Цар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Лев — цар звірів.

Цар (від лат. caesar, грец. kαῖσαρ) — титул монарха, зазвичай асоціюється з достоїнством короля або хана. Вживається також як загальна назва володаря якої-небудь країни.

У переносному значенні — повновладний господар над ким- або чим-небудь. Розпорядник, який підпорядковує навколишніх своєму впливу або переважає всіх чим-небудь: «лев — цар звірів».

Землі, на які поширюється влада царя, називається «царство».

Зміст

[ред.] Походження слова

Caesar — обов'язкова частина титула римських та візантійських імператорів як наступників Юлія Цезаря. Можливо, через готське Kaisar або безпосередньо з латинського «caesar», в пізнішій (з початковим «ц») вимові.

На давньоруській мові звучало як цесарь < цьсарь; на сучасній болгарській і сербській — «цар»[Джерело?].

В письмових пам'ятках слово відомо з 917 року, з часів болгарського царя Симеона.

Спершу використовувалось для називання римських і візантійських імператорів (звідси слов'янська назва візантійської столиці — Цесарьградъ, Царьградъ. З розвитком книжності цим терміном почали позначати також древніх владик, відомих з грецької (історичної і церковної) літератури, перекладаючи таким чином грецьке слово βασιλεύς[Джерело?].

Після входження Русі до складу Монгольської імперії в слов'яномовних джерелах того часу цим словом почали називати ханів Сибіру, Середньої Азії, Індії, Персії, Китаю поряд із запозиченим з тюркських мов словом «хан» (в письмових пам'ятках — з 1267 року.)[1].

Слово «цесарь» згодом використовувалось для позначення германського імператора.

У російській і радянській історіографії слово «цар» вживається як загальний термін для позначення неспоріднених титулів правителів стародавнього світу: Близького Сходу, Стародавньої Греції і Риму, Індії, тощо.

[ред.] Семантика

Книжкова традиція називати «царями» давніх правителів збереглась в українській та російській мові і досі. В українсько-російському слововживанні XIX століття, особливо простонародному, цим словом часто позначали монарха рівня короля чи хана. У сербській мові слово цар асоціювалося з імператором .

[ред.] Росія

У Московії, а згодом і Російській імперії, цар був титулом ханів династії Чингізидів, а згодом став титулом власне монарха Московії і Російської імперії. Цей титул вживається правителями Росії　з часів Івана III в основному у дипломатичній документації. У 1497 році Іван III коронував як царя свого онука Дмитра Івановича, оголошеного спадкоємцем, але потім ув'язненого. Наступник Івана III Василь III довольнився старим титулом великий князь. Але у 1547 році його син Іван IV Грозний, досягнувши повноліття, коронував себе царем.

У 1721 році Петро Великий прийняв замість старого титула «цар» прийняв титул «імператора». Відтоді титул «цар» продовжував вживатися нарівні з титулом «імператора» у російській документації і літературі до повалення монархії в лютому-березні 1917[2].

[ред.] Балкани

Титул "цар" також використовувався правителями Болгарії в 893—1014, 1085—1396, 1908—1946 і Сербії в 1346—1371  років

[ред.] Титули царської сім'ї

  • Цариця — титул монарха-жінки або дружини монарха.
  • Царевич — син (рідний або названий) монарха, спадкоємець престолу[3].
  • Царівна — донька монарха.

[ред.] Географічні назви

[ред.] Дивіться також

[ред.] Примітки

  1. ↑ Этимологический словарь Фасмера
  2. ↑ Наприклад, удержавному гімні. Слово, якщо воно стосувалось російського монарха, потрібно було писати з великої літери). Крім того, титул входив до офіційної повної титулатури як титул володаря колишнього Казанського, Астраханського і Сибірського ханств, а потім — Польщі.
  3. ↑ Титул царевич отримали деякі нащадки самостійних татарських ханів. Наприклад, нащадки Кучума, хана Сибіру мали титул царевичі Сибірські.

[ред.] Література

  • Лакиер А. Б. История титулов государей России // Журнал Министерства народного просвещения. 1847. Ч. 54. №№ 10-12;
  • Ключевский В. О. Терминология русской истории // Соч. в 9-ти томах. Т. VI: Специальные курсы. М., 1989. С. 102—103;
  • Барсов Е. В. Древнерусские памятники священного венчания на царство в связи с греческими их оригиналами, с историческим очерком чинов царского венчания в связи с развитием идеи царя на Руси // Чтения в Обществе истории и древностей российских. 1883. Кн. 1. Отд. 1. С. [44-84];
  • Лыщинский Л. В. О значении слова самодержавие (историческая справка). СПб., 1906;
  • Vodoff W. Remarques sur la valeur du terme 'tsar' applique aux princes russes avant le milieu du XVe siecle // Oxford Slavonic Papers. Vol.XI. 1978. P.1-41; Он же. Le titre 'tsar' dans la Russie du nord-est byzantina et mediaevalia europensia. Vol.1. Sofia, 1989. P.54-58;
  • Хорошкевич А. Л. Еще одна теория происхождения опричнины Ивана Грозного // Спорные вопросы отечественной истории X—XVIII вв.: Тезисы докладов и сообщений Первых чтений, посвященных памяти А. А. Зимина. Москва, 13-18 мая 1990 г. Вып. 2. М., 1990. С. 285—290;
  • Она же. Царский титул Ивана IV и боярский «мятеж» 1553 года // Отечественная история. 1994. № 3. С. 23-42;
  • Горский А. А. О титуле «царь» в средневековой Руси (до середины XVI в.) // Одиссей. Человек в истории. 1996. М., 1996;
  • Филюшкин А. И. Термины «царь» и «царство» на Руси // Вопросы истории. 1997. № 2;
  • Он же. Титул московских государей и проблемы культурно-цивилизационного выбора стран Восточной Европы в период средневековья // Средневековая Европа. Воронеж, 1997. Вып. 1. С. 90-100;
  • Дубовик В. В. Об особенностях трансформации формул титулования в текстах самозванца Тимофея Акиндинова (Лжешуйского II) // Язык, литература, культура на пороге тысячелетия. Курган, 2002. С. 32-40;
  • Успенский Б. А. Царь и патриарх: харизма власти в России (Византийская модель и ее русское переосмысление). М., 1998. 676 с;
  • Он же. Царь и император: Помазание на царство и семантика монаршьих титулов. М., 2000. 144 с;
  • Он же. Царь и самозванец: самозванчество в России как культурно-исторический феномен // Успенский Б. А. Этюды о русской истории. СПб., 2002. С.149-196.
  • Проф. А. Беляков. Еще раз о двуглавом орле. Трактовка символов, предлагаемых в качестве государственных // Независимая газета, 10.11.2000.
  • Бар-Эбрей. Всеобщая история
п • о • р
Європейські титули
Монархи Імператор | Кайзер • Король • Конунг • Цар • Басилевс | Великий князь • Великий герцог • Герцог • Курфюрст • Ерцгерцог • Князь
Титуловане дворянство Інфант • Принц • Ярл/Ерл • Пфальцграф | Маркіз • Маркграф • Граф • Ландграф • Деспот • Бан | Віконт • Бургграф • Відам | Барон • Баронет
Нетитуловане дворянство Магістр ордену | Каштелян • Лицар • Баннерет • Бакалавр
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B0%D1%80
Особисті інструменти