Василь Лупул
| Василь Лупу | |
 |
|
| господар Молдавії | |
| Початок правління: | 1634 |
|---|---|
| Кінець правління: | 1654 |
| Попередник: | Моисе Мовіле |
| Наступник: | Георгій Штефан |
| Дата народження: | 1595 |
| Місце народження: | Константинополь |
| Дата смерті: | 1661 |
| Місце смерті: | Стамбул |
| Дружина: | перша Тудоша друга Катерина |
| Діти: | Розанда Стефаніца Марія |
Васи́ль Лу́пу (Лупул; рум. Vasile Lupu; 1595 Константинополь — 1661 Стамбул) — молдавський господар (1634—1654), спочатку прихильник Польщі, згодом союзник Б. Хмельницького, з яким вони стали сватами (Тиміш Хмельницький оженився з дочкою В. Лупу — Розандою). За нього в урядових грамотах вперше з'явилася румунська мова, а 1642 р. відбувся спільний синод української і молдавської православних церков в Яссах за участю делегатів Петра Могили.
Зміст |
[ред.] Біографія
Василь Лупу народився у Константинополі, за походженням грек чи албанець. В 30-х рр. 17 ст. оселився в Молдавії. Займаючись торгівлею розбагатів і став великим землевласником. В 1634 Лупу зумів посісти молдавський престол.
За правління Лупу в 1640 у Молдавському князівстві за сприяння Київського митрополита П. Могили було відкрито Слов'яно-греко-латинську академію, видано в 1646 «Правила» («Уложення») — перше зведення законів, що діяли до середині 18 століття. На Краківському передмісті Львова виступив фундатором відбудови церкви Параскеви П'ятниці (1644), спорудження церкви Введення у храм Богородиці монастиря василіанок (1646). Лупу тривалий час при підтримці Польщі і Туреччини вів запеклу боротьбу з волоським господарем М. Басарабом за Волощину. Після Молдавських походів 1650, 1652 і 1653 українського війська Лупу став союзником Б. Хмельницького.
В серпні 1652 видав свою дочку Розанду заміж за сина Б. Хмельницького — Тимоша. В квітні-вересні 1653 Лупу при допомозі українських військ на чолі з Т. Хмельницьким вів боротьбу проти претендента на господарський стіл Г. Штефана, якого підтримували волоський господар М. Басараб, трансільванський князь Юрій II Ракоці та польський уряд. У вересні 1653, після загибелі Т. Хмельницького і відступу козацьких загонів з Сучави, Лупу був остаточно позбавлений престолу і змушений виїхати до Чигирина. Проте через деякий час за участь у таємних переговорах з польськими емісарами Лупу позбавили права жити в Україні. Переїхав до Криму.
На вимогу султана був скинутий з правилiння. У 1653 році Лупу привезли до Туреччині, після тривалого ув'язнення, за рiк помер у Стамбульській фортеці.
[ред.] Родина
Був одружений двічі, батько п'ятьох дітей;
1) Тудоша (?—1639)
- Iоан Лупу, претендент на престол Валахії в 1636
- Невiдоме Iмя, дочка вийшла заміж за посла венеціанського
- Марія Лупул (? — 1660) вийшла заміж за Великого князя Литовського Януша Радзивілла
- Розанда Лупул (*бл. 1630—1686) вийшла заміж у 1652 році за Тимоша Хмельницького
2) Катерина, одружений у 1640 році
- Стефаніца Лупу (1641—1661) господарь Молдавського князівства
[ред.] Зображення
-
Василь Лупул на стіні Атенеума у Бухаресті
-
Розанда, старша дочка Василя Лупу
-
Марія Лупул, молодша дочка Василя Лупу
-
Церква "Три св'ятителя" в Яссах, у якому Василь Лупу був похований
