Албойн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Албойн
Rex Langobardorum
Nuremberg chronicles f 147v 1.jpg
Албойн, гравюра в Нюрнберзькій Хроніці
Король лангобардів
Правління 565-572
Коронація 565
Попередник Алдуїн
Наступник Клеф
Біографічні дані
Дружина Хлодосвинта
Діти донька
Батько Алдуїн

Албойн або Аддоїн (†572 або 573), король лангобардів (565—572 або 573), син короля Алдуїна, завойовник Італії.

Ранні війни[ред.ред. код]

У ті часи лангобарди мали мирний договір з правителем гепідів Кунімундом, однак вступили в союз з аварами, які захопили землі гепідів. Кунімунд змусив своїх людей воювати з лангобардами, проголосивши, якщо вони переможуть цього ворога, то наступними переможеними будуть авари. Під керівництвом Албойна лангобарди перемогли й винищили гепідів. Албойн убив Кунімунда й перетворив його череп у келих.

Новини про успіх Албойна швидко досягли Рима. Римляни звернулись за допомогою до лангобардів, прохаючи захистити їх від готів. Лангобарди були перевезені до Рима морем. Албойн переміг короля готів Тотілу. Лангобарди повернулись додому з багатою здобиччю.

Завоювання Італії[ред.ред. код]

Албойн після своєї військової перемоги вирішив здобути для свого народу Італію. Сакси надали йому в допомогу 20000 воїнів. Він залишив Паннонію гуннам з умовою, що вони звільнять цю землю на першу вимогу лангобардів. Албойн спочатку захопив Венецію і проголосив свого племінника Гізульфа герцогом.

Після цього Албойн захопив міста Віченцу та Верону. Він захопив усі міста, крім Падуї, Монселічета Мантуї. Після цього повів війська до Лігурії та захопив усі міста, крім тих, які були розташовані на узбережжі моря. Найбільший опір війську лангобардів чинило місто Тіцініум (сучасна Павія), яке трималось три роки. Албойн завоював Тоскану, йому не здались Рим, Равенна та інші укріплені міста. Якщо лангобарди зустрічали опір, їх помста була нечуваною для італійців. Тому, єпископи, які були керівниками тогочасних римських міст, або утікали з них, або намагались добитись від варварів поблажливого ставлення до населення.

Відважний опір Тіцініума викликав гнів Албойна, а тому він дав наказ убити всіх його мешканців, не зважаючи на вік і стать. Проте, коли його кінь у міських воротах несподівано упав і помер, Албойн скасував свій наказ, що врятувало мешканців міста від кривавої різанини.

Убивство[ред.ред. код]

Убивство короля лангобардів Албойна (1859) Шарль Ландзеєр, галерея Лестера

У 572 р., відповідно до твору Павла Диякона Албойн став жертвою помсти дружини Розамунди, дочки короля гепідів, з черепа якого він зробив келих, і змушував Розамунду пити з неї. Розамунда звернулась за допомогою до зброєносця короля і його молочного брата Гелмехіза, який рекомендував їй скористатись послугами Передео, який був дуже сильною людино. Проте Передео відмовився від участі у злочині. Тоді, Розамунда за допомогою обману лягла у ліжко з Передео під виглядом його подружки-служниці. Після цього вона відкрилась Передео, і він був змушений погодитись на умови Розамунди.

Розамунда та Передео убили Албойна під час його післяобіднього сну у палаці у Вероні.

Використання в літературі та кіно[ред.ред. код]

Персонажі Албойн і Розамунда використані в творах італійської літератури та кіно:

Джерела[ред.ред. код]

Попередник
Алдуїн
Corona ferrea.png Король лангобардів
565-572
Corona ferrea.png Наступник
Клеф