Яворницький Дмитро Іванович

Дмитро Іванович Яворницький
Дмитро Яворницький у 1885 р.
При народженні:	Яворницький (Еварницький) Дмитро Іванович
Дата народження:	6 листопада 1855
Місце народження:	Сонцівка
Дата смерті:	5 серпня 1940
Місце смерті:	Дніпропетровськ
Національність:	українець
Мова творів:	українська мова
Рід діяльності:	історик

Дмитро́ Іва́нович Яворни́цький (Еварни́цький) (* 6 листопада 1855, с. Сонцівка  — † 5 серпня 1940, Дніпропетровськ), історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва, дійсний член НТШ (1914) і ВУАН (1929).

Біографія

Дмитро Яворницький родом із села Сонцівка (тепер у межах с. Борисівка Харківського району Харківської області), син дяка. 1881 року по закінченні історико-філологічного факультету Харківського університету Яворницький був залишений для підготови до професури, однак захоплення історією Запоріжжя викликало невдоволення університетського керівництва, і його було звільнено з роботи. 1886 — 91 Яворницький викладав історію в гімназії й на педагогічних курсах у Петербурзі. Як політично неблагонадійного його 1892 вислано під нагляд поліції до Ташкенту, із забороною викладати в гімназіях. Тут він продовжував досліди у галузі історії й археології, склавши «Путеводитель по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношениях» (1893). 1901 Яворницький захистив маґістерську дисертацію («История запорожских казаков», 2 тт.) в Казанському університеті; 1897 — 1902 працював як приват-доцент на кафедрі історії Росії Московського університету. Паралельно з педагогічною роботою Яворницький продовжував досліди над історією Запорозької Січі, організуючи археологічні розкопки на Запоріжжі та відвідуючи архіви Москви, Варшави, Києва, Соловецького монастиря.

1902 земська управа і наукове товариство міста Катеринослава запросили Яворницького на посаду директора крайового історичного музею ім. О. Поля, в якому він працював до 1932, придбавши для нього цінні рукописи, портрети історичних діячів, мистецькі картини, одяг запорожців, нумізматичні колекції й ін. 1920 — 33 Яворницький був викладачем Катеринославського Інституту народної освіти, в якому 1925 — 29 очолював н.-д. катедру українознавства. 1925 його обрано членом-кореспондентом ВУАН. У 1927 — 32 pp. його призначено відповідальним керівником археологічного нагляду над розкопами на території будівництва Дніпрельстану.

Дослідження і твори

Пам'ятник Дмитру Яворницькому на фоні Дніпропетровського історичного музею його імені.

Археологічні

Як археолог-дослідник запорізької старовини, Яворницький написав розвідки:

• «Запорожская печера над Днепром» (1885),
• «Раскопка Кургана „Мухина гора“» (1885),
• «Раскопка Кургана в д. Вороной» (1885).

Готуючися до археологічного з'їзду 1905, що відбувся у Катеринославі, він розкопав близько 200 могил; завдяки його старанням створено колекцію матеріальних пам'яток — 75 000 експонатів, зв'язаних з Запоріжжям і Півднем України, які зберігаються в Дніпропетровському державному історичному музеї.
Яворницький досліджував старі церкви:

• «Церковные памятники Запорожья» (1893),
• «Церковное устройство у запорожских казаков» (1890),

і зібрав понад 600 експонатів церковної старовини, переважно з XVIII ст.

Стіл Дмитра Яворницького у його будинку-музеї у Дніпропетровську

Історичні

В історичних дослідах основну увагу Яворницький присвятив історії Запорізької Січі, серед них:

• «История запорожских казаков», т. 1 (загальний огляд території запорожців, їхнього устрою і побуту, 1892, 2 вид. 1900), т. 2 — історія до 1686 (1895), т. З — історія до 1734 (1897);
• «Очерки по истории запорожских казаков и Новороссийского края» (1889),
• «Вольности запорожских казаков» (1898),
• «Иван Дмитриевич Сирко, славный кошевой атаман запорожских низовых казаков» (1894).
  

Багато матеріалів про Запоріжжя Яворницький зібрав і містив у «К. Ст.»:

• «Жизнь запорожских казаков по рассказу современника-очевидца» (1883),
• «Топографический очерк Запорожья» (1884),
• «Число и порядок Запорожских Сечей» (1884),
• «Остров Хортица на реке Днепре» (1886),
• «Архивные материалы для истории Запорожья» (1886),
• «Последний кошевой атаман П. И. Калнышевский» (1887);
• «Главнейшие моменты из истории запорожского казачества» (в «Русской Мысли», 1897),
• «Гетман Петр Конашевич Сагайдачный» (1913),
• «Кошовий отаман Осип Михайлович Гладкий» (1928),
• «Дніпрові пороги» (1928).
  

Цінні фактичними даними зб. Я.:

• «Сборник материалов для истории запорожских казаков» (1888),
• «Источники для истории запорожских казаков», т. І — II (1903),
• «До історії Степової України» (1929).
  

Значення Яворницького як історика полягає насамперед у зібранні й упорядкуванні джерельних матеріалів, бо в монографічних працях він не завжди додержувався об'єктивної методи та систематичного викладу розвитку української історії. Радянська історіографія закидає Яворницькому «ідеалізацію історичного минулого України», мовляв, «він не розумів ролі клас і класової боротьби … і стояв на помилкових позиціях націоналістичної концепції про безкласовість українського народу».

Етнографічні

Яворницький зібрав багатий етнографічний і фольклорний матеріал; ще за студентських pоків він записав понад 1 000 пісень і близько 500 оповідань; серед праць на ці теми варті згадки:

• «Запорожье в остатках старины и преданиях народа», т. І — II (1888), в якому вміщено 55 малюнків і 7 планів місцевостей (деякі малюнки виконав І. Рєпін);
• «По следам запорожцев» (1898), де зафіксовано зустрічі і розмови з нащадками запорожців, подано пісні про Запоріжжя, описи ігор, народних танців, матеріалів народної медицини тощо;
• «Древнейшие обыватели Южной России» (1899),
• «Малороссийские народные песни, собранные в 1878 — 1905 гг.» (1906), де зібрано 830 пісень, колядок, щедрівок, веснянок, переважно записаних з голосу;
• «Рибальчі заводи на низу Дніпра» (1927).
  

У 1906 — 36 Я. зібрав 2 302 пісні, з них 255 з нотами, які, однак, лишилися в рукописі.

На відтинку лексикографії Яворницький склав «Словник української мови» (т. І, А — К, 1920). Частину лексичного матеріалу, зібраного ним, використано в словнику Б. Грінченка.

Яворницький зображений на картині Іллі Рєпіна «Козаки пишуть лист турецькому султану» писарем, у центрі картини

Художні

Яворницький також був автором низки літературних творів:

• збірки поезій «Вечірні зорі» (1910),
• повістей і оповідань
  • «Наша доля — Божа воля» (1901 і 1905),
  • «У бурсу!» (1908),
  • «Поміж панами» (1911),
  • «Драний хутір» (1911),
  • «Русалчине озеро» (1911),
  • «Де люди — там і лихо» (1911),
  • «Три несподівані стрічі» (1912);
• роман «За чужий гріх» (1907).

Яворницький підтримував творчі зв'язки з сучасними йому українськими культурними діячами, служив порадами І. Репінові до виконання картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» і позував до образу писаря. Журнал «Жовтень» у Львові з ч. 4, 1988, друкує «Історію запор. козаків» Яворницького.

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
• Дорошенко Д. Д. І. Еварницький, «ЛНВ», XII, 1913;
• Дорошенко Д. Запорозький батько, «Дніпрова Хвиля», 8, 1913;
• Єфремов С. Письменник-кольорист, Записки іст.-філол. відділу УАН, 1927;
• Збірник Дніпропетровського крайового 1ст.-археологічного музею, т. І. Дніпропетровське 1929;
• Петров В. Пам'яті академіка Д. І. Яворницького, «Вісті АН УРСР», 7 — 8, 1940;
• Шаповал І. В пошуках скарбів. К. 1963;
• Олійник М. Фольклористично-етнографічна діяльність Д. І. Яворницького, «Нар. творчість та етнографія», 6, 1965;
• Гапусенко І. Дмитро Іванович Яворницький. К. 1969;
• Шубравська М. Д. І. Яворницький. К. 1972.

Посилання

• Твори Дмитра Яворницького
• Бібліографія Дмитра Яворницького
• Історія запорізьких козаків Дмитра Яворницького
• Сайт Дніпропетровського Національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького
• "О значении украинского козачества" Лекція Дмитра Яворницького, прочитана у Московському університеті 5 жовтня 1901 року (рос.)