Альфред Рассел Воллес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альфред Рассел Воллес
англ. Alfred Russel Wallace
ARWallace.jpg
Народився 8 січня 1823(1823-01-08)
Аск, Монмутшир, Уельс
Помер 7 листопада 1913(1913-11-07) (90 років)
Броудстоун, Дорсет, Англія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Галузь наукових інтересів натураліст, мандрівник, біогеограф, біолог і антрополог
Відомий завдяки: природний відбір,
лінія Воллеса
Нагороди Королівська медаль (1868)
Медаль Дарвіна (1890)
Медаль Коплі (1908)

Альфред Рассел Воллес (Альфред Рассел Уоллес, англ. Alfred Russel Wallace; *8 січня 1823, Аск — †7 листопада 1913, Бродстоун) — британський натураліст, мандрівник, географ, біолог і антрополог. Воллес був добре відомий завдяки тому, що він самостійно дійшов до розуміння теорії еволюції шляхом природного відбору й одночасним публікуванням разом з Чарльзом Дарвіном статті на цю тему в 1858 р. Воллес здійснив широкі польові дослідження: спочатку в басейні річки Амазонка, а згодом на Малайському архіпелазі, де встановив Лінію Волеса, що розділяє Індонезійський архіпелаг на дві окремі частини, з яких на одній тварини близькі до відповідних австралійських, а на другій — види здебільшого мають азійське походження. Його у XIX сторіччі вважали провідним фахівцем з географічного поширення тваринних видів та іноді називали "батьком біогеографії"[1]. Воллес був одним з видатних мислителів-еволюціоністів XIX століття і зробив, крім одночасного з Дарвіном відкриття природного відбору, внесок у розвиток еволюційної теорії. Наприклад, поняття про попереджувальне забарвлення (warning colouration) у тварин, яке сигналізує хижака про те, що тварина гірка на смак чи отруйна, та ефект Воллеса – гіпотеза про те, як природний відбір міг сприяти видоутворенню через підтримання розвитку бар’єра від схрещування.

Елегантний доказ кулястості Землі[ред.ред. код]

Борець проти лженауки і всіляких забобонів, Уоллес прочитав у січні 1870 року в науковому журналі оголошення Джона Хемдена, автора книги, яка доводила, що Земля — плоский диск. Він пропонував парі на 500 фунтів стерлінгів тому, хто візьметься наочно довести кулястість Землі і

« продемонструє способом, зрозумілим кожній розумній людині, опуклу залізну дорогу, річку, канал або озеро  »

Уоллес для демонстрації кулястості Землі вибрав прямолінійний відрізок каналу довжиною 6 миль. На кінцях відрізка стояли два мости. На одному з них Уоллес встановив 50-кратний телескоп з нитками візира в окулярі. Посеред каналу, на відстані 3-х миль від кожного мосту, він поставив високу тичку з чорною кулею на ній. На інший місток він навісив дошку з горизонтальною чорною смужкою. Висота над водою телескопа, чорної кулі, чорної смуги була абсолютно однаковою. Якщо Земля (і вода в каналі) плоска, чорна смуга і чорна куля повинні збігтися в окулярі телескопа. Якщо ж поверхня води опукла, повторює опуклість Землі, то чорна куля повинна опинитися вище смуги. Так і вийшло — розмір розбіжності добре збігався з розрахунковим, виведеним з відомого радіуса нашої планети.

Хемден відмовився подивитися в телескоп, надіславши свого секретаря, який запевнив присутніх, що обидві мітки розташовані на одному рівні. Розпочався багаторічний судовий процес, у результаті якого Хемдена змусили виплатити 500 фунтів.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Smith, Charles H.. "Alfred Russel Wallace: Evolution of an Evolutionist Introduction". The Alfred Russel Wallace Page hosted by Western Kentucky University. Retrieved 2007-04-27.