Правобережна Україна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Правобережна Україна

Ukraine-Pravoberezzhya.png

   Карта Правобережжя (18 століття).

Sofievka30.JPG

«Софіївка» в Умані.

Правобере́жна Украї́на (Правобережжя, Правобічна Україна) — історико-географічна назва частини території України на правому березі Дніпра. Займала територію сучасних Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Київської та частково Черкаської областей.

Термін «Правобережна Україна» трапляється в історичних документах від другої пол. 17 ст.

Географія[ред.ред. код]

На початку XVIII ст. під поняттям «Правобережна Україна» розуміли регіон між середніми течіями Дністра і Дніпра, який включав у себе територію Брацлавського і південної частини Київського воєводств (північна межа проходила південніше р. Стугни, по її течії, далі до р. Ірпінь, далі в південному напрямі до лінії кордону Брацлавського і Київського воєводств).

За сучасним адміністративним поділом Правобережжя охоплює південну частину правого берега Київської області, правобережжя Черкаської, Вінницьку область (без західної її частини, за р. Мурафою (ця територія належала Подільському воєводству), невеликі частини Одеської (на півночі), Миколаївської (на північному заході) та Кіровоградської (на півночі) областей і північний схід Молдови. [1]

До Андрусівського перемир'я 1667 р. до складу Правобережжя також входив Київ (та частина території поблизу Києва між Стугною, Дніпром та Ірпенем), після цього цей район постійно був володінням Росії і вважався частиною лівобережного Київського полку.[2]

З іншого боку в той самий час існувало ширше визначення Правобережної України, яке поширювалось і на решту території Київського воєводства, розташованої на правому березі Дніпра, і також на Волинське воєводство.[2]

Історія[ред.ред. код]

Специфіка еволюції Правобережжя, значною мірою зумовлена специфікою розвитку козацтва, що її населяло (хоч і з певними перервами), що зрештою призвело до виділення цієї території в окремий історико-політичний регіон.[2]

XVII сторіччя[ред.ред. код]

За Андрусівським перемир'ям 1667 р. Правобережна Україна (за винятком Києва та округи) залишалась у складі Речі Посполитої.

Унаслідок Бучацької мирної угоди 1672 р. землі Правобережжя було поділено на три частини: Поділля зайняла Туреччина, Брацлавщина і Південна Київщина перебували під владою правобережного гетьмана Петра Дорошенка, решта території Правобережної України належала Польщі.

За Бахчисарайською мирною угодою 1681 р. кордон між Московською державою й Туреччиною визначили по Дніпру, і Південна Київщина, Брацлавщина та Поділля потрапляли під султанську владу.

Після поразки турецької армії під Віднем (1683) уклали Карловицькй мир 1699 (див. Карловицький конгрес 1698-99), за яким Правобережна Україна знову цілком перейшла до складу Речі Посполитої.

У 1685 р. польський сейм прийняв ухвалу про поновлення на території колишніх правобережних українських полків козацтва з усіма його правами та вольностями. Внаслідок цього правобережні полки було відроджено, почалось швидке заселення території людьми, що прибували сюди з інших українських земель.

XVIII сторіччя[ред.ред. код]

В 1699 році польський сейм прийняв рішення про ліквідацію козацтва на Правобережній Україні. У 1702 р. представники української шляхти, козаків, міщан та духівництва ухвалили на нараді у Фастові підняти антипольське повстання. У червні того ж року воно розпочалося збройними виступами на Поділлі та Брацлавщині й невдовзі охопило Київщину і Волинь. Згодом це повстання отримало назву повстання Палія.

В 1711 армія гетьмана Пилипа Орлика здійснила похід на Правобережну Україну з метою відновити гетьманську владу та позбутися залежності від Росії. Похід виявився невдалим.

У 17111712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців Правобережжя було силою переселено до Лівобережної України, а всі правобережні полки ліквідовано.

У 1714 р. Правобережжя повністю остаточно повернула собі Річ Посполита.

В подальшому у Правобережній Україні відбувались й інші великі повстання проти шляхетського та польського панування — Гайдамацькі повстання 1734, 1750 років та Коліївщина (1768–1769 рр.).

Унаслідок другого поділу Речі Посполитої (1793) Правобережна Україна увійшла до складу Російської імперії.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Крикун М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV–XVIII ст.: Кордони воєводств у світлі джерел. К, 1993
  2. а б в Микола Крикун — Згін населення з Правобережної України в Лівобережну 1711–1712 років (До питання про політику Петра І стосовно України)

Література і джерела[ред.ред. код]