Іван Момот (козацький полковник)
| Іван Момот | |||
| |||
|---|---|---|---|
| жовтень 1660 — ?, 1664 | |||
| Попередник: | Андрій Романенко | ||
| Наступник: | Іван Корнелевич | ||
| |||
| ? — 28 липня 1666 | |||
| Попередник: | Гаврило Ярмоленко | ||
| Наступник: | Панас Косик | ||
| |||
| липень — серпень 1666 | |||
| Попередник: | Іван Пригара | ||
| Наступник: | Дмитро Турчиненко | ||
| |||
| червень 1668 — січень 1669 | |||
| Попередник: | Костянтин Матюта | ||
| Наступник: | Павло Яненко-Хмельницький | ||
| Народження: |
невідомо Баришівка, Переяславське староство, Київське воєводство, Річ Посполита[1] | ||
| Смерть: |
після 1693 Переяслав, Гетьманщина[1] | ||
| Країна: |
 Річ Посполита → Гетьманщина | ||
| Релігія: | православ'я | ||
| Рід: | Момоти | ||
| Батько: | Юхим Момот | ||
| Шлюб: | NN Гурська | ||
| Діти: | Григорій, NN донька | ||
Іва́н Юхи́мович Момот (Єфименко) (? — після 1693) — український військовик доби Гетьманщини, дипломат. Київський полковник (1668-1669), наказний переяславський полковник (1669, 1693).
Походження[ред. | ред. код]
Народився в родині реєстрових козаків Переяславського полку. За версією історика В. Заруби, місце народження — містечко Баришівка[1]. Згадані у Реєстрі 1649 козаки Переяславського полку Семен, Симон і Тиміш Момоти могли бути дядьками Івана[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Був учасником Визвольної війни Б. Хмельницького. Станом на 1649 рік — реєстровий козак Третьої Переяславської полкової сотні.
У жовтні 1660 обраний полковим суддею на полковій раді у Переяславі, де полковником обрали Якима Сомка. Входив до близького оточення Сомка на початку його наказного гетьманства[3]. Проте вже у січні 1661 суддівський уряд перейшов до Дмитра Святухи. Вдруге обійняв посаду полкового судді у 1664 році — вже під час гетьманування Івана Брюховецького.
26 червня 1665 продав двір у Переяславі майбутньому війту Івану Окуленку (Туровцю) за 1000 злотих. Станом на 1666 рік був полковим обозним[4]. На полковій раді 28 липня обраний полковим осавулом, став одним із керівників повстання проти московських воєвод і гетьмана Брюховецького. Після поразки виступу у серпні втік на Правобережжя, поступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка[3].
Служив у військовому товаристві, виконував гетьманські доручення. 1667 їздив послом П. Дорошенка до кримського хана. У червні 1668, після обрання Дорошенка гетьманом «обох сторін Дніпра», призначений київським полковником замість Василя Дворецького, керував облогою московського гарнізону в Острі. У січні 1669 призначений Дорошенком наказним переяславським полковником на противагу Дмитрашку-Райчі, який підтримав «запорозького гетьмана» Суховія.
У березні 1669 перейшов на бік Дем'яна Ігнатовича, взяв участь у Глухівській раді, підписав Глухівські статті з московським урядом. У вересні керував Переяславським полком у битві під Новою Греблею поблизу Ромен, де військо Ігнатовича розбило корпус дорошенківського наказного гетьмана Якова Корицького[4]. На наступні кілька років Іван Момот зникає з документів.
1674 року знову згадується як військовий товариш у гетьмана Дорошенка. У грудні їздив з посольством у Брацлав, куди вступили війська Речі Посполитої, просив прислати комісарів для перемов з гетьманом. Після капітуляції Дорошенка у 1676 повернувся на Переяславщину. Дістав чин значного військового товариша. У січні 1683 брав участь у суді над колишнім полковником Дмитрашком-Райчею, звинуваченим у підготовці змови проти гетьмана Івана Самойловича[3].
До кінця життя входив до прошарку полкової еліти. У вересні 1688 був наказним полковим суддею. У жовтні 1693 — наказним полковником від Івана Мировича. Мав значні маєтності у Переяславському полку: володів селами Бубнівська Слобідка у Бубнівській сотні, Положаями, Панфилами, Сосновою, Ташанню у Яготинській сотні. Помер у 1690-х роках у Переяславі[4].
Родина[ред. | ред. код]
Був одружений з донькою канівського полковника Івана Гурського.
- Син Григорій — яготинський сотник Переяславського полку (1690-1691);
- Донька невідомого імені — дружина значкового товариша Переяславського полку Дмитра Пирога[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011
- ↑ Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Переяславський полк. — Київ, 2004
- ↑ а б в Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008
- ↑ а б в Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010