Бутини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бутини
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Червоноградський район
Громада Великомостівська міська громада
Основні дані
Засноване 1535[1]
Населення 1537
Площа 3,28 км²
Густота населення 468,6 осіб/км²
Поштовий індекс 80071[2]
Телефонний код +380 3257[3]
Географічні дані
Географічні координати 50°13′49″ пн. ш. 23°59′40″ сх. д. / 50.23028° пн. ш. 23.99444° сх. д. / 50.23028; 23.99444Координати: 50°13′49″ пн. ш. 23°59′40″ сх. д. / 50.23028° пн. ш. 23.99444° сх. д. / 50.23028; 23.99444
Середня висота
над рівнем моря
207 м[4]
Водойми р. Біла , р. Рата
Місцева влада
Адреса ради 80071, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Бутини, вул. Травнева
Староста Яцишин Микола Михайлович
Карта
Бутини. Карта розташування: Україна
Бутини
Бутини
Бутини. Карта розташування: Львівська область
Бутини
Бутини
Мапа
Мапа

CMNS: Бутини у Вікісховищі

Бути́ни — село в Україні, у Великомостівській міській громаді Червоноградського району Львівської області. Населення становить 1537 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Люди на цій території проживали ще з часів ранньої залізної доби, поселення знайдено на південній околиці села біля правого берега Рати під лісом. Сьогодні пам'ятка частково зруйнована.

Також археологи знайшли і поселення бронзової доби — на піщаному підвищенні серед болота між правим берегом ріки Біла, правим берегом ріки Рата й меліоративним каналом, біля крайніх хат. Щоправда культурний шар зберігся погано[5].

Село детально описане в королівській люстрації 1565 року[6].

На 1 січня 1939 року у селі мешкало 2460 осіб (2310 українців-греко-католиків, 90 українців-римокатоликів, 10 поляків та 90 євреїв)[7].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква святого архистратига Михаїла[ред. | ред. код]

Попередня дерев'яна одноверха церква, збудована у XVII столітті, простояла до 1864 року. У 1862 році закладено наріжний камінь під нову муровану споруду за проєктом архітектора Сильвестра Гавришкевича, яка споруджувалася на кошти дідички Людвиги з Борковських Незабитовської. Завершена у 1877 році. Цього ж року вона завалилася та її розібрали до фундаментів. Коштом цієї ж дідички у 1879 році вимурували нову святиню, але вже без бань. У 1892 році старанням о. Михайла Шеремети церкву та іконостас розмалював Корнило Устиянович спільно з Степаном Томасевичем та Прокопом Мартинюком. За те, що Корнило Устиянович в композиції «Страшного суду» над хорами в пеклі зобразив людину в конфедератці, його притягнули до судової відповідальності. На процесі захисником виступав майбутній голова Державного секретаріату ЗУНР Кость Левицький. Для художника справа закінчилася позитивно[8]. Від 1946 року церква була діючою та обслуговувалася священиком РПЦ[9]. У 1960-х роках живопис поновлювався. Церква хрещата в плані, з півциркульно завершеним вівтарем, безверха, увінчана над середхрестям ажуровим ліхтарем з маківкою, з ознаками стилю класицизму[10].

З 1991 року була зареєстрована громада УГКЦ, якою опікувався о. Володимир Юськів, богослужіння відбувалися в родині Синока Олександра. З 1993 року богослужіння відбувалися біля храму і лише в 1999 році громада увійшла до храму. З 1999 по 2003 роки парафією Святого Архистратига Михаїла опікувався о. Роман Синицький. З 2003 року служить о. Петро Гаврилюк. На парафії діє «Апостольство молитви» та спільнота «Матері в молитві»[9].

Каплиця святого Юрія[ред. | ред. код]

Каплицю збудовано у 1877 році на Шишаках на кошти дідички Людвиги з Борковських Незабитовської. Каплиця дерев'яна, однозрубна (квадрат зі зрізаними гранями), увінчана восьмериком та шоломовою банею з ліхтарем і маківкою. Має два входи. Навколо каплиці сосновий ліс. 6 травня кожного року в каплиці правилася Служба Божа. У 1946 році відправи припинилися. І лише 6 травня 1989 року, після багатьох років перерви, знову відновилася відправа в каплиці[8].

Пам'ятний хрест на честь скасування панщини[ред. | ред. код]

1772 року, внаслідок поділу Речі Посполитої, землі Галичини увійшли до складу Австрійської імперії. Польські пани залишилися при своїх землях, з'явилися намісники цісарські. Пани не давали селянам навіть тих прав, що були записані в австрійській конституції. Під час революції 1848 року австрійським урядом, зокрема, у Галичині, на Буковині і Закарпатті була проведена селянська реформа. За результатами якої було скасовано панщину. Тож селяни теж отримали невеликі наділи землі. 1858 року біля нової дороги селяни встановили камінний хрест, на честь скасування панщини. У 1960-х роках кам'яний «Хрест Свободи», що пережив дві світові війни зруйнували. 1990 року на місці зруйнованого хреста встановили новий камінний хрест, що стоїть й понині[8].

Символічний курган-могила «Борцям за волю України»[ред. | ред. код]

Влітку 1942 року в центрі села насипали символічну могилу українським січовим стрільцям. У день її освячення зійшлося багато людей. На могилі майоріли синьо-жовті прапори. В розгорнутій книзі, що була вмурована на могилі, був такий напис: «Борцям за волю України. Здобудеш Українську державу, або вмреш у боротьбі за неї». У 1960-х роках пам'ятний знак був зруйнований. Лише 1990 року відновили могилу за старим зразком. Також встановлено хрест на пошану, тих кого невинно засудили та вбили під час другої світової війни[8].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ІМСУ, 1968, с. 748.
  2. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 30 серпня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 30 серпня 2022.
  4. Прогноз погоди в с. Бутини. weather.in.ua. Прогноз погоди в Україні. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 30 серпня 2022.
  5. Археологія та стародавня історія Сокальського району. zamky.com.ua. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
  6. Михайло Грушевський. Жерела до історії України-Руси. Том 03. Описи королївщин в землях руських XVI віку. Том 3. Люстрациї земель Холмської, Белзької і Львівської. — Львов : накладом Наукового товариства імені Шевченка, 1900. — С. 154—156.
  7. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 105.
  8. а б в г Історія с. Бутини. vmgromada.gov.ua. Великомостівська міська громада. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 30 серпня 2022.
  9. а б Проєкт «Інтерактивна карта УГКЦ»: церква святого архистратига Михаїла. map.ugcc.ua. Департамент інформації УГКЦ. Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 30 серпня 2022.
  10. с. Бутини. Церква св. Арх. Михайла (1879). sokal.lviv.ua. Сокаль і Сокальщина. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 30 серпня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]