Шакал звичайний: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Sehrg (обговорення | внесок) →Ареал у Східній Європі: доповнення |
Sehrg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
| itis = 183817 |
| itis = 183817 |
||
}} |
}} |
||
'''Шакал звичайний'''<ref>[http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vznu/bio/2009_1/40-47.pdf Особливості Екології Шакала Звичайного (Canis Aureus L.) на [[Бирючий острів|Острові Бірючий]]]</ref> або '''шакал азійський'''<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_129/page4 Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення Підписана у Вашингтоні, округ Колумбія, 3 березня 1973 р. Виправлена в Бонні 22 червня 1979 р.]</ref> ({{lang-la|Canis aureus}}) — вид родини [[Псові|псових]] (Canidae), ряду [[хижі|хижих]]. Вид, що активно розселюється принаймні в останні 20 років на північ, і наразі відомий на більшій частині країн Східної Європи до Естонії включно. |
'''Шакал звичайний'''<ref>[http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vznu/bio/2009_1/40-47.pdf Особливості Екології Шакала Звичайного (Canis Aureus L.) на [[Бирючий острів|Острові Бірючий]]]</ref> або '''шакал азійський'''<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_129/page4 Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення Підписана у Вашингтоні, округ Колумбія, 3 березня 1973 р. Виправлена в Бонні 22 червня 1979 р.]</ref> ({{lang-la|Canis aureus}}) — вид родини [[Псові|псових]] (Canidae), ряду [[хижі|хижих]]. Вид, що активно розселюється принаймні в останні 20 років на північ, і наразі відомий на більшій частині країн Східної Європи до Естонії включно. Цей соціальний хижак всеїдний, споживаючи від плодів і комах до малих копитних. У 2015 році дослідження ДНК вказують на те, що шість підвиді ''C. aureus'' мають бути виділені в окремий вид, ''[[Canis anthus]]''<ref>{{стаття|автор=Koepfli K.-P. et al|назва=Genome-wide Evidence Reveals that African and Eurasian Golden Jackals Are Distinct Species|видання=Current Biology|рік=2015|випуск=25|номер=16|сторінки=2158–2165|doi=10.1016/j.cub.2015.06.060|посилання=}}</ref>. |
||
== Поширення == |
== Поширення == |
||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
Мешкає в найрізноманітніших місцях проживання, які варіюють від сахельної (південна межа пустелі Сахари, найменша кількість опадів там може бути 100—200 мм на рік) пустелі до вічнозелених лісів [[М'янма|М'янми]] й [[Таїланд]]у. Це можуть бути напівпустелі, різного виду луки, [[савана|савани]] в Африці, ліси, [[мангрові ліси]], сільськогосподарські й приміських місця проживання в [[Індія|Індії]] та [[Бангладеш]]. Шакали були зафіксовані на висоті 3800 м у горах [[Бейл]] [[Ефіопія|Ефіопії]] й добре відомі навколо гірської станції на висоті 2000 м в Індії<ref name="iucn">{{cite web|url=http://www.iucnredlist.org/apps/redlist/details/3744/0|назва=''Canis aureus''|author=''Jhala, Y.'' & ''Moehlman, P.D.''|ім'я=|дата=2008|веб-сайт=iucnredlist.org|видавець=[[МСОП]]|дата-доступу=09.09.2017}}</ref>. |
Мешкає в найрізноманітніших місцях проживання, які варіюють від сахельної (південна межа пустелі Сахари, найменша кількість опадів там може бути 100—200 мм на рік) пустелі до вічнозелених лісів [[М'янма|М'янми]] й [[Таїланд]]у. Це можуть бути напівпустелі, різного виду луки, [[савана|савани]] в Африці, ліси, [[мангрові ліси]], сільськогосподарські й приміських місця проживання в [[Індія|Індії]] та [[Бангладеш]]. Шакали були зафіксовані на висоті 3800 м у горах [[Бейл]] [[Ефіопія|Ефіопії]] й добре відомі навколо гірської станції на висоті 2000 м в Індії<ref name="iucn">{{cite web|url=http://www.iucnredlist.org/apps/redlist/details/3744/0|назва=''Canis aureus''|author=''Jhala, Y.'' & ''Moehlman, P.D.''|ім'я=|дата=2008|веб-сайт=iucnredlist.org|видавець=[[МСОП]]|дата-доступу=09.09.2017}}</ref>. |
||
=== Ареал у |
=== Ареал у Європі === |
||
{{multiple image |
{{multiple image |
||
| align |
| align = left |
||
| footer = |
| footer = |
||
| image1 = Golden jackal distribution in Europe 2015.png |
| image1 = Golden jackal distribution in Europe 2015.png |
Версія за 17:32, 8 жовтня 2017
Шакал звичайний | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Canis aureus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Ареал звичайного шакала | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Шакал звичайний[1] або шакал азійський[2] (лат. Canis aureus) — вид родини псових (Canidae), ряду хижих. Вид, що активно розселюється принаймні в останні 20 років на північ, і наразі відомий на більшій частині країн Східної Європи до Естонії включно. Цей соціальний хижак всеїдний, споживаючи від плодів і комах до малих копитних. У 2015 році дослідження ДНК вказують на те, що шість підвиді C. aureus мають бути виділені в окремий вид, Canis anthus[3].
Поширення
Ареал у світі
Широко розповсюджений (завдяки всеїдності) у Північній і Північно-Східній Африці, Туреччині, на Балканському півострові, на Аравійському півострові й далі по всій південно-західній Азії (в тому числі на Шрі-Ланці) до В'єтнаму. З недавніх пір зареєстрований також в Угорщині та на півдні України.
Мешкає в найрізноманітніших місцях проживання, які варіюють від сахельної (південна межа пустелі Сахари, найменша кількість опадів там може бути 100—200 мм на рік) пустелі до вічнозелених лісів М'янми й Таїланду. Це можуть бути напівпустелі, різного виду луки, савани в Африці, ліси, мангрові ліси, сільськогосподарські й приміських місця проживання в Індії та Бангладеш. Шакали були зафіксовані на висоті 3800 м у горах Бейл Ефіопії й добре відомі навколо гірської станції на висоті 2000 м в Індії[4].
Ареал у Європі
У знаменитому дослідженні Яворницького згадується що за часів Запорізької Січі це був звичайний звір (називався чокалка) на території вольностей низових козаків[6][7]. У XIX ст. найближчими до України територіями, де мешкав шакал, були Кавказ[8] і Греція[9].
Порівняно з більшим видом Canis lupaster, знайдено досить небагато викопних решток C. aureus, але, зокрема, з пізнього плейстоцену на території Італії[10]. На початку XX ст. ареал шакала поширився на всі Балкани, на початку XXI ст. досяг на півночі Італії, Австрії, Угорщини, Румунії, Молдови, України.
Починаючи з 1998—2000 років, цей вид почав розселення територією України. Найбільш стабільні його поселення сформовано в приморських регіонах, зокрема в заплавах Дунаю, Дністра, Бугу і Дніпра. Нині (2015 р.) Окремі особини фіксуються на теренах Швейцарії, Німеччини, Чехії, Словаччини, Польщі, Білорусі, Литви, Латвії, Естонії.
Морфологія
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 600—1060 мм, хвіст: 200—300 мм, висота в плечах: 380—500 мм, вага: 7—15 кг.
Опис. Хутро, як правило, досить грубе й не дуже довге. Спинна область строката чорна й сіра; голова, вуха, боки, і кінцівки руді або червонувато-коричневі; низ блідо імбирного або майже білого кольору, а кінчик хвоста чорний[11].
Поведінка
Він суворо нічний у районах проживання людей, але може бути частково денним у інших місцях. Дуже опортуністичний щодо їжі, поживою є молоді газелі, гризуни, зайці, наземні птахи і їхні яйця, плазуни, жаби, риби, комахи, і фрукти. Не проминає падло за нагоди, але є хорошим мисливцем.
Основною соціальною одиницею є пара і їхнє потомство. Моногамія є правилом, хоча зв'язок у парі, схоже, не такий сильний, як у Canis mesomelas (Шакал чепрачний). Іноді молодь минулого року залишаються в безпосередній близькості від батьків і, навіть, матері та її нового потомства. Однак частіше один або два підлітки залишаються з батьками, утримуючись від розмноження, й допомагають у догляді за наступним поколінням[11].
Життєвий цикл
Пологи відбуваються в основному в січні-лютому в Східній Африці, у квітні-травні в Центральній Азії, але протягом усього року в тропічній Азії. Вагітність триває 63 дні. Приплоди містять від один до дев'яти, як правило, двоє — четверо цуценят. Вага новонароджених 201—214 грам. Очі відкриваються приблизно на 10 день і вони починають приймати тверду їжу в, близько, 3 місяці. Обоє батьків забезпечують їжу та захист. Статева зрілість настає в 11 місяців. У неволі тривалість життя становить до 16 років[11].
Генетика
Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=78. Роберт Вейн у 1993 році провів ДНК-аналіз домашніх псів та диких представників роду псів. Аналіз показав, що хоча Canis aureus може представляти деяку частку генотипу собаки, шакал, видається, не дав важливого генетичного вкладу в еволюцію собаки[12].
Загрози та охорона
Урбанізація, індустріалізація та інтенсифікація сільського господарства, місцева політика винищення й отруєння (наприклад, в Ізраїлі й Марокко) є найбільшими загрозами. Присутній у великому числі природоохоронних зон[4].
Джерела
- ↑ Особливості Екології Шакала Звичайного (Canis Aureus L.) на Острові Бірючий
- ↑ Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення Підписана у Вашингтоні, округ Колумбія, 3 березня 1973 р. Виправлена в Бонні 22 червня 1979 р.
- ↑ Koepfli K.-P. et al. Genome-wide Evidence Reveals that African and Eurasian Golden Jackals Are Distinct Species // Current Biology. — 2015. — Вип. 25. — № 16. — С. 2158–2165. — DOI: .
- ↑ а б Jhala, Y. & Moehlman, P.D. (2008). Canis aureus. iucnredlist.org. МСОП. Процитовано 09.09.2017.
- ↑ Zagorodniuk I. Golden Jackal (Canis aureus) in Ukraine: Modern Expansion and Status of Species // Proceedings of the National Museum of Natural History. — 2014. — Vol. 12. — P. 100—105.
- ↑ Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. — Львів : Світ, 1990. — Т. 1. — С. 42.
- ↑ Барабаш-Никифоров I.I. Нариси фавни степової Наддніпрянщини. — Державне видавництво України, 1928. — С. 15.
- ↑ Постельсъ, А.; Сапожниковъ, А. Естественная Исторія. Зоологія. — Санктпетербургъ : Типографія Штаба Военно-Учебныхъ Заведеній, 1852. — С. 138.
- ↑ Верхратський, І. Зоольогія на низші кляси середних шкіл. — Львів : Українська книгарня і антикварня, 1922. — С. 19.
- ↑ Kurten B. Pleistocene Mammals of Europe. — Routledge, 2017. — С. 111.
- ↑ а б в Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, P. 94
- ↑ Steven R. Lindsay Handbook of applied dog behavior and training — Wiley-Blackwell, 2000, pp. 11,12
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шакал звичайний |
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |