Антонін Леопольд Дворжак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антонін Дворжак

Антонін Леопольд Дворжак (чеськ. Antonín Leopold Dvořák МФА: [ˈantoɲiːn ˈlɛopolt ˈdvor̝aːk] Аудіо вимоваопис файлу) (8 вересня 1841 — 1 травня 1904) — чеський композитор i диригент епохи романтизму, слідом за Берджихом Сметаною розвивав національні традиції й затвердив світове значення чеської музики. Твори Дворжака відрізняються мелодійністю багатством, розмаїтістю ритму й гармонії, барвистістю інструментування, стрункістю форми.

Біографія[ред.ред. код]

Будинок у Нелагозевсі, де народився композитор

Народився у Нелагозевсі, передмісті Праги у родині м'ясника, власника постоялого двору. З дитячих років ретельно займався грою на скрипці. В 1853 році переїхав до свого дядька в невелике містечко Злоніце; де продовжував займатися музикою, беручи уроки гри на фортепіано, скрипці й альті у Луманна. В 1857 році Дворжак переїхав у Прагу і вступив до Школи органістів, де почав складати музику. У його перших композиціях відчувається вплив композиторів-романтиків Р. Шумана, Ф. Ліста, Р. Вагнера. Його вчителями були Й. Звонарж і Ф. Блажек.

Закінчивши школу, Дворжак працював спочатку в празькому концертному ансамблі, а потім у відкритому 1862 року чеському «Тимчасовому театрі», яким керував відомий композитор Б. Сметана. До 1860-х років Дворжаком були складені ряд камерних і симфонічних творів — струнний квінтет, струнний квартет, симфонії до мінор «Злонницькі дзвони» та сі-бемоль мажор, а також і створення першої опери — «Альфред», завершеної у 1870 році.

Афіша прем'єри фортепіанного концерту Дворжака op.33

У 1871 році Дворжак залишає роботу в оркестрі і присвячує себе цілковито композиторській роботі. В цьому ж році відбулося перше публічне виконання вокальних творів Дворжака, а наступного , 1872-го року — виконання щойно завершеної опери «Король і вугляр» під керуванням Б. Сметани та фортепіанного квінтету.

У 1873 році А. Дворжак одружився з А. Чермаковою, хористкою Тимчасового театру, з якою вони виховали дев'ятеро дітей. Матеріальна скрута примушує Дворжака займатися приватною педагогічною діяльністю, а також працювати органістом у храмі св. Войтеха. Проте в ці роки творчість Дворжака поступово завойовує визнання — у 1874 була здійснена прем'єра симфонії сі-бемоль мажор і другої редакції опери «Король і вугляр», у 1876 — опери «Ванда».

У 1875 році завдяки сприянню Й. Брамса Дворжаку вдалося одержати державну стипендію, яка значно поліпшила його матеріальне благополуччя і дозволила зосередитись на творчій діяльності. Й. Брамс допоміг молодому композиторові і в публікації його творів у відомого віденського видавця Зімрока. У ці роки Дворжак уже був автором багатьох творів — симфоній, опер, концертів, камерних інструментальних і вокальних творів. Він брав участь у багатьох подіях громадського життя Праги, зближується з передовими діячами чеської інтелігенції.

Лист П. І. Чайковського А. Дворжаку, січень 1889

В 80-і роки Дворжак розпочинає гастрольну діяльність як диригент-виконавець власних творів. У 1883 він здійснює поїздку до Гамбурга, де відбулася постановка його опери «Хитрий селянин». У 1884 він здійснює свою першу з дев'яти поїздок Англію, де він виступає як піаніст і як диригент. В 1888 році в Празі відбувається знайомство Дворжака з П. І. Чайковським, що приїжджав у Прагу. Це знайомство сприяло поїздці Дворжака в Росію; в 1890 році він диригував у Москві й Петербурзі концертами зі своїх творів. З 1891 року Дворжак веде педагогічну роботу в Празькій консерваторії.

В 18921895 роках Дворжак живе в США, де очолює Національну консерваторію в Нью-Йорку. Він дає авторські концерти у Бостоні, виступає на всесвітній виставці у Чикаго. Значний успіх в США мала його 9-а симфонія — «З Нового Світу», в основу якої лягли інтонації народних негритянських й індійських мотивів. Особливу популярність серед американців ця симфонія дістала й тому, що вона стала першим значних симфонічних твором, в якому були використані американські народні мотиви.

Після повернення на батьківщину Дворжак знову викладає в Празькій консерваторії, а в 1901 році стає її директором. В останні роки життя він продовжує інтенсивну творчу роботу; пише оперу в народному дусі «Чорт і Кача» (пост. 1899, Прага), поетичну казкову оперу «Русалка» (пост. 1901, Прага), з успіхом що йдуть і на нашій сцені, 2-й віолончельний концерт, що займає почесне місце в репертуарі віолончелістів.

В 1894 році Дворжак повертається на батьківщину. Помер композитор в Празі, 1 травня 1904 року від крововиливу у мозок. Похований на Вишеградському кладовищі.

Творчість[ред.ред. код]

Статуя А. Дворжака у Празі

Разом з Берджихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається щільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»

Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».

Могила А. Дворжака на Вишеградському кладовищі в Празі

Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.

Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.

У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.

Визнання[ред.ред. код]

Музей А. Дворжака у Празі

У 1950-х роках у Чехословаччині було видане повне зібрання творів Дворжака (гол редактор О. Шоурек, з 1956- Ф. Бартош). У Празі існує товариство Дворжака, а також його музей, музеї Дворжака були засновані й в інших містах Чехословаччини, зокрема в Нелагозевесі у будинку, де народився композитор. Ім'я Дворжака носить один із струнних квартетів Праги. Твори А. Дворжака увійшли в репертуар багатьох музичних колективів, а 9-а симфонія стала також невід'ємною частиною навчального репертуару молодих диригентів-симфоністів.

Список творів[ред.ред. код]

Спадщина Антоніна Дворжака досить велика і жанрово багатоманітна — вона налічує 120 опусів, значне місце займають оркестрові, вокально-інструментальні та музично-драматичні твори.


Опери[ред.ред. код]

  • Альфред, 1870
  • Король і вугляр (Rjhjkm s deukzh), 1871, 2.verze — op. 14, 1874
  • Вперті (Tvrdé palice), op. 17, 1874
  • Ванда (Vanda), op. 25, 1875
  • Хитрий селянин (Šelma sedlák), op. 37, 1877
  • Дімітрій (Dimitrij), op. 64, 1882, 2.verze — 1894
  • Якобінець (Jakobín), op. 84, 1888, 1897 (částečně přepracováno)
  • Чорт і Кача (Čert a Káča), op. 112, 1899
  • Русалка (Rusalka), op. 114, 1900
  • Арміда (Armida), op. 115, 1903

Для симфонічного оркестру[ред.ред. код]

Інструментальні концерти[ред.ред. код]

  • Концерт A-dur для віолончелі і фортепіано, 1865
  • Романс f-moll для скрипки з оркестром, op. 11, 1873/1877
  • Концерт для фортепіано з оркестром g-moll, op. 33, 1876 (revize 1919)
  • Концерт для скрипки з оркестром a-moll, op. 53, 1879 (revize 1880)
  • Концерт для віолончелі з оркестром h-moll, op. 104, 1895


Вокально-інструментальні твори[ред.ред. код]

  • Гімн Спадкоємці Білої гори, op. 30, 1872 (редакція 1880 і 1885)
  • Stabat mater, op. 58, 1877
  • Псалм 149, op. 79, 1879 (1887 přepracováno pro smíšený sbor a orchestr)
  • Весільні сорочки, op. 69, 1884
  • Свята Людмила, op. 71, 1886
  • Меса D dur, op. 86, 1887 (verze s varhanním doprovodem), 1892 (з оркестром)
  • Реквієм b-moll, op. 89, 1890
  • Te Deum, op. 103, 1892

Камерні твори[ред.ред. код]

  • Струнний квінтет G-dur, op. 77, 1875
  • Фортепіанний квінтет A-dur, op. 81, 1887
  • Струнний квінтет Es-dur, op. 97, 1893
  • Струнний квартет Es-dur «Слов'янський», op. 51, 1879
  • Струнний квартет F-dur «Американський», op. 96, 1893
  • Струнний квартет As-dur, op. 105, 1895

Для фортепіано[ред.ред. код]

  • Силуети, op. 8, 1879** Мазурки, op. 56, 1880
  • Dumka a furiant, op. 12, 1884
  • Poetické nálady, op. 85, 1889
  • Сюїта A dur, op. 98, 1894 (později též orchestrální verze)
  • Гуморкески, op. 101 (nejznámější č.7 Ges dur)
  • Слов'янські танці, op. 46 — I.řada, 1878
  • Слов'янські танці, op. 72 — II. řada, 1886
  • Легенди, op. 59, 1881

Пісні і романси[ред.ред. код]

  • Чотири пісні, op. 82, 1888 (ч.1 Kéž duch můj sám)
  • Любовні пісні, op.83, 1888 (ч.2 V tak mnohém srdci mrtvo jest)
  • Біблійні пісні, op. 99, 1894
  • Ave Maria, op. 19B, 1877
  • Ave Maris Stella, op. 19B, 1879
  • Моравські дуети, op. 20 (сопрано, тенор + фортепіано), 1875
  • Моравські дуети, op. 29, 32 (сопрано, альт + фортепіано), 1876
  • Моравські дуети, op. 38 (сопрано, альт + фортепіано), 1877
  • Чеські народні пісні, op. 41, 1877
  • Слов'янські народні пісні, op. 43, 1878
  • П'ять романсів на литовські народні тексти, op. 27, 1878
  • Чотири романси, op. 29, 1876
  • На природі, op. 63, 1882

Здійснив обробки українських народних пісень «Ой у полі вишня» і «Ой кряче, кряче та й чорненький ворон».

Видані в українському перекладі[ред.ред. код]

  • Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Мистецтво, [Б.р.].- 13 с.- Літ. текст: укр., рос.
  • Дворжак А. Дзвонистий трензель //Дворжак А. Гри циганські пісні: Для голосу і ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Мистецтво, [Б.р.].- С. 10-13.- Літ. текст: укр.,рос.
  • Дворжак А. Згадую //Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но. /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, [Б.р.]. С. 3-5. — Літ. текст: укр., рос.

Мультимедія[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]

  • John Clapham (1979), Dvořák, ISBN 0-7153-7790-6
  • New Grove Dictionary of Music and Musicians: Dvořák, Antonín
  • Gervase Hughes (1967), Dvořák, His Life & Music, Casell, London
  • Smaczny, Jan. Dvorak: Cello Concerto. Cambridge Music Handbooks. Cambridge University Press, Cambridge, 1999.
  • Белза И. Антонин Дворжак — Л.1949
  • Егорова В. Н. А. Дворжак. М., 1997

Джерела і посилання[ред.ред. код]