Вибори Голови Європейського парламенту 2017
Вибори Голови Європе́йського парла́менту 2017 року — це 15-те (з 1979 року) обрання Голови Європе́йського парла́менту депутатами Європейського парламенту, що проходило 17 січня 2017 року. Лише в четвертому турі таємним голосуванням було обрано представника групи Європейської народної партії Антоніо Таяні[1].
| Європейський Союз |
 Це одна із статей, що входять до серії: |
|
|
|
Внутрішня політика
|
 |
Голова Європарламенту обирається терміном на два з половиною роки.
За період з 1952 до 2017 року було 29 голів, із них дванадцять було обрано після перших виборів до Європарламенту 1979 року. Двоє голів були жінками, більшість були з країн — старих членів Євросоюзу. Із січня 2012 року головою є Мартін Шульц.
Передвиборча агітація[ред. | ред. код]
10 січня 2017 року фаворитами в передвиборній гонці за місце президента Європарламенту, за інформацією VoteWatch Europe[2], було названо італійців — кандидатів від двох найбільших груп Європарламенту Джанні Піттелла (група «Соціалістів і демократів») і Антоніо Таяні (Європейська народна партія)[3][4].
Перед виборами, 17 січня 2017 р. — лідер Альянсу лібералів і демократів за Європу Гі Вергофстадт відкликав свою кандидатуру на пост глави законодавчого органу ЄС. На думку експертів, він би міг стати компромісною фігурою для євродепутатів[3].
Правила обрання[ред. | ред. код]
Депутати Голову Європарламенту обирають таємним голосуванням абсолютною більшістю (50 % плюс один голос).
Перед другим та третім туром можна висувати нові кандидатури. Претенденти також можуть знімати свої кандидатури в ході цього процесу.
Якщо за три тури жоден з кандидатів не отримає абсолютної більшості голосів, то Голови Європарламенту обирається простою більшістю в четвертому і останньому турі з двох кандидатів, які отримали найбільшу кількість голосів в третьому турі. Якщо обидва кандидати набрали у четвертому турі однакову кількість голосів, то президентом Європарламенту обирається старший за віком[5].
Особливості виборів[ред. | ред. код]
Вперше за майже 40 років дві найбільші фракції не домовилися про призначення того чи іншого представника. В 2017 році настала черга керувати Європарламентом правоцентристу, однак соціалісти вирішили порушити традицію домовленої ротації й висунули свого кандидата.
На думку експертів, чашу терезів на виборах можуть схилити голоси фракції євроскептиків, співголовою якої є Найджел Фараж, один із найпалкіших прихильників Brexit[6].
.jpg)
Вибори[ред. | ред. код]
Перший тур[ред. | ред. код]
17 січня 2017 року 718 депутатів взяли участь у першому турі голосування. 35 бюлетенів були визнані не дійсними. Відповідно, для перемоги необхідно було отримати 342 голоси (50 %+1 голос). Однак, переможця не було виявлено.
Найбільше голосів у першому раунді набрав представник групи Європейської народної партії Антоніо Таяні — 274 голоси (40,1 %).
Друге місце за результатами голосування зайняв лідер групи Альянсу соціалістів і демократів Джанні Піттелла, який набрав 183 голоси.
Віце-президент групи Європейських консерваторів і реформістів Хельга Стейвенс отримала на свою підтримку 77 голосів, італійський депутат від групи Європейських об'єднаних лівих / Північних зелених лівих Елеонора Форенца — 50 голосів, депутат з Великої Британії від груп Зелених Джин Ламберт — 56 голосів і депутат з Румунії від групи «Європа для націй» Лоренцо Ребега — 43 голоси[7].
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Другий тур[ред. | ред. код]
Другий тур, що проходив із 16 години (за київським часом), знову не визначив переможця. В ньому взяли участь 725 депутатів. 34 бюлетені були недійсними. 691 голос розподілився наступним чином: Найбільше голосів набрали все ті ж кандидати — Антоніо Таяні (287, або на 13 голосів більше) та Джанні Піттелла (200, або на 17 голосів більше).
Представник Європейських консерваторів та реформістів Хельга Стівенс набрала 66 голосів. Це на 11 — менше. Депутат від Європейських зелених Джин Ламберт — 51 (- 5 голосів). У Лаврентія Ребега набрано 45 голосів (+ 2), а у Елеонори Флоренца взагалі на 8 менше або — 42 голоси[8][9].
Третій тур[ред. | ред. код]
О 18:30 за київським часом чинний Голова Європарламенту Мартін Шульц оголосив початок третього раунду голосування[10].
Очікувано, найбільше голосів набрали італійці — колишній заступник голови Єврокомісії та заступник голови Європарламенту, кандидат від фракції Європейської народної партії (Християнські демократи) Антоніо Таяні (291 голос) і голова фракції Прогресивний альянс соціалістів і демократів Джанні Піттелла (199 голосів)[11].
Вони і вийшли у четвертий тур виборів голови Європарламенту.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Новим президентом Європарламенту став італієць. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ Simulation: how can Tajani, Pittella or Verhofstadt become EP President? — See more at: http://www.votewatch.eu/blog/simulation-how-can-tajani-pittella-or-verhofstadt-become-ep-president/#sthash.Bz91q0aK.dpuf. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ а б Бывший премьер Бельгии претендует на кресло президента Европарламента. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ На выборах президента Европарламента определились с фаворитами. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ Склад кандидатів у голови Європарламенту несподівано змінився. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ У Європарламенті очікується затята боротьба за пост керівника. Архів оригіналу за 17 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ Європарламент обирає президента: В першому турі визначився лідер. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ Вибори президента ЄП: депутати провалили і друге голосування. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ Другий тур не визначив переможця на виборах голови Європарламенту. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ Європарламент проведе 3 тур голосування за пост президента. Архів оригіналу за 17 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ В четвертий тур виборів голови Європарламенту вийшли консерватор і соціал-демократ з Італії. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
| ||||||||||
