Безуглий Іван Семенович

Безуглий Іван Семенович
Народження	23 жовтня 1897(1897-10-23) село Заєрок, нині Старобільський район, Луганська область)
Смерть	4 грудня 1983(1983-12-04) (86 років) Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	→
Рід військ	ВМФ Піхота Авіація ПДВ
Освіта	Постріл
Роки служби	1916 — 1953 рік
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	201-а повітряно-десантна бригада (СРСР), 5-й повітряно-десантний корпус (СРСР), Q4030876? і Q19844035?
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Радянсько-польська війна Радянсько-фінська війна (1939—1940) Німецько-радянська війна Радянсько-японська війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За взяття Кенігсберга» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Інших країн Велика стрічка спеціального класу ордену Хмар та Прапора Медаль За Перемогу над Японією (Монголія)
Безуглий Іван Семенович у Вікісховищі

Іван Семенович Безуглий (23 жовтня 1897 року, село Заєрок, нині Старобільський район, Луганська область — 4 грудня 1983 року, Москва) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант (1944 рік).

Біографія

Іван Семенович Безуглий народився 23 жовтня 1897 року в селі Заєрок (нині у складі Старобільська) Старобільського району Луганської області.

Перша світова та громадянська війни

З травня 1916 по лютий 1918 року служив у Російському імператорському флоті. У 1916 році закінчив школу сигнальників Чорноморського флоту в Севастополі. У чині матроса 1-ї статті служив у береговій службі зв'язку флоту в Новоросійську. У червні 1918 року демобілізувався і поїхав у Поворино.

З червня 1918 року служив у лавах РККА. Під час Громадянської війни командував взводом у Кексгольмському полку. З серпня 1918 року служив червоноармійцем ЧК у Балашові, потім командував ротою у 2-й бригаді Українського фронту, особливої групи Харківського напрямку та Задніпровської Української радянської дивізії. З червня 1919 року служив у 16-й стрілецькій дивізії імені В. І. Кіквідзе на посадах інструктора політвідділу дивізії, військкома 137-го Тамбовського стрілецького полку, політичного комісара 140-го, 137-го і 138-го стрілецьких.

Брав участь у боях на Південному фронті проти військ під командуванням генерала А. І. Денікіна на річці Сіверський Донець та в районі Острогозька. Брав участь у серпневому контрнаступі, у Воронезько-Касторненській операції та наступі в Донській області, Ростово-Новочеркаській, Доно-Маницькій, Тихорецькій та Кубано-Новоросійській операціях. Під час радянсько-польської війни воював на Західному фронті на полоцькому, острівському та мінському напрямках. 1920 року в боях був двічі поранений. Наказом РВС № 160—1922 р. за бойові відзнаки був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Міжвоєнний час

Із закінченням війни Безуглий продовжив служити у 16-й стрілецькій дивізії на посаді військкома 48-го стрілецького полку. Після закінчення Військово-політичного семінару військових комісарів у Петрограді в березні 1923 року служив у 47-му стрілецькому полку цієї ж дивізії, де виконував посаду військкома і тимчасово виконуючого посаду командира полку. З жовтня 1924 до серпня 1925 року проходив навчання на курсах удосконалення комскладу «Постріл». У жовтні 1926 року Безуглий був переведений до 46-го стрілецького полку цієї дивізії, де виконував посаду військкома полку, а з березня 1928 року служив на посадах командира і комісара цього полку.

З жовтня 1929 по квітень 1930 року проходив навчання на курсах допідготовки командирів-єдиноначальників у Ленінграді.

З грудня 1931 року був слухачем КУКС ВПС РСЧА при Військово-повітряній академії РСЧА імені М. Є. Жуковського, після закінчення яких у травні 1932 року був призначений на посаду помічника командира 21-ї авіаційної бригади з матеріального забезпечення. У червні 1933 року був призначений на посаду командира авіаполку 3-ї повітряно-десантної бригади, у грудні — на посаду помічника командира цієї бригади, а в жовтні 1938 року — на посаду командира 201-ї повітряно-десантної бригади, яка успішно брала участь у складі 15-ої армії під час радянсько-фінської війни. За відвагу та мужність, виявлені у боях, Іван Семенович Безуглий був нагороджений другим орденом Червоного Прапора.

Німецько-радянська війна

У червні 1941 року був призначений на посаду командира 5-го повітрянодесантного корпусу (Північно-Західний фронт). Під час прикордонних битв із 26 червня по 3 липня корпус у складі оперативної групи під командуванням генерала С. Д. Акімова вів важкі оборонні бої проти 4-ї танкової групи супротивника в районі Даугавпілса, а потім відступав на псковському, потім холмському і далі дем'янському напрямках. На початку жовтня 1941 року корпус зупинив наступ противника на рубежі озер Вельє) та Селігер. З жовтня 1941 року генерал-майор Безуглий формував 9-й повітряно-десантний корпус (ПриВО). 30 березня 1942 року за використання бойових літаків в особистих цілях, невиконання в строк наказів Військової ради ПДВ про передачу літаків іншим з'єднанням Івана Семеновича Безуглого було усунено з посади, а в червні було знижено у військовому званні до полковника.

У червні 1942 року був призначений на посаду командира 32-ї стрілецької дивізії, яка займала з грудня 1942 року оборону на північний схід від міста Демидов. З 27 січня 1943 перебував на лікуванні у шпиталі в Москві через отримане поранення. У березні Безуглий був призначений виконуючим посаду командира 158-ї стрілецької дивізії, яка під його командуванням брала участь у Ржевсько-Вяземській, Духовщинсько-Демидовській та Смоленській операціях. 1 вересня 1943 року було поновлено у військовому званні «генерал-майор». З 20 жовтня 1943 дивізія брала участь у наступі на вітебському напрямку.

У січні 1944 року був призначений на посаду командира 5-го гвардійського стрілецького корпусу, який брав участь у Вітебсько-Оршанській, Каунаській, Мемельській, Східно-Прусській операціях та звільненні міст Каунас, Таураге та інших. За прорив укріпленої смуги оборони противника на підступах до Вітебська та знищення угруповань ворога Іван Семенович Безуглий був нагороджений орденом Суворова 2-го ступеня. У січні 1945 року корпус прорвав Інстербурзький оборонний рубіж, забезпечивши визволення Кенігсберга. За вмілу організацію бойових битв на цьому рубежі та форсування річки Дайме був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня. 25 лютого Безуглого було поранено та евакуйовано до госпіталю, і після закінчення лікування з кінця квітня знову було призначено на посаду командира 5-го гвардійського стрілецького корпусу. Бойові дії під час Німецько-радянської війни корпус завершив під час Земландської операції.

Із закінченням війни у травні 1945 року корпус у складі 39-ї армії був виведений у резерв Ставки ВГК, а потім передислокований до Монголії, де був включений до складу Забайкальського фронту. У серпні корпус під командуванням Безуглого брав участь у Хінгано-Мукденській наступальній операції під час радянсько-японської війни. Під час операції корпус силами рухомої групи та передових загонів розгромив супротивника, що прикривали підступи до перевалів Великого Хінгана, а потім брав участь в оволодінні міст Улан-Хото, Солунь та Чанчунь. За вміле командування корпусом у боях із японськими військами Іван Семенович Безуглий був представлений до звання Героя Радянського Союзу, але нагороджений орденом Кутузова 1 ступеня.

Повоєнна кар'єра

Із закінченням війни генерал-лейтенант Безуглий продовжив командувати корпусом. З січня 1947 перебував у розпорядженні Управління кадрів СВ, а потім був направлений на навчання на ВАК при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова, після закінчення яких у лютому 1948 був призначений на посаду командира 39-го гвардійського повітряно-десантного корпусу, а в лютому 1950 року — на посаду помічника командувача 11-ї гвардійської армії Прибалтійського військового округу.

З грудня 1952 року генерал-лейтенант Іван Семенович Безуглий перебував у розпорядженні ГУК Радянської Армії, а червні 1953 року вийшов у відставку. Помер 4 грудня 1983 року у Москві. Похований на Ваганьковському цвинтарі.

Військові звання

• Полковник (1936);
• Комбриг (4.11.1939);
• Генерал-майор (4.06.1940);
• Полковник (06.1942);
• Генерал-майор (1.09.1943);
• Генерал-лейтенант (15.07.1944).

Нагороди

• Орден Леніна (21.02.1945);
• Чотири ордена Червоного Прапора (1922, 20.05.1940, 03.11.1944, 24.06.1948);
• Орден Кутузова 1-го ступеня (08.09.1945);
• Два ордени Суворова 2-го ступеня (22.09.1943, 03.07.1944);
• Орден Богдана Хмельницького 2-го ступеня (15.04.1945)
• Медалі;
• Іноземний орден.

Література

• Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 2. — С. 8—10. — ISBN 5-901679-12-1.
• Великая Отечественная. Комдивы: военный биографический словарь / [Д. А. Цапаев и др. ; под общ. ред. В. П. Горемыкина] ; М-во обороны Российской Федерации, Гл. упр. кадров, Гл. упр. по работе с личным составом, Ин-т военной истории Военной акад. Генерального штаба, Центральный архив. — М. : Кучково поле, 2014. — Т. III. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий (Абакумов — Зюванов). — С. 218—220. — 1102 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-9950-0382-3.
• Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. Том 2. — М., 2019. — ISBN 9785532106444. — С.38—39.

Посилання

• Безуглий Іван Семенович (рос.)