Угнів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Угнів
Uhniv COA.png
Герб Угнева
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Сокальський район
Код КОАТУУ 4624810900
Перша згадка 1360
Магдебурзьке право 1462
Статус міста з 1462 року
Населення 1007 (1.01.2013)[1]
Агломерація 1 094
Площа 2,48 км²
Поштові індекси 80065
Телефонний код +380-3257
Координати 50°22′05″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. / 50.36806° пн. ш. 23.74778° сх. д. / 50.36806; 23.74778Координати: 50°22′05″ пн. ш. 23°44′52″ сх. д. / 50.36806° пн. ш. 23.74778° сх. д. / 50.36806; 23.74778
Водойма р. Солокія
Відстань
Найближча залізнична станція Белз
До станції 22 км
Міська влада
Адреса 80064, Львівська обл., Сокальський р-н, м Угнів, вул. Січових Стрільців, 11
Міський голова Осміловський Михайло Іванович

У́гнів — місто Сокальського району Львівської області, розташоване на Надбужанській котловині, над р. Солокією.

Угнів відомий як найменше місто в Україні — на сьогодні тут нараховується лише 1007 мешканців (1970 року — 2 100 мешканців[Джерело?]).

Географія[ред.ред. код]

Відстань залізницею до Сокаля — 90 км,[2] фізична відстань до Києва — ~460,6 км.[3]

Сусідні населені пункти:[3]

Rose des vents Заставне Корчів Rose des vents
N
W    Угнів    E
S
Піддубне
Михайлівка
Карів

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про місто належить до 1360 р. 1462 року отримав маґдебурзьке право. Зазнавав нападу татар 1621 року. 1624 року в місто прийшла морова пошесть, 1634-го — сталася велика пожежа.

Колись місто було осередком видавничої діяльності. З давніх часів розвинена шевська кустарна промисловість (занепала у 19 столітті).

1939 року місто опинилося на території окупованої німцями Польщі. У 19401941 та 1944 рр було центром Угнівського району 1947 року в рамках акції «Вісла» українське населення виселили на захід і північ Польщі.

1951 року, згідно з радянсько-польським договором, Угнів і сусідні території, на яких відкрили багаті поклади кам'яного вугілля, перейшли до СРСР — в обмін на українські території на верхньому Сяні, які перейшли до Польщі. Після цього польське населення з міста виїхало, і у ньому вселилися українці.

Угнів має свою залізничну станцію Ухнів (тому до Белза їхати не треба).

Населення[ред.ред. код]

Згідно з переписом населення 2001 року в Угневі проживала 1021 особа.[4]

Динаміка населення[4]
1959 1970 1979 1989 1992 2001 2006 2011 2012
1572 1531 1549 1161 1,2 тис. 1021 992 997 1008

Мова[ред.ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 98,8%
російська 1%
білоруська 0,1%
єврейська 0,1%

Органи влади[ред.ред. код]

Місцеві органи влади представлені Угнівською міською радою, яка входить до складу Сокальського району Львівської області України. Міській раді підпорядковується Угнів та село Заставне.

Міський голова — Осміловський Михайло Іванович. До міської ради входить 18 депутатів.[6]

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Василіянська Церква[ред.ред. код]

Кам'яна церква була побудована на місці давньої дерев'яної, яка згоріла в 1780 році. Від неї зберіглася дзвіниця.

Церква постійно добудовувалася і перебудовувалася. Степан Жуковський в 18551857 рр добудував церкву за власні кошти і отримав хрест від Папи. Півстоліття згодом о. Василь добудував галерею та бабинець.

В церкві була казальниця у формі човна, біля якого два апостоли тримають сіті, в сітях — риби.

Церква вважалася однією з перлин внутрішнього розпису Галичини. Автор цих розписів — Дем'ян Горняткевич.

Після війни у церкві зробили машинно-тракторну станцію.

Успенський костел[ред.ред. код]

Костел Успіння Пресвятої Богородиці

Перший костел заснував Белзький воєвода Зигмунд з Радзанова, який 1470 року надав фундуш для парафії РКЦ в місті.

За проектом архітектора Войцеха Лєнартовича на місці дерев'яного костелу, який згорів, був побудований цегляний — на кошти Криштофа Скржина Дуніна та його дружини Маріанни Заборовської. Освячений був 21 серпня 1695 р., про що свідчить табличка на фасаді, знайдена при реставрації 1922 р.

В деяких джерелах написано, що можливо цей костел був перебудований з кам'яного, спорудженого за часів короля Владислава IV у 1632 р.

Під час Першої світової війни, 15 червня 1915 р. внаслідок артилерійського обстрілу було пошкоджено костел — збито одну з веж.

У міжвоєнний період храм був реконструйований — відновлено вежі, але змінено їхні розміри та форми.

На сьогодні залишилась вцілілою одна вежа, в другої верхівку знесла буря.

Оборонний костел, кам'яний, на одну наву, з високими та низькими стінами, з'єднаними в презбітеріум (або апсиду). Фасад складається з трьох половинчатих виступів. Верхні основи внутрішніх колон в плані восьмикутні і прикрашені тосканськими пілястрами. Посередині прикрашені ліпниною.

Костел був закритий в 1951 р., після приєднання Угнева до УРСР, коли польське населення було перевезено до Польщі. Парафіяни забрали з собою святині, в тому числі і вівтар.

За часів радянської влади спочатку тут був склад. Зараз костел переданий Державному історико-культурному заповіднику в м. Белзі. У 2006 р. розроблений проект реставрації костелу, а в 2007 р. розпочалися реставраційні роботи.

Інші пам'ятки[ред.ред. код]

Млин в Угневі (XIX ст.)
  • Костел Успіння Пресвятої Богородиці 1695 р.
  • Церква Різдва Богородиці 1854–1857 рр. з дерев'яною дзвіницею
  • Синагога в стилі модерн початку ХХ ст. з єврейською школою
  • Монастир Феліціянок XIX ст.
  • Мурована плебанія XVII ст.
  • Млин XIX ст. з частково збереженим обладнанням
  • Фігура Божої Матері
  • Земляні вали старовинного замку

Персоналії[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]