Антін (Селява)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антін Селява
Анастасій Селява
Антін Селява
Митрополит Антін Селява
Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
18 березня 1641 — 5 жовтня 1655
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: Рафаїл Корсак
Наступник: Гавриїл Коленда
Архієпископ Полоцький
1 лютого 1624 — 5 жовтня 1655
Попередник: Йосафат Кунцевич
Наступник: Гавриїл Коленда
 
Освіта: Грецька Колегія св. Атанасія у Римі
Народження: 1583
Полоцьке воєводство
Смерть: 5 жовтня 1655
Тикоцин, Підляське воєводство
Похоронений: Супрасль
Єпископська хіротонія: 1624

Митрополи́т Анті́н (Антоній) Селя́ва (у світі Анаста́сій Селя́ва, пол. Anastazy Antoni Sielawa; *1583 — †5 жовтня 1655, Тикоцин) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 18 березня 1641 року Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, письменник-полеміст.

Родом з полоцьких православних шляхтичів гербу власного. З 1612 член ордену василіян, в 1617 висвячений на пресвітера. Учень уніятського святого Йосафата Кунцевича, з яким він певний час жив у одній келії. В 1622 закінчив навчання в Грецькій колегії св.Атанасія в Римі. Архімандрит уніятського Свято-Троїцького монастиря у Вільні, (з 1622), в Новгородку і Жидичині, по мученицькій смерті Йосафата Кунцевича номінований (1623), а в 1624 і висвячений митрополитом Йосифом Велямином Рутським на Полоцького архієпископа, з 1639 - генеральний вікарій Київської митрополії. Наступник митрополита Рафаїла (Корсака) на Київський та Галицькій митрополичий кафедрі (з 1641) з резиденцією в Вільні, зберігши за собою й Полоцьку катедру. Одночасно з 1652 протоархімандрит (генерал) ордену василіян в Речі Посполитій. Конфліктував з православними ієрархами, особливо на території Полоцької архієпархії - Йосифом Бобриковичем, Сильвестром Косовим.

У 1645 Селява почав переговори з православними про церковне з'єднання всієї України й Білорусі й створення спільного патріархату, однак смерть митрополита Петра Могили (1647) припинила переговори.

Будучи хворим, в 1648 передав керування ЧСВВ о. Симону Яцкевичу-Ставровецькому, генеральному консультареві ордену і Битенському ігумену, однак через військові дії скликати капітулу для виборів нового протоархімандрита не вдалося і др своєї смерті митрополит Антін Селява так і залишився очільником ордену. Став фундатором жіночого василіянського монастиря в Мінську, монашки якого займалися опікою бідних дівчат. В 1652 відкрив при цьому монастирі семінарію. Після важких для Уніятської Церкви років Хмельниччини (16481654) та під час польсько-московської війни Селява змушений був виїхати з Білорусі у Підляшшя. Під кінець життя був уже сильно хворим і майже повністю осліп. В січні 1655 доручив керування митрополією Гавриїлові Коленді, а сам змушений був жити василіянському монастирі в Супраслі. Покидаючи Полоцьк в 1655, забрав з собою в Супрасль найбільшу коштовність Уніятської Церкви - труну з мощами св.Йосафата Кунцевича, врятувавши її від московського війська. Помер на вигнанні у Тикоцині на Підляшші. Написав твори: «Антеленхус» (1622) (проти «Еленхусу» Мелетія Смотрицького) і «Життя слуги Божого Йосафата» (1625).

Література[ред.ред. код]

  • Назарко І. Київські і Галицькі митрополити: біографічні нариси (1590-1960). – Рим, 1962.



Українська греко-католицька церква Це незавершена стаття про Українську греко-католицьку церкву.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.