Албойн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Албойн або Аддоїн (†572 або 573), король лангобардів (565—572 або 573) , син короля Алдуїна, завойовник Італії.

Зміст 1 Ранні війни 2 Завоювання Італії 3 Убивство 4 Використання в літературі та кіно 5 Джерела

[ред.] Ранні війни

У ті часи лангобарди мали мирний договір з правителем гепідів Кунімундом, однак вступили в союз з аварами, які захопили землі гепідів. Кунімунд змусив своїх людей воювати з лангобардами, проголосивши, якщо вони переможуть цього ворога, то наступними переможеними будуть авари. Під керівництвом Албойна лангобарди перемогли та винищили гепідів. Албойн убив Кунімунда та перетворив його череп у чашу.

Новини про успіх Албойна швидко досягли Риму. Римляни звернулись за допомогою до лангобардів, прохаючи захистити їх від готів. Лангобарди були перевезені до Риму морем. Албойн переміг короля готів Тотілу. Лангобарди повернулись додому з багатою здобиччю.

[ред.] Завоювання Італії

Албойн після своєї військової перемоги вирішив здобути для свого народу Італію. Сакси надали йому в допомогу 20.000 воїнів. Він залишив Паннонію гуннам з умовою, що вони звільнять цю землю на першу вимогу лангобардів. Албойн спочатку захопив Венецію та проголосив свого племінника Гізульфа герцогом.

Після цього Албойн захопив міста Віченцу та Верону. Він захопив усі міста, крім Падуї, Монселічета Мантуї. Після цього повів війська до Лігурії та захопив усі міста, крім тих, які були розташовані на узбережжі моря. Найбільший опір війську лангобардів чинило місто Тіцініум (сучасна Павія), яке трималось три роки. Албойн завоював Тоскану, йому не здались Рим, Равенна та інші укріплені міста. Якщо лангобарди зустрічали опір, їх помста була нечуваною для італійців. Тому, єпископи, які були керівниками тогочасних римських міст, або утікали з них, або намагались добитись від варварів поблажливого ставлення до населення.

Відважний опір Тіцініума викликав гнів Албойна, а тому він дав наказ убити усіх його мешканців, незважаючи на вік і стать. Проте, коли його кінь у міських воротах несподівано упав і помер, Албойн скасував свій наказ, що врятувало мешканців міста від кривавої різанини.

[ред.] Убивство

У 572, відповідно до твору Павла Диякона Албойн став жертвою помсти його дружини Розамунди, дочки короля гепідів, з черепа якого він зробив чашу та змушував Розамунду пити з неї. Розамунда звернулась за допомогою до зброєносця короля і його молочного брата Гелмехіза, який рекомендував їй скористатись послугами Передео, який був дуже сильною людино. Проте Передео відмовився від участі у злочині. Тоді, Розамунда за допомогою обману лягла у ліжко з Передео під виглядом його подружки-служниці. Після цього вона відкрилась Передео і він був змушений погодитись на умови Розамунди.

Розамунда та Передео убили Албойна під час його післяобіднього сну у палаці у Вероні.

[ред.] Використання в літературі та кіно

Персонажі Албойн і Розамунда використані в творах італійської літератури та кіно:

• трагедія Вітторіо Алф'єрі Rosmunda (1783)
• комедія Сема Бенеллі Rosmunda (1911)
• фільм Карло Кампогальяні Rosmunda e Alboino

[ред.] Джерела

• Charles Oman, The Dark Ages 476—918. 1914. Rivingtons, Лондон.

Титули
Попередник: Алдуїн	король лангобардів 565 – 572	Наступник: Клеф

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.