Європейська служба зовнішніх справ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Європейська служба зовнішніх справ
European External Action Service
Insignia of the European External Action Service.svg
Емблема Європейської служби зовнішніх справ
Абревіатура ЄСЗС
Заснування 1 гредня 2010 року
Тип Автономна установа
Штаб-квартира Брюсель, Бельгія
Місце діяльності Бельгія
Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон
Виконавчий секретар П'єр Вімонт
Головний операційний директор Девід О'Салліван
Центральний орган Генеральний директора з зовнішніх справ
Рада закордонних справ ЄС
Дочірні Європейський військовий штаб
SitCen
Бюджет € 9500000
Штат працівників 1100 осіб
Веб-сайт http://eeas.europa.eu/

Європейська служба зовнішніх справ (Європейська дипломатична служба) — орган Європейського союзу, що був створений після набуття чинності 1 грудня 2009 року Лісабонським договором. ЄСЗС приступила до виконання своїх обов'язків 1 грудня 2010 року[1], і на цей момент виконує обов'язки Міністерства закордоних справ та дипломатичного корпусу на рівні Європейського союзу.

Європейська служба зовнішніх справ керую зовнішньою політикою ЄС та співпрацює з Європейською комісією з питань, які належать до їх спільною компетенції.

Європейська дипломатична служба є унікальною і незалежною від інших інститутів ЄС, утворена шляхом злиття департаментів зовнішніх відносин Європейської Ради та Європейської комісії. При цьому Європейська служба зовнішніх справ є абсолютно незалежною від цих установ та має власний бюджет.[2]

Історія[ред.ред. код]

Створення Європейської служби зовнішніх справ вперше було передбачене у Європейській Конституції, яка, однак, так і не набула законної сили. Крім того, були об'єднані посади Єврокомісара з політики безпеки та Єврокомісара з зовнішніх справ.

Чарльз Грант, директор Центру європейських реформ, зазначив

Ліві лапки ...нам пропонують провідника без оркестру, або, скоріш, провідник намагається керувати двома окремими оркестрами одночасно Праві лапки

.[3] Після відхилення Конституції ця ідея (з певними змінами) була реалізована в Лісабонському договорі.

В статті 27 Європейського договору, яка визначає принципи діяльності Європейської служби зовнішніх справ, говорить наступне:

Ліві лапки ...при виконанні своїх повноважень, Високий представник повинен допомагати Європейській службі зовнішніх справ. Це повино включати в себе співпрацю з дипломатичними службами держав-членів ЄС, і повинна погоджуватись з посадовими особами з відповідних департаментів Генерального секретаріату Європейської Ради та Європейської Комісії, а також з прикомандированими фахівцями з національних дипломатичних служб держав-членів. Організація та функціонування Європейської служби зовнішніх справ встановлюються рішенням Європейської Ради. Європейська Рада діє за пропозицією Верховного представника після консультацій з Європейським Парламентом і після отримання згоди Комісії. [4] Праві лапки

Незадовго до вступу в силу Лісабонської угоди Кетрін Ештон була призначена Верховним представником ЄС із зовнішніх справ та політики безпеки. Їй було доручено створити структуру нової Європейської дипломатичної служби. Опісля землетрусу на острові Гаїті (2010 рік) Кетрін Ештон провела засідання іноземних представників при Європейській комісії та Раді Європейського Союзу з метою скоординованої реакції на катастрофу.[5]

Організація[ред.ред. код]

Європейський Союз
Прапор Європейського Союзу

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій
Європейського Союзу

Європейська служба зовнішніх справ керує зовнішніми зв'язками ЄС, безпекою, оборонною політикою та контролює Об'єднаний Європейський аналітичний центр. Однак, незважаючи на рішення Європейського комісара з зовнішніх справ та політики безпеки і Європейської дипломатичної служби, остаточне рішення приймається державами-членами та Європейською комісією.[6][7]

При Європейській дипломатичній службі діє шість географічних департаментів на чолі з керуючим директором. Департаменти відповідають за такі географічні зони:

Європейська дипломатична служба також включає в себе відділи безпеки, стратегічного планування, правових питань та правового забезпечення, міжвідомчих зв'язків, зв'язків з громадскістю, внутрішнього аудиту та інспекцій, а також відділ захисту персональних даних.[8][1]


Персонал[ред.ред. код]

Персонал Європейської дипломатичної служби комплектується Європейською радою, Європейською комісією та державами-членами Європейського Союзу (держави-члени призначають 33% співробітників). Крім того, Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки призначає має право призначати частину працівників самостійно.[2][9]

Керівництво[ред.ред. код]

Кетрін Ештон — Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки
П'єр Вімонт — Виконавчий секретар
Девід О'Салліван — Головний операційний директор

[10]

Оскільки Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки лише координує діяльність Європейської дипломатичної служби, безпосереднє керування діяльностю ЄСЗС здійснює виконавчий секретар.

Європейська дипломатична служба управляється виконавчим генеральним секретарем, який працює під керівництвом Високого представника. Виконавчий секретар повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Європейської дипломатичної служби, в тому числі здійснювати адміністративно-бюджетне управління. Виконавчий секретар повинен забезпечити ефективну координацію роботи відділів у центральній адміністрації, а також із делегаціями держав
—Обов'язки виконавчого секретаря [8]

При виконавчому секретарі Європейської служби зовнішніх справ працює два заступника. Один із заступників генеральних секретарів відповідальний за адміністративні питання (наприклад, співпраця з Європейською комісією), а інший заступник відповідальний за співпрацю з міжнародними делегаціями.[11][10][12]

Генеральний секретар також контролює діяльність дочірніх установ (наприклад, Об'єднаний Європейський аналітичний центр) та військового персоналу, відповідальний за внутрішню безпеку, аудит та відділ зв'язків з іншими органами ЄС.[10] Головний операційний директор керує бюджетною та адміністративною діяльністю та координує роботу департаментів[6][13]

Нижче вказаний перелік посад в Європейській службі зовніш справ.

Посада Посадовець Країна Початок виконання повноважень
Корпоративна рада Європейської служби зовнішніх справ
Виконавчий секретар П'єр Вімонт Франція Франція 25 жовтн 2010 року[14]
Головний операційний директор Девід О'Салліван Ірландія Ірландія 25 жовтня 2010 року[14]
Заступник Виконавчного секретаря з політичних питань Хельґа Шмідт Німеччина Німеччина 29 жовтня 2010 року[12]
Заступник Виконавчого секретаря з міжвідомчих зв'язків Мацей Поповскій Польща Польща 29 жовтня 2010 року[12]
Керуючі директори
Керуючий директор з кризисного реагування Др. Агостінно Міозо Італія Італія 2 грудня 2010 року[15]
Керуючий директор департаменту Asiї Віорел Будура Румунія Румунія 21 грудня 2010 року[16]
Керуючий директор департаменту Африки Ніколас Вескот Велика Британія Велика Британія 6 січня 2011 року[17]
Керуючий директор департаменту Росії, країн Східної Європи та Західних Балкан Мирослав Лайчак Словаччина Словаччина 14 грудня 2010 року[18]
Керуючий директор департаменту Близького Сходу та країн «Південного сусідства» Худжес Мінґареллі Франція Франція 21 грудня 2010 року[16]
Керуючий директор департаменту Південної та Північної Америки Крістіан Лефлер Швеція Швеція 14 грудня 2010 року[18]
Керуючий директор департаменту глобальних та багатосторонніх питань Марія Марінаків Греція Греція 1 квітня 2011 року[19]
Інші топ-менеджери
Голова департаменту кризового реагування та планування Вольтер Стівень Бельгія Бельгія 4 квітня 2011 року[20]
Голова Європейського військового штабу Тон ван Ошскcьій Нідерланди Нідерланди 28 травня 2010 року[21]
Голова департаменту стратегічного планування Хансйорг Хабер Німеччина Німеччина 28 березня 2011 року[22]
Директор Об'єднаного Європейського аналітичного центру Ілкка Салми Фінляндія Фінляндія 17 грудня 2010 року[23][24]
Голова комітету з політики безпеки Олоф Скуф Швеція Швеція 18 листопада 2010 року[25]

Кетрін Ештон також призначила Роберта Куппера дипломатичним радником[1][26] та Клода-Франц Арну виконавчим директором Європейського оборонного агенства.[17]

Бюджет[ред.ред. код]

Бюджет Європейської служби зовнішніх справ складається та контролюється Верховним представником ЄС із закордонних справ і політики безпеки[2] та затверджується Європейським парламентом. Парламент також розглядає бюджет кожної місії ЄС[27]

Штаб-квартира[ред.ред. код]

Офіс Європейської служби зовнішніх справ знаходиться в «Трикутній будівлі» в центрі Брюселля. Будівля здається в оренду за ціною € 12 000 000 на рік. До переїзду в «Трикутну будівлю» співробітники дипломатичної служби були розквартировані в восьми окремих будівлях, що завдавало € 25 000 000 збитку на рік.[28]

Планувалось розквартирувати службу в будівлі Європейської комісії,[29] де містився нині не існуючий Генеральний директорат з зовнішніх зв'язків. Однак цю будівлю визнали занадто малою.[30] Крім того, це б порушувало образ ЄСЗС як незалежної інституції.[31] З міркувань вартості та безпеки Кетрін Ештон воліла розмістити офіс у будівлі на вулиці Лекс, яка могла бути орендована в Європейської Ради за нижчою ставкою і має підземні тунелі до будівлі Європейської ради та Європейської комісії. Однак для аренди будівлі було необхідно збільшити бюджет служби, а грошей на це не знайшли.[31] У жовтні 2010 року Кетрін Ештон прийняла рішення про базування служби у Трикутній будівлі.[28]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в Rettman, Andrew (2 December 2010) Ashton names EU foreign-service priorities at low-key launch event, EU Observer
  2. а б в Rettman, Andrew (23 October 2009) EU states envisage new foreign policy giant, EU Observer
  3. Grant, Charles (19 June 2007). «Constitutional fudge». Процитовано 2008-11-20. 
  4. «Treaty amending the Treaty on European Union and the Treaty Establishing the European Community» (PDF). 17 December 2007. Процитовано 22 June 2010. 
  5. Rettman, Andrew (14 January 2009) EU foreign relations chief tests new powers in earthquake response, EU Observer
  6. а б в EUROPEAN EXTERNAL ACTION SERVICE Provisional organisational chart, EEAS
  7. Mahony, Honor (22 June 2010) Details emerge on final set-up of EU diplomatic corps, EU Observer
  8. а б COUNCIL DECISION establishing the organisation and functioning of the European External Action Service PDF, Council of the European Union, 20 July 2010
  9. Rettman, Andrew (4 June 2010) EU ponders creation of new diplomatic breed, EU Observer
  10. а б в Rettman, Andrew (11 March 2010) France and Germany eye top job in EU diplomatic corps, EU Observer
  11. Rettman, Andrew (8 July 2010) EU takes 'historic' step on new diplomatic service, EU Observer
  12. а б в Rettman, Andrew (29 October 2010) German and Pole join roll-call of Ashton lieutenants, EU Observer
  13. Structure and Organisation, European External Action Service
  14. а б http://euobserver.com/9/31120
  15. EU High Representative Catherine Ashton appoints EEAS Managing Director for Crisis Response CoEU 2 December 2010
  16. а б EU High Representative Catherine Ashton appoints two new Managing Directors for the External Action Service CoEU 21 December 2010
  17. а б Catherine Ashton appoints Managing Director for Africa, welcomes appointment of EDA Chief Executive, CoEU 6 January 2011
  18. а б EU High Representative Catherine Ashton appoints two Managing Directors for the External Action Service, CoEU 14 December 2010
  19. Vogel, Toby (1 April 2011) Ashton completes EEAS leadership, European Voice
  20. Belgian Walter Stevens appointed Head of Crisis Management and Planning Department of EEAS, Belgian Foreign Ministry
  21. Lieutenant General A.G.D. VAN OSCH, CoEU
  22. High Representative Catherine Ashton makes three senior appointments in European External Action Service CoEU 28 March 2011
  23. Ashton picks Fin to be EU 'spymaster'
  24. EU High Representative Catherine Ashton appoints Director of the European Union Situation Centre (SITCEN) for the External Action Service, CoEU
  25. Ambassador Olof Skoog to chair the EU Political and Security Committee (PSC), Swedish Foreign Ministry 18 November 2010
  26. Catherine Ashton appoints Robert Cooper as Counsellor in the EEAS (PDF), EEAS 2 December 2010
  27. Mahony, Honor (24 March 2010) Ashton makes concessions to parliament on diplomatic service, EU Observer, accessed 24 March 2010
  28. а б Rettman, Andrew (27 October 2010) Ashton chooses €12-million-a-year EU headquarters, EU Observer
  29. Rankin, Jennifer and Toby Vogel (12 November 2009) Smoothing the road from Nice to Lisbon, European Voice
  30. Rettman, Andrew (27 October 2010) Ashton chooses €12-million-a-year EU headquarters, EU Observer
  31. а б Rettman, Andrew (20 September 2010) Ashton favours 'Lex' building for new headquarters, EU Observer

Джерела[ред.ред. код]