Чорна вдова (Чечня)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чорна вдова (значення).

Чóрні вдóви або шахíдки — чеченські жінкі-смертниці, які влаштовували теракти в Росії на початку XXI століття.

Середній вік — 16-40 років. Станом на 2003 рік понад три десятки чеченок здійснили або намагалися здійснити самогубні вибухи на російських об’єктах[1].

Передумови та мотиви[ред. | ред. код]

Після початку Другої чеченської війни (1999) на території Російської Федерації зросла кількість терористичних актів, скоєних переважно жінками. Вважається, що їхніми мотивами було бажання помститися росіянам за вбитих на війні чоловіків (саме тому їх і називають «чорними вдовами»), та/або скоїти самопідрив як шахід з метою попадання до раю[2]. За словами журналістки Юлії Юзік, жінок, скоївших самопідрив, вербували, накачували наркотиками та психотропними речовинами, проводили з ними бесіди про іслам, Коран і рай, змушували читати відповідну літературу та слухати відповідну музику, часто ґвалтували[2]. Юзік також писала в своїй книзі «Наречені Аллаха», що жінок на самогубство часто віддавали їхні батьки, також багато з них мали зв'язки із ваххабітами[2]. Середній вік смертниць — 16-40 років; за словами Юлії Юзік, смертниць різного віку вербували по різному[2]. Багато шахідок під час скоєння терактів були вагітними та знаходилися під впливом наркотичних або психотропних речовин. Юзік зазначає в своїй книзі, що в більшості випадків жінки не скоювали підрив самостійно — за них це робили дистанційно інші люди[2].

Перебіг подій[ред. | ред. код]

2000 рік[ред. | ред. код]

7 червня. Сімнадцятирічна Хава Бараєва, двоюрідна сестра Арбі Бараєва[2], разом із іншою молодою дівчиною підірвала начинену вибухівкою вантажівку поруч з російським військовим об'єктом в селі Алхан-Кала[2]. Трьох російських військовослужбовців вбито, ще п'ятьох поранено. Цей теракт став першим терактом за участю жінки-смертниці в історії сучасної Росії. Відомий чеченський бард Тимур Муцураєв присвятив Хаві Бараєвій пісню «Наші сестри», яка пізніше стала так званим «гімном шахідок»[2]. У 2002 році родич Бараєвої, Мовсар Бараєв, був керівником групи, яка захопила театральний центр на Дубровці в Москві.

2001 рік[ред. | ред. код]

29 листопада. Двадцятирічна Айза Газуєва підірвала себе біля військового коменданту Урус-Мартану за допомогою вибухівки, яку вона сховала під своїм одягом[2]. Теракт був спрямований проти генерал-майора російської армії Гайдара Гаджиєва, який за декілька місяців до вибуху вбив чоловіка Газуєвої[2]. Гаджиєв та його охоронець загинули[2]. За словами Юлії Юзік, після того, як чоловіка Айзи вбили, в її житті з'явився вербувальник, який і підштовхнув її до самогубства[2].

2002 рік[ред. | ред. код]

5 лютого. Шістнадцятирічна Зарема Інаркаєва намагалася скоїти теракт в Старопромисловському РВВС проти місцевого начальника[2]. Бомбу привели в дію дистанційним управлінням ще до того, як дівчина зайшла до потрібного кабінету. Через несправність вибухівки, вибух не був потужним, і поранень зазнала тільки терористка[2]. У книзі Юлії Юзік зазначалося, що за декілька місяців до теракту дівчину викрали та утримували в квартирі, накачуючи психотропними речовинами та ґвалтувавши[2].

23—26 жовтня. Захоплення заручників 40 бойовиками в театрі на Дубровці в Москві. Серед загарбників було 19 жінок-смертниць з «поясами шахіда»[3]. Вік смертниць — від 16 до 40 років. Жодна з них так і не підірвала вибухівки, а вранці 26 жовтня усі терористи (за деякими даними, деякі з них зуміли втекти[2]) були вбиті під час штурму російським спецназом[3]. Юлія Юзік пише в своїй книзі, що більшість смертниць були завербовані та обманним шляхом відправлені на Дубровку, а багатьох з них туди відправили їхні батьки[2].

27 грудня. Дві начинені вибухівкою вантажівки протаранили загородження Будинку уряду Чечні в Грозному в особливо охороняємій зоні і вибухнули на його території. Машинами, в які було закладено більше тонни вибухівки, керували терористи-смертники, серед яких була молода дівчина. У результаті вибуху близько 70 людей загинули, декілька сотень зазнали поранень[4]. Відповідальність за теракт взяв на себе Шаміль Басаєв.

2003 рік[ред. | ред. код]

12 травня. Дві жінки-терористки таранили начиненою вибухівкою вантажівкою урядовий комплекс в селищі Знаменське. У результаті вибуху загинули 59 осіб, десятки зазнали поранень[5].

14 травня. Під час релігійного свята в селищі Іласхан-Юрт жінка-смертниця підірвала себе і 20 осіб, ще 140 осіб зазнали поранень[6]. Пізніше було встановлено, що теракт скоїли три жінки-терористки.

5 червня. Жінка на ім'я Лідія Хальдихороєва підірвала в Моздоці бомбу поруч з автобусом, в якому їхали російські льотчики. Разом з нею загинули 16 людей[7].

20 червня. Жінка і чоловік підірвали «КамАЗ» з вибухівкою біля будівлі оперативно-розшукувального бюро МВС в Грозному. Постраждали 36 осіб, загинули тільки терористи.

5 липня. Дві терористи-смертниці підірвали себе під час рок-фестивалю «Крила» в Тушино, Москва. Загинули 15 осіб, 60 зазнали поранень[8]. Підрив скоїли Зуліхан Еліхаджиєва та Маріам Шарипова[2]. Відповідальність за теракт взяло на себе угруповання «Ріядус-Саліхін».

9 липня. У центрі Москви затримана 22-річна Зарема Мужахоєва, яка намагалася скоїти теракт в кафе[9]. Під час розмінування бомби загинув офіцер (майор) ФСБ Георгій Трофимов[9], а Мужахоєва отримала 20 років позбавлення волі[10].

27 липня. Чеченка скоює самопідрив, коли її зупиняють на вході на базу російської спецслужби південно-східніше Грозного. Легких поранень зазнав випадковий перехожий.

5 грудня. На півдні Ставропольського краю підірвано електропотяг. Близько 44 людей загинули, більше 150 зазнали поранень[11]. Влада говорить, що теракт здійснили три жінки і один чоловік, відповідальність за теракт взяло на себе угруповання «Ріядус-Саліхін».

9 грудня. Жінка на ім'я Хедіжі Мангериєва підірвала «пояс шахіда» перед готелем «Національ», вбивши 6 осіб та поранивши 14[12]. Відповідальність за теракт взяли на себе Шаміль Басаєв і угруповання «Ріядус-Саліхін».

2004 рік[ред. | ред. код]

24 серпня. У повітрі були підірвані два літака Ту-154 «Москва—Сочі» і Ту-134 «Москва—Волгоград», які вилетіли з московського аеропорту Домодедово. 89 людей загинули[4]. Терористками-смертницями виявилися Амінат Нагаєва і Сацита Джебирханова. Відповідальність за теракт взяв на себе Шаміль Басаєв.

31 серпня. Терористка-смертниця підірвала себе поблизу станції метро «Ризька» в Москві. У результаті теракту загинули близько 10 людей, зокрема терористка і організатор теракту Микола Кипкеєв, близько 50 зазнали поранень[13].

1—3 вересня. Захоплення заручників у бесланській школі, серед 32 терористів були 2 жінки: Роза Нагаєва (рідна сестра Аманти Нагаєвої, яка підірвала у серпні літак Ту-134) і Маріам Табурова[14].

2007 рік[ред. | ред. код]

23 жовтня. На кордоні Казбеківського і Хасав'юртівського районів Дагестану в маршрутному таксі, яке рухалася з Хасав'юрта до села Дилим, підірвала себе терористка-смертниця. Вибух стався поблизу стаціонарного посту ДПС Казбеківського райвідділу міліції, неподалік селища Ленін-аул[15]. У результаті теракту загинула його виконавиця, ще 8 осіб зазнали поранень.

2008 рік[ред. | ред. код]

6 листопада. У столиці Північної Осетії Владикавказі біля центрального ринку підірване маршрутне таксі. Вибуховий пристрій привела в дію терористка-смертниця. У результаті терористичного акту загинули 12 осіб, більше 30 зазнали поранень.

2009 рік[ред. | ред. код]

16 вересня. Вибух біля Дому моди у Грозному. Від самопідриву смертниці постраждали шестеро цивільних і двоє співробітників міліції.

2010 рік[ред. | ред. код]

29 березня. У Москві на станціях метро пролунали два вибухи. Перший — на станції метро «Лубянка», стався о 07:56 за місцевим часом, другий — на станції «Парк культури», о 08:40. Обидва теракти скоїли терористки-смертниці. Перший — уродженка Дегестану Мар'ям Шарипова, дружина одного з лідерів дагестанських бойовиків Магомедалі Вагабова[16], другий — Дженнет Абдурахманова (Абдуллаєва), дружина лідера дагестанських бойовиків Умалата Магомедова, убитого наприкінці 2009 року[17]. У результаті терактів загинули 40 осіб, більше 100 зазнали поранень. За даними спецслужб, одним з організаторів терактів був Гусейн Магомедов, який супроводжував виконавиць з Дагестана в Москву. За даними камер відеоспостереження, він завів одну зі смертниць в метро. Відповідальність за теракти взяв на себе Доку Умаров[18].

9 квітня. Марина Євлоєва, дружина бойовика, відкрила вогонь по міліціянтам, які проводили спецоперацію в інгушському селі Екажево, а потім підірвала себе[19].

2011 рік[ред. | ред. код]

14 лютого. О 19:30 біля сільського відділення міліції в селі Губдене Карабудахкентського району смертниця підірвала бомбу. Другий вибух в цьому ж населеному пункті стався близько 22:35 поблизу міліцейського поста. Бомбу, за даними республіканського МВС, також підірвав смертник. У результаті двох вибухів двоє людей загинули, ще 27 зазнали поранень. Теракт, за даними слідства, скоїли жителі П'ятигорська Віталій Раздобудько і його дружина Марія Хорошева.

2012 рік[ред. | ред. код]

6 березня. Терористка-смертниця скоїла підрив на посту поліції в селищі Карабудахкент в Дагестані. У наслідку теракту загинули п'ятеро поліціянтів, ще двоє зазнали важких поранень[20]. Як встановили слідчі, смертницею була Амінат Ібрагімова, дружина лідера каспійської групи бойовиків Заура Загірова, вбитого у лютому в Дагестані[21].

27 липня. Під час спецоперації в селищі Альбурикент поблизу Махачкали, де в приватному будинку співробітниками УФСБ та МВС були заблоковані ймовірні бойовики, одна з жінок скоїла самопідрив. За даними спецслужб, були вбиті шестеро бойовиків, а жінка на ім'я Саїдат Юсупова під приводом здатися наблизилася до співробітників правоохоронних органів, і підірвала вибуховий пристрій, закріплений на її тілі.

28 серпня. Смертниця Амінат Курбанова підірвала себе в будинку суфійського шейха Саїда-афанді аль-Чиркаві в селі Чиркей Буйнакського району. У результаті вибуху загинули семеро людей, включаючи шейха[22].

2013 рік[ред. | ред. код]

25 травня. Терористичний акт в Махачкалі, Дагестан, біля будівлі МВС. За інформацією російського антитерористичного комітету, підірвала себе 25-річна Мадіна Алієва, яка раніше була дружиною двох загиблих бойовиків[23]. У результаті вибуху постраждали 20 осіб, 3 поліціянтів загинули[24].

21 жовтня. Вибух в автобусі у Волгограді. Вибух стався о 14:05 в автобусі «ЛіАЗ», який слідував маршрутом №29 в Красноармійському районі Волгограда неподалік зупинки «Лісобаза». Причиною вибуху стала детонації вибухового пристрою, виготовленого з двох тротилових шашок і двох гармат, що були начинені уражаючими елементами — шурупами і металічною стружкою, потужність якого сягала 500—600г в тротиловому еквіваленті. У результаті вибуху загинули сім громадян[25], поранено 37 осіб[26]. Смертиницею виявилася 33-річна Наїда Асиялова.

Література[ред. | ред. код]

  • Юлія Юзік. «Наречені Аллаха. Обличчя і долі всіх жінок-шахідок, що підірвалися в Росії». — Ультра.Культура, 2003. — ISBN 9785980420345.
  • Вадим Речкалов. «Живих смертниць не буває: чеченська кіншка». — Время, 2005. — ISBN 978-5-969-10046-6.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Культ вимушених убивць. «Антидот» і «детокс» від «Дня». Процитовано 17 листопада 2022.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Юлія Юзік (2003). Невесты Аллаха. Лица и судьбы всех женщин-шахидок, взорвавшихся в России (рос.). Ультра.Культура. ISBN 9785980420345.
  3. ↑ а б Организация "Норд-Ост" требует открыть новое дело по теракту на Дубровке. Подробиці (рос.). 8 липня 2007.
  4. ↑ а б Найбільш масштабні теракти в Росії за час Путіна. Вибухи будинків, "Норд-Ост", Беслан та інші. Ветерани.UA (рос.). Архів оригіналу за 22 лютого 2023. Процитовано 22 лютого 2023.
  5. ↑ Chechnya hit by new suicide attack. BBC News (англ.). 14 травня 2003.
  6. ↑ Women suicide bombers kill 20 in Chechnya. Daily Mail (англ.). 14 травня 2003.
  7. ↑ Bus explosion kills at least 16 in Russia (англ.). 6 червня 2003.
  8. ↑ TIMELINE - Bomb attacks in Moscow. Reuters (англ.). 29 березня 2010.
  9. ↑ а б Bomb Kills Russian Security Agent in Moscow. The New York Times (англ.). 11 липня 2003.
  10. ↑ Terrorists on Trial: The Case of Zarema Muzhakhtoyeva. ICCT (англ.). 13 грудня 2011.
  11. ↑ Bomb blasts in Russia: a chronology. DAWN (англ.). 10 грудня 2003.
  12. ↑ Moscow suicide bomber kills six. UPI (англ.). 9 грудня 2003.
  13. ↑ Найгучніші теракти на транспорті у Росії за останні 10 років. Український тиждень. 22 жовтня 2013.
  14. ↑ "Женщины-шахидки" в Беслане: кто они на самом деле? (рос.). 21 січня 2006. Архів оригіналу за 3 січня 2011. Процитовано 27 квітня 2023.
  15. ↑ Second blast in troubled Russian region. Reuters (англ.). 23 жовтня 2007.
  16. ↑ Вторую московскую смертницу опознали родные. Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 27 квітня 2023.
  17. ↑ Смертницу сверили со списком [Архівовано 2010-04-05 у Wayback Machine.] «Коммерсантъ», 2 квітня 2010.
  18. ↑ Доку Умаров взял на себя ответственность за взрывы в метро. Lenta.ru (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 27 квітня 2023. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)
  19. ↑ Suicide bomber kills one in Russia's south. Reuters (англ.). 9 квітня 2010.
  20. ↑ В Дагестане подорвалась жена главаря каспийской банды (рос.). Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 28 квітня 2023.
  21. ↑ Смертница, напавшая на пост полиции в Дагестане, была вдовой боевика Загидова, уничтоженного в феврале — СКР (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  22. ↑ Lenta.ru: Кавказ: Следствие назвало основную версию убийства дагестанского шейха. Lenta.ru (рос.). Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 30 квітня 2023.
  23. ↑ Махачкала: одна погибшая после взрыва «черной вдовы» [Архівовано 2013-06-12 у Wayback Machine.] // Русская служба BBC
  24. ↑ В махачкалинском теракте появился второй погибший [Архівовано 2013-10-23 у Wayback Machine.] // Полит.Ру
  25. ↑ Число жертв теракта в Волгограде выросло до семи. Lenta.ru (рос.). 18 листопада 2013. Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 30 квітня 2023.
  26. ↑ В результате теракта в Волгограде ранены 37 человек - уточненные данные МЧС (рос.). ИТАР-ТАСС. 21.10.2013. Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 30 квітня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорна_вдова_(Чечня)&oldid=41117426