Вільнюс
| Вільнюс лит. Vilnius |
||||
|---|---|---|---|---|
|
||||
 |
||||
 |
||||
| Основні дані | ||||
| Країна | Литва | |||
| Статус міста | 1387 | |||
| Населення | 560 192 осіб (2010) | |||
| Площа міста | 401 км² | |||
| Густота населення | 1378 осіб/км² | |||
| Поштові індекси | 10001-14199 | |||
| Телефонний код | +370 5 | |||
| Географічні координати | ||||
| Часовий пояс | +2 | |||
| Поділ міста | 21 староство | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | www.vilnius.lt | |||
| Мер міста | Артурас Зуокас з 2011 року | |||
Вільнюс (лит. Vilnius, до 1939 Вільно, пол. Wilno, староукр. Вильна[1] (Вільна)) — столиця Литви і найбільше місто країни, розташований на р. Няріс. 584 тис. мшк.
Зміст |
[ред.] Назва
Назва (лит. Vilnius, білорус. Вільня), більш українська назва — Вільно, походить від назви річки Вільня (лит., на якій стоїть місто).
У стародавніх історичних письменах переважає назва Вільня, Wilnia, Vilna. У пам'ятках писемності, починаючи з XIV ст., використовується форма Wilno, Vilno та інші назви. У литовських пам'ятках писемності 1600, 1653 та пізніших років трапляється варіант Vilnius.
[ред.] Населення
У 2003 році загальна кількість населення складала 541 600 чоловік.
Згідно з даними перепису 2001 року, 57,8% населення Вільнюса становили литовці, 18,7% поляків, 14 росіян, 4% білорусів, та 0,5% євреїв.
Місто здавна було багатонаціональним, до того ж, історично склалося так, що литовці часто складали його меншість. Так, згідно з даними перепесу населення 1897 року, серед 154 632 жителів було 61 847 (40,0%) євреїв, 47 795 (30,9%) поляків, 30 767 (20,1%) росіян, 6 514 (4,2%) білорусів, 3 238 (2,1%) литовців та 4 717 (2,7%) — представників інших національностей, у тому числі й українців.
[ред.] Географія та клімат
Вільнюс розташований на південному сході Литви (54°41′N 25°17′E) при впадінні річки Вільня до річки Няріс.
Нецентральне розташування міста може бути пояснене частою зміною національних кордонів Литви протягом сторіч. Так, за часів Великого князівства Литовського Вільнюс був не лише культурним, а й географічним центром тодішньої держави.
Вільнюс розташований в 312 кілометрах від Клайпеди, міста, що є головним морським портом Литви — так само за допомогою сучасних автомобільних доріг з основними містами країни: Каунас (102 км), Шауляй (214 км) та Панявежис (135 км).
Сучасна площа міста складає 401 км². Забудова складає 20,2% площі, зелені насадження 43,9%, вода — 2,1%.
Клімат у Вільнюсі є перехідним між континентальним та морським. Середньорічна температура складає 6,1 °C.
[ред.] Староства
У адміністративно-територіальному плані місто належить до самоврядування міста Вільнюса. Керує ним Рада самоврядування і мер, що обирається Радою; нині мер міста Артурас Зуокас. Територія самоврядування поділяється на 21 староство (латв. seniūnija), території яких частково відповідають частинам міста, що історично склалися, його передмістям і райнам нових забудов:
- Антакальніс (Antakalnio seniūnija)
- Фабійонішкес (Fabijoniškių seniūnija)
- Грігішкес (Grigiškių seniūnija)
- Юстінішкес (Justiniškių seniūnija)
- Каролінішкес (Karoliniškių seniūnija)
- Лаздінай (Lazdynų seniūnija)
- Науяместіс (Naujamiesčio seniūnija)
- Науїнінкай (Naujininkų seniūnija)
- Науйої Вільня (Нова Вільня; Naujosios Vilnios seniūnija)
- Панеряй (Panerių seniūnija)
- Пашілайчяй (Pašilaičių seniūnija)
- Пілайте (Pilaitės seniūnija)
- Расос (Rasų seniūnija)
- Сянаместіс (Senamiesčio seniūnija)
- Шешкіне (Šeškinės seniūnija)
- Шніпішкес (Šnipiškių seniūnija)
- Веркяй (Verkių seniūnija)
- Вілкпеде (Vilkpėdės seniūnija)
- Віршулішкес (Viršuliškių seniūnija)
- Жірмунай (Žirmūnų seniūnija)
- Жверінас (Žvėryno seniūnija)
.jpg)
[ред.] Визначні місця
Ворота Світанку (Аушрос Варту або Гостра Брама) – єдині з дев'яти оборонних воріт Вільнюса, що збереглися донині. У каплиці тут знаходиться головна святиня Литви та Білорусі – образ Остробрамської Божої Матері. Це одна з не багатьох ікон, де Діва Марія зображена без маленького Ісуса.
Ужупіс, або Заріччя – район, з трьох боків оточений річкою Вільняле. Це місце особливих людей: художників, поетів, скульпторів та майстрів альтернативного мистецтва, їхніх студій та музеїв. Вони оголосили цю землю республікою і написали власну Конституцію, яку вибили на пластинах у кафе «Рідні стіни». Серед її положень: людина «не має права зазіхати на вічність», «має право нічого не розуміти», «не має права на насильство»... [2]
[ред.] Персоналії
- Михайло Михайлович Бахтін — російський літературознавець і мистецтвознавець;
- Єрмолінський Сергій Олександрович — російський письменник, сценарист;
- Кукель Костянтин Іванович — старшина Дієвої армії УНР.[3];
- Піск Клемен — сучасний словенський поет, письменник, перекладач і музикант;
- Рубін Павло Германович — український металург;
- Селівачов Роман Олексійович — український художник;
- Тшебінський Юзеф (1867—1941) — польський ботанік, фітопатолог, професор Вільнюського університету;
[ред.] Примітки
- ↑ Словник староукраїнської мови XIV — XV ст.. — Київ : Наукова думка, 1977—1978. — Т. 1: А-М. — С. 173. — ISBN 966-00-0550-4
- ↑ Марина Гнатенко : Чари Чурльоніса// Український тиждень № 45 (158) від 5 листопада 2010 [1]
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 228 с. ISBN 966-8201-26-4
[ред.] Посилання
- Офіційна сторінка міста
- Virtual Historical Vilnius
- Wilno, Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Warszawa, 1893, t. 13, p. 492—533.
|
|||||
|
|||||||||||
|
||||||||
