87 з них загинуло, 103 нагороджено орденами та медалями.

У 1948 році "совєти" силою згонили людей у колгосп, заставляли писати заяви про вступ. З чоловіків села була створена охоронна служба полів (врожаїв) - " стрибки". Першим головою колгоспу імені "17 вересня" став Ваврисюк Юрій . За один трудодень людині платили 200 грам зерна та 3 копійки. Повідбирали у селян вози, жорна, худобу, землю.

31 жовтня 1989 року у Шумбарі відбулося відкриття православної церкви Святого Апостола і Євангеліста Луки.

У 1990 році відбулося урочисте відкриття приміщення нової школи.

На території села діє фермерське господарство "Івашенюків", створене у 2005 році.

Пам'ятки

У 1779 році в Шумбарі було збудовано дерев'яну православну церкву, що в роки радянської влади була розібрана та перенесена в одне із сіл Вишнівецького району. На місці цієї церкви у Шумбарі стоїть камінний хрест.

У XIX столітті був збудований в селі католицький костел, що став окрасою вулиці Красна гора. Свідченням того, що костел існував, є сьогодні невеликий дзвін, що уцілів під час пожежі та знаходиться на дзвіниці шумбарської церкви.

1975 року споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні.

31 жовтня 1989 року відкрито муровану православну церкви Святого Апостола і Євангеліста Луки.

Із розповідей односельчан відомо, що село славилося відважними воїнами гетьмана Богдана Хмельницького. Від слів "гербові козаки" ("гербовці") походить назва центральної вулиці (Горбівці). Кажуть, що колись під час походів Богдана Хмельницького тут осіли та побудували перші хатини славні козаки. Про звитяжну боротьбу гербових козаків за волю українського народу залишились спогади – козацькі могили. Одна з них височить і сьогодні на межі чотирьох сіл – Шумбару, Загаєць, Темногаєць та Цеценівки. У 1960 році могилу розкопували і знайшли там багато шабель та інших речей, що належали убитим козакам.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ І-ІІ ст., клуб, бібліотека, ФАП, торгівельні заклади.

Примітки

↑ Cynkalowski A. Osiedli kultury tripolsikiej w Bodakah nad Hory-niem // Wiadomosci arheologiczne. — Warszawa, 1969. — T. XXXIV, 2. — стор. 223
↑ Rachmanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 351. (пол.).— S. 351. (пол.)
↑ Kutno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 963. (пол.).— S. 963. (пол.)

Джерела

Бігус М., Хаварівський Б. Шумбар // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 654—655. — ISBN 978-966-528-279-2.
Szumbar // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 71. (пол.). — S. 71. (пол.)

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Cynkalowski A. Osiedli kultury tripolsikiej w Bodakah nad Hory-niem // Wiadomosci arheologiczne. — Warszawa, 1969. — T. XXXIV, 2. — стор. 223

[2] Rachmanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 351. (пол.).— S. 351. (пол.)

[3] Kutno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 963. (пол.).— S. 963. (пол.)

[1]

[2]

[3]

@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього [[палеоліт]]у, [[мезоліт]]ичної стоянок (17-10 тис. років тому), поселення [[Трипільська культура|Трипільської культури]] (III тисячоліття до н.&nbsp;е.) та знайдено римські монети II&nbsp;ст. Поселення трипільської культури було виявлено під час розвідки [[Цинкаловський Олександр Миколайович|Олександра Цинкаловського]] у [[1930-ті|1930-х роках]]. Підйомний матеріал складається з уламків кераміки зі слідами орнаменту та сокири з опоки. Матеріал зберігається у [[Кременецький краєзнавчий музей|Кременецькому краєзнавчому музеї]]<ref>Cynkalowski A. Osiedli kultury tripolsikiej w Bodakah nad Hory-niem // Wiadomosci arheologiczne.&nbsp;— Warszawa, 1969.&nbsp;— T. XXXIV, 2.&nbsp;— стор. 223</ref>.
-На території сільради розкопано слов'янське підкурганне поховання VIII–IX століть.
+На території села розкопано слов'янське підкурганне поховання VIII–IX століть.
 == Історія ==
+Перша писемна згадка про Шумбар датується 1513 роком. У той час село було маєтком волинського роду Боговитинів – Шумбарських. У 1513 році вельможа Богуш Боговитин обрав під забудову замку 20-ти сажену гору (60 м), оточену з трьох боків водою, побудував прекрасний замок та назвав себе Шумбарським. На даний час збереглись фундаменти цього замку (на них вже двічі будувалась православна церква)<ref>{{SgKP|IX|351|Rachmanów}}.— S. 351. {{ref-pl}}</ref>.
-Перша писемна згадка&nbsp;— [[1513]] року, коли король Польщі та великий князь Литви [[Сигізмунд I Старий|Сігізмунд І Старий]] надав містечко у власність [[підскарбій|підскарбію]] литовському [[Богуш Михайло Боговитинович|Богушу Михайлу Боговитиновичу]]<ref>{{SgKP|IX|351|Rachmanów}}.— S. 351. {{ref-pl}}</ref>. Його нащадки, що були дідичами містечка, стали носити прізвище ''Шумбарський'', з яких Вацлав Боговитин був чоловіком доньки [[житомир]]ського старости [[Чорторийська Софія Михайлівна|Софії Михайлівни Чорторийської]].<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/czartoryscy01.html#E1 Książęta Czartoryscy (01)] {{ref-pl}}</ref>
+Під час ревізії Кременецького замку виявлено: в 1545 році Шумбар належав до володінь Боговитинів, які мали там свої „городні” (городня – це частина укріплення в центрі оборонної системи за литовсько-польської влади на Волині).
-Від XVIII ст. до [[1832]] з перервами діяв [[Шумбарський тринітарний монастир]].
+У 1570 році частиною земель Шумбарського володів шляхтич Станіслав Лящанець. За поборовим  реєстром Кременецького замку він платив від села 48 дим ( одиниця оподаткування в давнішні часи), 18 городників (наймитів), 1 боярина, двоє млинських коліс, троє інших коліс.
--18 ст. Шумбар&nbsp;— [[містечко]]. Раніше поблизу Шумбара знаходилось село та маєток [[кутно (село)|Кутно]].<ref>{{SgKP|IV|963| Kutno}}.— S. 963. {{ref-pl}}</ref>
+У 1603 році, після смерті княгині Софії Михайлівни Чарторийської з Боговитинових, Шумбар разом з Рохманівським ключем переходить до князя Юрія Михайловича Чарторийського, а від нього – до графів Блєндовських.
-Діяли [[Просвіта (товариство)|«Просвіта»]] та інші товариства.
+XVII-XVIII ст. Шумбар - стає [[містечко|містечком]]. Раніше поблизу Шумбара знаходилось село та маєток [[кутно (село)|Кутно]].<ref>{{SgKP|IV|963| Kutno}}.— S. 963. {{ref-pl}}</ref> Згодом містечко знову стало власністю графів Блєндовських. В описі Кременецького замку згадуються Андрій та Франциска Блєндовські, як власники Шумбару. Вони у 1727 році побудували в селі католицький тринітарний монастир у стилі бароко, що існував до 1762 року, а потім був перенесений до Кременця. У цей період село на короткий час стає містечком за Магдебурзьким правом. У Кременецькому костелі зберігалося декілька портретів Блєндовських з їх родинним гербом „ Налєнч” ( перев’язана срібна краватка в червоному полі), який, очевидно, і виконував роль міського герба.
-У січні [[1918]] року&nbsp;— встановлена радянська влада. У червні&nbsp;— липні 1919, липні&nbsp;— вересні 1920 року село перебувало під більшовицькою окупацією.
+У 1734 році власником Шумбару був Павло Шишковський.
-У німецько-радянській війні на стороні [[ЧА]] боролося 285 жителів, 87 з них загинуло, 103 нагороджено орденами та медалями Союзу РСР.
+У 1779 році в Шумбарі було збудовано дерев’яну православну церкву, що в роки радянської влади була розібрана та перенесена в одне із сіл Вишнівецького району, де знаходиться і досі. На місці цієї церкви у Шумбарі стоїть камінний хрест.
-У вересні 1948 року в селі організовано місцевий колгосп.
+У XIX столітті збудований у селі католицький костел, що став окрасою вулиці Красна гора.
+У 1903-1906 роках на високій горі у центрі села на підвалинах старовинного замку Боговитинових-Шумбарських було збудовано православну Свято-Лукінську церкву.
+вересня 1927 року у селі відкрили один клас школи.
+За Брестським мирним договором село Шумбар відійшло до Польщі, в складі якої перебувало до 1939 року. У вересні 1941 року в село увійшли німці, розпочалася трьохрічна німецька окупація. 26 лютого 1944 року село було звільнено. На території села активну боротьбу з фашистами вели загони УПА. У бойових діях під час ІІ Світової війни брали участь 285 жителів, 87 з них загинуло, 103 нагороджено орденами та медалями.
+У 1948 році "совєти" силою згонили людей у колгосп, заставляли писати заяви про вступ. З чоловіків села була створена охоронна служба полів (врожаїв) - " стрибки". Першим головою колгоспу імені "17 вересня" став Ваврисюк Юрій . За один трудодень людині платили 200 грам зерна та 3 копійки. Повідбирали у селян вози, жорна, худобу, землю.
+жовтня 1989 року у Шумбарі відбулося відкриття православної церкви Святого Апостола і Євангеліста Луки.
+У 1990 році відбулося урочисте відкриття приміщення нової школи.
+На території села діє фермерське господарство "Івашенюків", створене у 2005 році.
 == Пам'ятки ==
+У 1779 році в Шумбарі було збудовано дерев'яну православну церкву, що в роки радянської влади була розібрана та перенесена в одне із сіл [[Вишнівецький район|Вишнівецького району]]. На місці цієї церкви у Шумбарі стоїть камінний хрест.
-Є церква Апостола Луки ([[1989]], мурована).
+У XIX столітті був збудований в селі католицький костел, що став окрасою вулиці Красна гора. Свідченням того, що костел існував, є сьогодні невеликий дзвін, що уцілів під час пожежі та знаходиться на дзвіниці шумбарської церкви.
+року споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні.
+жовтня 1989 року відкрито муровану православну церкви Святого Апостола і Євангеліста Луки.
-У 1779 році в Шумбарі було збудовано дерев'яну православну церкву, що в роки радянської влади була розібрана і перенесена в одне із сіл [[Вишнівецький район|Вишнівецького району]], де знаходиться і досі. На місці цієї церкви у Шумбарі стоїть тепер камінний хрест.
+Із розповідей односельчан відомо, що село славилося відважними воїнами гетьмана Богдана Хмельницького. Від слів "гербові козаки" ("гербовці") походить назва центральної вулиці (Горбівці). Кажуть, що колись під час походів Богдана Хмельницького тут осіли та побудували перші хатини славні козаки. Про звитяжну боротьбу гербових козаків за волю українського народу залишились спогади – козацькі могили. Одна з них височить і сьогодні на межі чотирьох сіл – Шумбару, Загаєць, Темногаєць та Цеценівки.  У 1960 році могилу розкопували і знайшли там багато шабель та інших речей, що належали убитим козакам.
-* У XIX столітті був збудований в селі католицький костел (на цьому місці нині стоїть хата Марфи Колінчук), що став окрасою вулиці Красна гора. Хто зруйнував 1942 року цей оплот католицизму і з яких причин виникла пожежа&nbsp;— невідомо. Як зазначає краєзнавець Володимир Михальчук, коли горів костел&nbsp;— з Ікони Божої Матері капали сльози. Свідченням того, що костел дійсно існував, є сьогодні невеликий дзвін, що уцілів під час пожежі і знаходиться тепер на дзвіниці шумбарської церкви.
-* Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні ([[1975]]).
 == Соціальна сфера ==
-Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, торговельні заклади.
+Працюють ЗОШ І-ІІ ст., клуб, бібліотека, ФАП, торгівельні заклади.
 == Примітки ==

Шумбар: відмінності між версіями

Версія за 13:33, 14 березня 2019

Зміст

Археологічні відомості

Історія

Пам'ятки

Соціальна сфера

Примітки

Джерела

Навігаційне меню

Шумбар: відмінності між версіями

Версія за 13:33, 14 березня 2019

Археологічні відомості

Історія

Пам'ятки

Соціальна сфера

Примітки

Джерела

Навігаційне меню

Пошук