Бендюга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бендюга
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Червоноградський район
Громада Червоноградська міська
Основні дані
Населення 418
Площа 0,66 км²
Густота населення 633,33 осіб/км²
Поштовий індекс 80084
Телефонний код +380 3257
Географічні дані
Географічні координати 50°22′33″ пн. ш. 24°15′25″ сх. д. / 50.37583° пн. ш. 24.25694° сх. д. / 50.37583; 24.25694Координати: 50°22′33″ пн. ш. 24°15′25″ сх. д. / 50.37583° пн. ш. 24.25694° сх. д. / 50.37583; 24.25694
Середня висота
над рівнем моря
188 м
Місцева влада
Адреса ради 80084, Львівська обл., Червоноградський р-н, с.Межиріччя
Староста Лемеха Ольга Євгенівна
Карта
Бендюга. Карта розташування: Україна
Бендюга
Бендюга
Бендюга. Карта розташування: Львівська область
Бендюга
Бендюга
Мапа
Мапа

Бендюга — село в Україні, у Червоноградському районі, Львівської області. Населення становить 418 осіб.

Назва[ред. | ред. код]

За роки радянської влади село в документах називали «Биндюга». 1989 р. селу повернули історичну назву.[1]

Історія[ред. | ред. код]

на відстані близько 500 метрів на північний схід від села, на правому березі Західного Буга, поблизу ДОТа археологи знайшли поселення пшеворської культури. А в самому селі під час розкопок знайдено поховання з прахом тієї ж культури[2].

На місці села у XIX сторіччі була пристань, через яку відбувався транзит товарів, переважно дерева і збіжжя, зі всієї Західної Волині.

Назва походить від німецького слова «бінден» (binden), що означає в'язати. Адже в цій місцині зв'язували дерево плис до плиса (тратви). Ще в кінці XIX сторіччя досить багато збіжжя йшло разом з деревом річкою Бугом до Варшави і Ґданська, але цей торговельний рух вже у XX сторіччі майже припинився.

В околицях є ДОТи, які залишились з часів Другої світової війни — колись тут проходила потужна лінія оборони.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Центр відродження сокальської кераміки[ред. | ред. код]

У селі працює гончарна майстерня, де подружжя Івашківих виготовляє відому сокальську кераміку. Глину для своїх виробів гончарі беруть з родовищ Сокальщини та Золочівщини[3].

Джерела[ред. | ред. код]

Стара Волинь і Волинське Полісся під редакцією О. Цинкаловського[4] так описує село Бендюга:

Бендюга село у кінці 19 ст. мало 43 дворів і 350 жителів. Було там багато римо-католиків. Належало тоді село до родини Видягів, а пізніше Крочинських. Був там дуже цікавий своєю архітектурою двір, збудований Сенютою Ляховецьким, згідно переказів, ще в 14 ст. Під ним були великі льохи,в котрих Видяга тримав багато жидів, щоб змусити їх таким чином до прийняття католицизму, а пізніше, як християн, оселював він їх по селах. Заховалось у Б. кілька таких родин. В селі мурований костьол і дерев'яна церковця. Для цього села була ще й інша назва — Бендюга Воля, фільварок належав до Алфра Корчинського — 1082 дес.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Картка постанови. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 27 жовтня 2019. 
  2. Археологія та стародавня історія Сокальського району на сайті zamky.com.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018. 
  3. Замок, Високий (19 листопада 2022). Подружжя Івашківих відроджує мистецтво Сокальської кераміки — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua). Процитовано 24 лютого 2024. 
  4. Проф. Олександер Цинкаловський (1984). Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року). diasporiana.org.ua. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 8 квітня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]