Мелетій Смотрицький
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мелетій Смотрицький (світське ім'я — Максим Герасимович; бл. 1577 — 17(27) грудня 1633) — український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов; письменник, церковний і освітній діяч. Смотрицький є автором унікальної «Граматики слов'янської» (1619), що систематизувала церковнослов'янську мову.
Зміст |
[ред.] Біографія
Мелетій Смортрицький народився у сім'ї українського письменника-полеміста Герасима Смотрицького, або у містечку Смотрич, тепер смт. Дунаєвецького району Хмельницької області, або у м. Кам'янець-Подільський цієї ж області. Навчався в Острозькій школі, потім (1594-1600) — у Віленській академії; слухав лекції в Лейпціґському, Віттенберзькому й Нюрнберзькому університетах. Імовірно, за кордоном одержав учений ступінь доктора медицини.
Близько 1608 прибув до Вільна, де, ймовірно, викладав у братській школі. Під псевдонімом Теофіл Ортолог 1610 надрукував свій видатний полемічний твір «Тренос» («Θринос»). Приблизно в 1615-1618 викладав церковнослов'янську та латинську мови в Київській братській школі, був одним з перших її ректорів. У 1616 виходить його переклад староукраїнською мовою «Євангелія учительного… Калиста». У 1618 повернувся до Вільна, де в Святодухівському монастирі постригся в ченці під ім'ям Мелетій.
1619 року у м. Єв'ї (Вевіс) біля Вільна вийшла друком його славнозвісна праця «Грамматіки славєнския правилноє Сvнтаґма». Деякі біографи Смотрицького пишуть, що він у 1617—1620 роках склав лексикон (але жодних слідів словника не збереглося), а ще раніше (1615) у Кельні опублікував граматику грецької мови. Брав участь у написанні «Букваря языка славенска», надрукованого 1618 року в Єв'ї.
1620 висвячений на архієпископа полоцького, єпископа вітебського й мстиславського. Після цього видав низку антиуніатських творів, за що зазнав переслідувань польських властей.
На початку 1624 Смотрицький вирушив з Києва у подорож на Схід (Константинополь, Палестина, Єгипет). Навесні 1625 повернувся до Києва. У 1627 перейшов на бік унії, був архімандритом Дерманського монастиря. Папа Урбан VIII дав Смотрицькому титул ієрапольського архієпископа. Протягом 1628-1629 років видав кілька книжок, у яких виправдовував свій учинок, агітував за унію, за скликання собору для примирення українських церков.
Помер Смотрицький 1633 року у селі Дермань (тепер Устенське Друге Здолбунівського району Рівненської області); похований у Дерманському монастирі.
[ред.] Цитати
- Не вера делает Русина русином, Поляка поляком, Литвина литвином, а роджение и кровь руськая, польская и литовская
[ред.] Твори
- Θρηνος to iest Lament iedyney S. powszechney apostolskiey Wschodniey Cerkwie... — Wilno, 1610;
- Apologia. — Львів, 1628;
- Αντιγραφη (Антиграфи) // Памятники полемической лит-ры, — СПб., 1903. — Кн. 3 (Русск. ист. библиотека, Т. 19);
- Verificatia niewinności // АЮЗР. — Ч. 1. — T. 7;
- Граматика слов'янська [1]
- Лямент у світа убогих на жалостноє преставленіє святолюбивого а в обої добродітелі багатого мужа в Бозі велебного господина отця Леонтія Карповича, архімандрита общіа обителі при церкві Сошествія святого духа братства церковного Віленського православного гречеського // Пам’ятки братських шкіл в Україні. — К., 1988.
[ред.] Література
- Прокошина Е. Мелетий Смотрицкий. — Минск, 1966;
- Яременко П. К. Мелетій Смотрицький. Життя і творчість. — К., 1986;
- Короткий В. С. Творческий путь Мелетия Смотрицкого. — Минск, 1987;
- Німчук В. В. Києво-Могилянська академія і розвиток укр. лінгвістики XVII — XIX ст. // Роль Києво-Могилянської академії в культурному єднанні слов’янських народів. — К., 1988;
- Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990;
- Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї в Україні. — К., 1991.
- Мелетій М. Соловій, Мелетій Смотрицький як письменник, ч. І-ІІ - Рим 1978.
[ред.] Посилання
|
|
|
|---|---|
| Представники | Петро Скарга • Герасим Смотрицький • Василь Острозький • Стефан Зизаній • Христофор Філарет • Захарія Копистенський • Мелетій Смотрицький • Іван Вишенський • Андрелла Михайло |
| Основні праці | Про єдність церкви Божої (1577) • Ключ царства небесного (1587) • Книжиця (1588) • Казання святого Кирила (1596) • Апокрисис (1598) • Палінодія (1622) • Пересторога |
