Костянтин Іпсіланті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Костянти́н Іпсіла́нті (* 1760 —  24 червня 1816, Київ) — князь. Походив з відомої фанаріотської родини Іпсіланті.

Біографія[ред.ред. код]

Костянтин Іпсіланті обіймав важливі державні посади в турецькій адміністрації. Він був великим драгоманом Османської імперії (у 1796—1799 роках), господарем Дунайських князівств — Молдови (у 1799—1802 роках) та Валахії (у 1802—1806 роках).

1799 року Костянтин Іпсіланті сприяв укладанню російсько-турецького договору. У 1804—1806 роках він допомагав повсталим сербам. 1806 року уряд Османської імперії звинуватив Іпсіланті в зраді, його позбавили престолу господаря Валахії. Того ж року російський імператор Олександр I запросив Іпсіланті до Росії. 1807 року він разом із сім'єю: дружиною Єлизаветою, дочками Оленою, Катериною, Марією та синами Дмитром, Георгієм, Миколою і Григорієм оселився в Києві. Його син Олександр прибув до Санкт-Петербурга на рік раніше.

Після переїзду до Києва Костянтин відійшов від активної участі в політичних справах. Головною його турботою стало виховання дітей та влаштування синів на службу.

Костянтин Іпсіланті помер у Києві 27 червня (10 липня) 1816 року. Його поховали у Георгіївській церкві, неподалік від собору Святої Софії. Літургія та відправа відбулися у Софійському соборі.

1818 року на місці поховання князя було встановлено надгробний пам'ятник роботи скульптора Степана Піменова-старшого.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]