Вавилов Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Іванович Вавилов
Nikolai Vavilov NYWTS.jpg
Мико́ла Вави́лов в 1933 році
Народився 13 (25) листопада 1887(1887-11-25)
Москва
Помер 26 січня 1943(1943-01-26) (55 років)
Саратов
Місце проживання СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Галузь наукових інтересів біологія, генетика
Заклад Всесоюзний інститут рослинництва
Alma mater Петровська сільськогосподарська академія, Москва, 1911
Вчене звання академік АН СРСР
Відомі учні Карпеченко Георгій Дмитрович,Левицький Григорій Андрійович
Відомий завдяки: ідентифікацію центрів походження культурних рослин, закон гомологічних рядів спадкової мінливості
Нагороди Премія імені В. І. Леніна

Мико́ла Іва́нович Вави́лов (* 13 (25) листопада 1887(18871125) — 26 січня 1943) — російський і радянський вчений-генетик, ботанік, академік АН СРСР і АН УРСР[1], найбільше відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Присвятив своє життя вивченню і удосконаленню сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур, які годують населення всього світу.

Біографія[ред.ред. код]

Микола Вавилов народився в сім'ї багатого взуттєвого фабриканта, депутата Московської міської думи.

Наукові досягнення[ред.ред. код]

  • 110 експедицій[2] по всьому світу.
  • Вчення про імунітет рослин.
  • Вчення про центри походження культурних рослин.
  • Закон гомологічних рядів в спадковій мінливості.
  • Учення про вигляд як систему, внутрішньовидові таксономічні та еколого-географічні класифікації[3].

Основні роботи[ред.ред. код]

  • Вавилов М. І. Про походження культурного жита // Праці по прикладній ботаніці. 1917.
  • Вавилов Н. І. Закон гомологічних рядів в спадковій мінливості // Доповідь на III Всеросійському селекційному з'їзді в Саратові
  • Вавилов Н. І. До пізнання м'яких пшениць: (Систематично-географічний нарис) // Праця по прикладній ботаніці, генетиці і селекції.
  • Вавилов Н. І. Центри походження культурних рослин.
  • Вавилов Н. І. Географічна мінливість рослин
  • Вавилов Н. І. Ліннєєвський погляд як система // Праці по прикладній ботаніці, генетиці і селекції.
  • Селекція як наука (1934).
  • Вавілов Н. І. Закон гомологічних лав в спадковій мінливості // Теоретичні основи селекції рослин[4]
  • Вчення про походження культурних рослин після Дарвіна (1940).
  • Вавилов Н. І. Пять континентів[5].
  • Вавилов Н. І. «Життя коротке, треба поспішати».

Визнання[ред.ред. код]

М. І. Вавилов був почесним членом:

  • Англійського товариства прикладної ботаніки
  • Іспанського товариства випробувачів природи
  • Американського ботанічного товариства
  • Садівничого товариства в Лондоні

А також:

  • Членом Аргентинської академії
  • Членом-кореспондентом Шотландської академії наук
  • Членом-кореспондентом Німецької академії наук

Академія Наук СРСР заснувала Премію (1965) і Золоту медаль (1968) імені Вавилова.

У Саратові в 1969 році ім'ям Миколи Вавилова названа вулиця Вавілова. У 1997 році на початку вулиці Вавілова був встановлений пам'ятник Миколі Вавилову.[6] У Санкт-Петербурзі є вулиця братів Вавилових. Також є вулиці імені Вавилова в Липецьку та Москві, але вони названі на честь брата Миколи Івановича — Сергія Вавилова. На честь науковця також названо астероїд — 2862 Вавилов.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Новая Російська енциклопедія: у 12 т. / Редкол.: А. Д. Некіпелов, В. І. Данілов-Данільян і ін. — М.: ТОВ «Видавництво „Енциклопедія“» Т. 3 Бруней — Вінча, 2007. — 480 с.
  2. з 1923 по 1940 р. Н. І. Вавиловим і іншими співробітниками було здійснено 180 експедицій, з них 40 — в 65 зарубіжні країни.
  3. http://lupindiversity.blogspot.com/2006/08/introduction.html
  4. http://macroevolution.narod.ru/vavilov.htm
  5. Книга автором не завершена, і частина рукопису втрачена
  6. Максімов Е. К. Імя твоєї вулиці. — Саратов: 2007. — 192 с.

Посилання[ред.ред. код]