Ахмед I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ахмед I
осман. آحمد اول
тур. Birinci Ahmet
Ахмед I
Прапор
14-й Османський султан
1603 — 1617
Попередник: Мехмед III
Спадкоємець: Мустафа I
 
Віросповідання: іслам сунізм
Народження: 18 квітня 1590
Смерть: 22 листопада 1617
Константинополь
Батько: Мехмед III
Мати: Хандан
Дружина: Матір'ю хлопчика була Мах-Фіруз, відома також під ім'ям Хатідже. Припускають, що ця наложниця мала грецьке походження.
Діти: 1 син Осман II, Протягом наступного року дві інші наложниці юного султана, чиї імена залишилися невідомими, народили йому другого сина, Мехмеда, і першу дочку, Геверхан. У наступні десять років Ахмед I став батьком щонайменше ще п'ятнадцяти дітей, десятьох синів і п'ятьох доньок.
 
Автограф: Автограф

Ахмед I (Агмед I, Агмет I; осман. آحمد اول, тур. Birinci Ahmet; *18 квітня 1590 — ↑22 листопада 1617) — турецький султан (1603—1617). 14-й султан династії Османів, син султана Мехмеда III. Воював проти Австрії (1593—1606), Польщі (1616) та Ірану (1603—1612, 1616-17).

Народився у місті Манісі на південному-заході Туреччини. Успадкував батьківський трон у січні 1603. Всупереч встановленому з часів Мехмеда II Завойовника звичаю, отримавши владу, не стратив свого брата Мустафу. Початок правління Ахмеда I припав на особливо скрутний для Османської імперії час війни на два фронти: в Угорщині, де з 1595 точилася важка війна з Габсбургами, та Закавказзі, де перський шах Аббас I Великий завоював землі до фортеці Карс та Єревана. Водночас вся Анатолія була охоплена повстанням джеляліїв — збіднілих тимаріотів (воїнів-землевласників) та селян, що стало ознакою кризи класичної османської земельно-податкової системи. Війна з австрійцями завершилася мирним договором у Сітватороку (1606), що пізніше підтверджувався у 1608, 1615, 1616. Замирення з персами було залагоджене 1611. Джелялії були розгромлені протягом 1607—08, але Анатолія зазнала спустошення й розрухи. З перемінним успіхом точилася війна на Середземномор’ї з мальтійськими рицарями. Ахмед I поновив та встановив капітуляції[1] з Францією, Англією, Венецією та Голландією.

Під час правління Ахмеда І у відповідь на турецько-татарську агресію на українські землі, запорізькі козаки здійснили ряд вдалих морських походів на Туреччину і Крим. В 1614 козаки двічі перепливали Чорне море і здобували турецькі міста Синоп і Трапезунд. Весною 1615 року запорожці напали на околиці Стамбулу, спалили гавань Архіокі. Ахмед I на власні очі спостерігав вогняну заграву. В 1616 році козаки під проводом гетьмана Петра Сагайдачного захопили Кафу, знищивши при цьому близько 14 тисяч турецьких вояків.

Свавільний та запальний, він часто нехтував своїми здібними адміністраторами. За його правління в імперії поширилося паління тютюну. Захоплювався полюванням, поезією. Започаткував численні доброчинні справи (фундації), серед яких, зокрема, спорудження так званої Блакитної мечеті (або Султан Ахмет Джамі), збудованої у Стамбулі на колишньому іподромі.

За правління Ахмеда І на палацовій службі перебував Кочі-бег, автор критичного трактату про сучасні йому османські порядки.

Помер від тифу у Стамбулі в 1617 році.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Договори, що фіксували особливі права іноземців на тер. Осман. імперії

Література[ред.ред. код]

  • Смирнов В. Д. Кочибей Гомюрджинский и другие османские писатели XVII века. СПб., 1873
  • Остапчук В., Галенко О. Козацькі чорноморські походи у морській історії Кятіба Челебі «Дар Великих мужів у воюванні морів». В кн.: Марра Mundi: Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. Львів— К.— Нью-Йорк, 1996.


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.