Арпади
Арпа́ди (Арпадовичі) — династія угорських князів (889—1001), потім королів (1001—1301).
Заснована князем Арпадом (бл. 890 р. — за ін. даними, 889—907), який об'єднав угорські племена і знищивши Великоморавську державу заснував Угорщину.
Найвизначніші представники Арпадів:
- Стефан I Святий (Іштван) (997—1038) — перший король з династії Арпадів, запровадив християнство, здійснив низку реформ
- Ласло (Владислав І Святий; 1077—1095)
- Коломан I (Кальман Книжник; 1095—1116)
За правління двох останніх Угорщина досягає найбільшої могутності. У цей час (кінець 11 століття) Арпади починають загарбувати Закарпаття.
В наступний період правління Арпадів розпочався процес занепаду угорської держави. Вже Андрій II (1205—1235) змушений видати в 1222 році Золоту буллу, яка містила значні поступки магнатам і дворянству і посилювала феодальну роздрібленість Угорщини.
З ХІ столяття встановлюються династичні зв’язки між Арпадами та Рюриковичами. Король Андраш I (1046—60) був одружений з Анастасією Ярославною, донькою Ярослава Мудрого, донька Бели I (1060—63) Ланка стала дружиною Ростислава Володимировича, донька Ласло I Святого (1077—95) вийшла заміж за волинського князя Ярослава Святополчича. Король Коломан (1095—1114) був одружений з Євфимією Володимирівною, донькою Володимира Мономаха, а його син Алмош — з Предиславою, донькою Святополка Ізяславича. Онука Мономаха Єфросинія Мстиславна була дружиною короля Гези II, а їхній син Стефан III був заручений з дочкою галицького князя Ярослава Володимировича. Син короля Андраша II Андрій був одружений з донькою Мстислава Мстиславича Удатного Марією. За руських князів вийшли заміж доньки сина Андраша II Бели IV: Констанція стала дружиною Льва Даниловича, Анна — Ростислава Михайловича. Діти від останнього шлюбу влилися до правлячого прошарку Угорщини, започаткувавши династію банів Мачви[1].
Тісні зв’язки з політичною елітою Давньоруської держави давали змогу Арпадам активно втручатися у внутрішньо політичне життя Русі, зокрема обстоювати свої права на Галицьке князівство. На столі у Галичі (давньому) певний час сиділи син Бели III Андраш II, його сини Коломан та Андрій. Лише після кількох десятиріч боротьби з королем Белою IV Данило Галицький зміг відстояти незалежність Галицько-Волинського князівства. На рубежі ХІІІ—XIV стіліть, після згасання династії Арпадів, угорський стіл з 1301 року посіла Анжуйська династія.
Примітки [ред.]
- ↑ Рівнина в південно-західній частині Сербії.
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України
Література [ред.]
- Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-е au XIII-е siècle. Roma, 1927;
- Пашуто В. Т. Древняя Русь и Венгрия. В кн.: Славяне и Русь. М., 1968;
- Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь, Візантія і Угорщина в XII ст. В кн.: Україна в Центрально-Східній Європі: Студії з історії XI—XVIII століть. К., 2000.
