Чехословацька народна армія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чехословацька народна армія
чеськ. Československá lidová armáda
словац. Československá ľudová armáda
Прапор Чехословацької народної армії (1960—1990)
Засновано1 червня 1954
Країна Чехословаччина
ВидСухопутні війська Чехословацької народної армії
Повітряні сили Чехословацької народної армії
Чисельність201 000 (1987)
Гарнізон/ШтабПрага
ГаслоZa vlast–za socialismus
Za vlasť–za socializmus
(За вітчизну — за соціалізм)
Розформовано14 березня 1990
Командування
Президент Чехословаччини
Міністр оборони
Начальник Генерального штабу
Див. список
  • Вацлав Кратохвіл,
    Отакар Ритірж,
    Карел Русов,
    Милослав Благнік,
    Мирослав Вацек,
    Антон Слімак

Медіафайли на Вікісховищі
Танковий парад у Празі на День Перемоги, 9 травня 1985 р.

Чехословацька народна армія (чеськ. Československá lidová armáda, словац. Československá ľudová armáda, скорочено: ČSLA) — назва контрольованих Комуністичною партією Чехословаччини збройних сил Чехословацької Соціалістичної Республіки з 1954[1] до 1990 року. До їх складу входили повітряні сили, ВМС (до 1959 року) і війська ППО.[2]

Армія була однією з найпотужніших у Східному блоці.[3]

Історія

[ред. | ред. код]

Після захоплення комуністами влади в Чехословаччині її армія, зазнавши радянізації,[4] 1954 року офіційно почала називатися Чехословацькою народною армією. 1955 року вона ввійшла до Збройних Сил Організації Варшавського Договору. В мирний час налічувала близько 200 тисяч військовослужбовців.[3] З огляду на співвідношення з чисельністю населення це була друга найсильніша армія після радянської.[3] Чехословаччина витрачала на армію до 17,5% ВВП.[3] Попри це армія не вчинила опору вторгненню, влаштованому Радянським Союзом 1968 року у відповідь на «Празьку весну», а після відновлення комуністичного режиму в Празі була реорганізована радянською стороною.[5] З приблизно 201 000 осіб, що перебували на дійсній службі станом на 1987 рік, близько 145 000 (приблизно 72 %) служили у сухопутних військах, які зазвичай називаються просто армією. Близько 100 000 з них були призовниками. Діяли два військові округи — Західний і Східний. Список військ 1989 року засвідчує дві чехословацькі армії на заході: 1-ша армія з однією танковою і трьома мотострілецькими дивізіями, 4-та армія у Пісеку з двома танковими і двома мотострілецькими дивізіями. Східний військовий округ налічував дві танкові дивізії: 13-ту і 14-ту, зі штабом у Тренчині на словацькій частині держави.[5] Під час холодної війни армія була оснащена здебільшого радянським озброєнням, хоча деякі види зброї, як-от бронетранспортер OT-64 SKOT, літаки L-29 Delfín і L-39 Albatros, протитанкова ракетна установка P-27 Pancéřovka були вітчизняного виробництва.

14 березня 1990 року у світлі подій Оксамитової революції з назви армії вилучили означення «народна», тим самим повернувши їй стару назву. 1 січня 1993 року, після розпаду Чехословаччини, її розформували шляхом поділу на теперішні Армію Чеської Республіки та Збройні сили Словаччини.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Burian, Michal; Rýc, Jiří (2007). Historie spojovacího vojska [History of [Czechoslovak] Signal Corps] (Czech) . Prague: Ministerstvo obrany – Agentura vojenských informací a služeb. с. 148. ISBN 978-80-7278-414-1.
  2. Československá lidová armáda, Vojenský terminologický slovník (чеською) (вид. 1), Praha: Naše vojsko, 1966, с. 36
  3. а б в г Дмитро Трещанін; Тетяна Ярмощук. Остання таємниця окупації. Чи розміщував СРСР ядерну зброю в Чехословаччині?. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 09 січня 2022.
  4. Chris Johnstone (18 серпня 2010). The Czechoslovak legions: myth, reality, gold and glory. Radio Praha. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 29 червня 2018.
  5. а б Саша Корж. Армія Чехії: історія, особливості та цікаві факти. Архів оригіналу за 9 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]