Договори Європейського Союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Європейський Союз
Прапор Європейського Союзу

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій
Європейського Союзу

До́говори́ Європе́йського Сою́зу — міжнародні угоди, укладені між державами-членами ЄС. У таких державах встановлені спільні конституційні основи, інституції Європейського Союзу.

Паризький договір — Договір про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі. Взагалі перший договір, що об'єднав кілька країн Європи. Підписаний у Парижі 18 квітня 1951 року, набув чинності 23 липня 1952 року, втратив чинність 23 липня 2002 року.

Два основних фундаментальних документи Договір про функціонування Європейського Союзу (підписаний у Римі в 1958 році як Договір про створення Європейського економічного співтовариства) і Договір про Європейський Союз (підписаний у Маастрихті в 1992 році) та ряд взаємопов'язаних з ними договорів відображають принципи функціонування ЄС. Договори неодноразово змінювалися і коригувалися впродовж 65 років з моменту їх підписання. Повний об'єднаний варіант двох основних договорів регулярно публікується Європейською комісією.

Маастрихтський договір, крім офіційного створення ЄС, також об'єднав Європейські Спільноти, та дві інші підвалини політичної співпраці: спільну зовнішню та безпекову політику і співпрацю у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Також договором запроваджувалися посади європейського омбудсмена, європейського інспектора з захисту даних, Комітет регіонів, узгоджувалась процедура спільного ухвалювання рішень, а також розширювалась сфера застосування процедури голосування кваліфікованою більшістю. Ратифікація Договору про ЄС наразилася на значні перешкоди. Зокрема, референдум у Данії 1992 року відкинув її; лише повторний референдум наступного року ратифікував Угоду.


Зміст договорів[ред.ред. код]

Договір про Європейський Союз (TEU; Маастрихтський договір, діє з 1993 року) і Договір про функціонування Європейського Союзу (TFEU; Римський договір, діє з 1958 року) зміцнювалися шляхом внесення поправок принаймні раз на десять років, з моменту набуття кожним з них чинності, останньою з яких є Лісабонська угода, яка набула чинності в 2009 році.

У Лісабоні Хартія основних прав була включена в проект Конституції ЄС, хоча, по суті, вона не була договором. Проблемна ратифікація хартії (вона не була підтримана на референдумах у Нідерландах і Франції) показала невеликі перспективи для подальших реформ у найближчі кілька років окрім стандартних угод, які лише дозволяють приєднувати нові держави.

Також, кожного разу, коли до ЄС приєднується нова країна, у договір вносяться нові корективи щодо приєднання. Додаткові договори також впливають на зміни деяких частин основних договорів. Також існують багато цільових реформаторських поправок.

Договір про Європейський Союз[ред.ред. код]

Короткий зміст розділів:

Договір про функціонування Європейського Союзу[ред.ред. код]

В цьому договорі більш глибоко розкриваються подробиці щодо ролі, політики і функціонування Союзу.[1]

Протоколи, додатки та декларації[ред.ред. код]

Існує 37 протоколів, 2 додатки та 65 декларацій, прикріплених до договорів, розроблених для уточнення деталей. Часто стосуються лише однієї країни.

Протоколи[2]
Додатки[3]
Декларації[4]

Всього декларацій 65. Декларація 1 стверджує, що ЄС діє лише в межах обговорених повноважень, це означає, що будь-яка юридична сила статуту підзвітна Європейській Конвенції, тим самим обмежуючи дії ЄС. Декларація 4 виділяє додаткові дії щодо Італії. Декларація 7 розглядає процедури голосування у Раді, що мають вступити в силу з 2014 року.

Євратом[ред.ред. код]

(англ. European Atomic Energy Community, EAEC (Euratom)) Договір про встановлення Європейської спільноти з атомної енергії діє як окрема угода, так само, як і два фундаментальних договори про Євросоюз і Хартія основних прав. Євратом сприяє дослідженням та розвитку атомної енергетики, створенню спільного ринку ядерного пального, контролю за ядерними виробництвами та розвиткові атомних технологій у мирних цілях в рамках єдиних стандартів безпеки.

  • Перший розділ встановлює цілі спільноти.
  • Другий розділ містить основні положення угоди про те, як відбуватиметься співпраця.
  • Третій розділ описує положення установ. Більша частина включена до Європейських договорів.
  • Четвертий розділ розглядає фінансові питання.
  • П'ятий розділ розглядає назву.
  • Шостий розділ містить кінцеві положення.[5]

Ратифікація та поправка договорів[ред.ред. код]

Договори змінюються за декількома способами. Звичайна процедура поправок, традиційний метод, потребує скликання всієї міжнародної конференції. Спрощений метод був впроваджений у Лісабоні (2007), і дозволяє швидше вносити зміни до таких законів. що не збільшують силу ЄС. Метод "мосту" (фр. Passerelle — місток, перехід) дозволяє зміни законодавства в деяких обставинах.

За звичайної процедури перегляду установа має подати заяву на розгляд до Ради ЄС. Президент Європейської ради може скликати членів Європейського парламенту, представників Європейської комісії, національних парламентерів або скласти проект зміни сам, якщо поправка незначна. Потім проект розглядається на міжурядовій конференції, для затвердження усіма лідерами країн-учасників і самими країнами. І, хоча ця процедура існувала і до підписання Лісабонської угоди, але її використовували лише двічі: вперше під час створення Хартії основних прав, і вдруге, на Конвенції про майбутнє Європи, де розроблявся Конституційний договір, що пізніше ліг в основу Лісабонської угоди.

Спрощена процедура перегляду, яка відноситься тільки до частини третьої Договору про функціонування Європейського Союзу і не може збільшити повноваження ЄС, дозволяє, щоб зміни вирішувалися в Європейській раді перш, ніж бути ратифікованими у кожній державі. Поправка до статті 136 TFEU (Договір про функціонування ЄС) використовує спрощену процедуру перегляду за невеликих обсягів змін.

Будь-яка реформа правової основи ЄС має бути ратифікована в кожній державі-члені. Всі держави зобов'язані ратифікувати її і подати ратифікаційні грамоти на зберігання уряду Італії, перш ніж договір набуде чинності в усіх відношеннях. У деяких країнах, таких як Ірландія, зазвичай проводяться народні референдуми за будь-яких змін у Конституції. В інших країнах, таких як Німеччина, референдуми заборонено конституційно і ратифікація відбувається в національному парламенті.

В деяких випадках, референдуми в державі не ухвалювали договору. В Ірландії та Данії був проведений другий референдум і, після низки поступок, договір був ухвалений. Однак у Франції і Нідерландах, договір відхилили на користь такого, який би не потребував референдуму. У Норвегії більшістю був взагалі відхилений договір про вступ в ЄС.

Підписані договори[ред.ред. код]


Європейський Союз – історія, підвалини, договори та угоди
1951 1957 1965 1986 1992 1997 2001 2007
Європейські спільноти Європейський Союз  
Європейська спільнота з вугілля та сталі
Європейська економічна спільнота (ЄЕС) Європейська Спільнота
Правосуддя та внутрішні справи Європейського Союзу
Європейська політична співпраця Спільна зовнішня політика та політика питань безпеки
Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)
Париж Рим Брюссель Люксембург/Гаага Маастрихт Амстердам Ніцца Лісабон


Легенда таблиці:   [Заснування] — [Поправки] — [Членство]

Договір Встановлений/Змінений Підписаний в Дата підпису Набув чинності Закінчився
Європейська спільнота
з вугілля та сталі
source text
Європейська спільнота з вугілля та сталі Париж, Франція 01951-04-18 18 квітня 1951 01952-07-23 23 липня 1952 02002-07-23 23 липня 2002[6]
Європейська
економічна спільнота
source text
(Римські договори)
Європейська економічна спільнота Рим, Італія 01957-03-25 25 березня 1957 01958-01-01 1 січня 1958 діє
Європейська спільнота
з атомної енергії
source text
Європейська спільнота з атомної енергії Рим, Італія 01957-03-25 25 березня 1957 01958-01-01 1 січня 1958 діє
Конвенція про деякі інституції,
спільні з Європейською громадою[7]
Рим, Італія 01957-03-25 25 березня 1957 01958-01-01 1 січня 1958 01999-05-01 1 травня 1999[8]
Зібрання щодо приєднання
Антильських островів source text
Статус заморських країн і територій для
Нідерландських Антильських островів
Брюссель, Бельгія 01962-11-13 13 листопада 1962 01964-10-01 1 жовтня 1964 діє
Брюсельський договір source text Брюссель, Бельгія 01965-04-08 8 квітня 1965 01967-07-01 1 липня 1967 01999-05-01 1 травня 1999[8]
Перший договір про бюджет Люксембург, Люксембург 01970-04-22 22 квітня 1970 01971-01-01 1 січня 1971 діє
Договір приєднання 1972 Брюссель, Бельгія 01972-01-22 22 січня 1972 01973-01-01 1 січня 1973 діє
Другий договір про бюджет Брюссель, Бельгія 01975-07-22 22 липня 1975 01977-06-01 1 червня 1977 діє
Договір приєднання 1979 Приєднав Грецію Афіни, Греція 01979-05-28 28 травня 1979 01981-01-01 1 січня 1981 діє
Гренландський договір source text Вихід Гренландії з ЄС Брюссель, Бельгія 01984-03-13 13 березня 1984 01985-01-01 1 січня 1985 діє
Договір приєднання 1985 Приєднав Іспанію і Португалію Мадрид, Іспанія
Лісабон, Португалія
01985-06-12 12 червня 1985 01986-01-01 1 січня 1986 діє
Шенгенська угода Встановила відкриті кордони Шенген, Люксембург 01985-06-14 14 червня 1985 01995-03-26 26 березня 1995 діє
Єдиний європейський акт source text Люксембург, Люксембург
Гаага, Нідерланди
01986-02-17 17 лютого 1986
01986-02-28 28 лютого 1986
01987-07-01 1 липня 1987 діє
Маастрихтський договір source text
(Договір про Європейський Союз)
Європейський Союз Маастрихт, Нідерланди 01992-02-07 7 лютого 1992 01993-11-01 1 листопада 1993 діє
Договір приєднання 1994 Керкіра, Греція 01994-06-24 24 червня 1994 01995-01-01 1 січня 1995 діє
Амстердамський договір source text Амстердам, Нідерланди 01997-10-02 2 жовтня 1997 01999-05-01 1 травня 1999 діє
Ніццький договір source text Ніцца, Франція 02001-02-26 26 лютого 2001 02003-02-01 1 лютого 2003 діє
Договір приєднання 2003 Афіни, Греція 02003-04-16 16 квітня 2003 02004-05-01 1 травня 2004 діє
Договір приєднання 2005 Приєднав Болгарію і Румунію Люксембург, Люксембург 02005-04-25 25 квітня 2005 02007-01-01 1 січня 2007 діє
Лісабонський договір source text Лісабон, Португалія 02007-12-13 13 грудня 2007 02009-12-01 1 грудня 2009 діє

Запропоновані договори[ред.ред. код]

2013 року тривають дискусії щодо надання Чехії права на неучасть у Хартії основних прав, і питання глибшої інтеграції єврозони.

Умови вступу від Чехії[ред.ред. код]

У 2009 році президент Чехії Вацлав Клаус відмовився підписати Лісабонську угоду, якщо Чехія не отримає права на неучасть у Хартії основних прав, так, як Польща і Великобританія за 30-им протоколом(source), боячись, що це створить юридичні проблеми у судах ЄС з сім'ями німців, яких було виселено під час Другої Світової війни[9] з території сучасної Чехії. Хоча, за словами експертів, закони, за якими депортували німців, не підпадають під юрисдикцію ЄС.[10] В жовтні 2009 лідери ЄС погодилися внести поправки до договору до наступного з'їзду, на якому приєднають Чехію.[11][12]

Поправка була пізніше запропонована на Європейській Раді[13], хоча сенат Чехії у жовтні 2011 ухвалив рішення, що не має наміру підписувати умови договору.[14] У жовтні 2012 року Комітет з конституційних питань Європейського парламенту затвердив рішення, що не рекомендує приєднання Чехії до угоди.[15]22 травня 2013 Європейський парламент закликав Європейську Раду не розглядати пропоновану поправку від Чехії.[13][16][17] Проте, Парламент також заявив, що приєднання Чехії до протоколу 30 не потребує нового з'їзду.[18]

Банківський, податковий і політичний союз в єврозоні[ред.ред. код]

23 травня 2012 Європейська рада призначила свого президента — Германа Ван Ромпея, президента Комісії — Жозе Мануел Дурау Баррозу, президента Єврогрупи — Жан-Клода Юнкера, президента Європейського центрального банку — Маріо Драґі, з метою представити доповідь про червневу Європейську раду з посилення економічного і монетарного союзу у відповідь на європейську кризу.[19]

У доповіді запропоновано важливі зміни у чотирьох областях: по-перше, банківський союз закликаний охопити пряму рекапіталізацію банків з Європейського стабілізаційного механізму, створити посаду спільного фінансового керівника, спільну схему банківських резолюцій і фонд гарантування вкладів. По-друге, пропозиції податкового союзу пропонують дуже суворий контроль бюджетів країн єврозони і закликає до єврозв'язку у середньострокові терміни. По-третє, вона закликає до тіснішої співпраці і інтеграції в галузі бюджетів країн і, нарешті, до зміцнення демократичної легітимності та підзвітності. Останнє, як правило, передбачене, як надання наглядових повноважень Європарламенту у фінансових питаннях і в зміцненні політичного союзу. Новій договір має ухвалити пропоновані зміни.[20]

Доповідь була затверджена Європейською Радою 28-29 червня. Рада також постановила призначити Європейському центральному банку роль фінансового наглядача єврозони до кінця року, і ухвалила рішення прямої рекапіталізації банків. Існують різні думки щодо необхідності зміни договору Європейського стабілізаційного механізму. Після обговорення вирішили, що буде створена проміжна доповідь у жовтні щодо всіх інших питань, і остаточна у грудні. Теоретично будь-який договір на цій основі може буди підписаний у 2013.[21][22]

Ратифікація може стати проблемною у багатьох країнах ЄС. Міністр фінансів Німеччини, Вольфганг Шойбле, заявив, що Німеччина повинна написати нову конституцію, аби ухвалити на референдумі такі умови.[23]

Непідписані договори[ред.ред. код]

Європейська оборонна громада[ред.ред. код]

Після успішного підписання Паризького договору були спроби переозброїти Німеччину у рамках європейської військової структури — Європейського оборонного співтовариства. Договір був підписаний шістьма членами-засновниками 27 травня 1952 і загальна асамблея приступила до розробки Договору про європейську політичну спільноту із забезпечення демократичної підзвітності нової армії, але цей договір був залишений, через те, що французька Національна Асамблея відхилила ідею спільного оборонного товариства 30 серпня 1954.

Приєднання Норвегії[ред.ред. код]

Норвегія намагалася вступити до ЄС (і в Європейські товариства) двічі, і обидва рази на національних референдумах було відхилено ідею членства, через що Норвегія взагалі відмовилася від намірів вступати до ЄС. Перший договір був підписаний у Брюсселі 22 січня 1972, а другий у Керкірі 24 червня 1994.

Введення Конституції для Європи[ред.ред. код]

Конституція Євросоюзу мала об'єднати усі попередні договори, крім Євратому, в єдиний документ. Вона також змінювала систему голосування, спрощувала саму структуру ЄС і розширювала зовнішню політику співпраці. Договір був підписаний у Римі 29 жовтня 2004 і мав набути чинності 1 листопада 2006 року, якщо буде ратифікований усіма країнами-членами. Проте, цього не сталося: 29 травня 2005 Франція на національному референдумі відхилила договір, а згодом і Нідерланди, на своєму референдумі, 1 червня 2005 року. Після перегляду Конституції, 2007 року в Лісабоні було створено Європейський Союз.

Договір Європейського Стабілізаційного Механізму[ред.ред. код]

Після переговорів про внесення змін до статті 136, що завершилися в березні 2011 року, лідери ЄС прийшли до згоди про постійний фонд стабільності для єврозони під назвою Європейський механізм стабільності 11 липня 2011. Було вирішено, що розмір ЄСМ становитиме 500 млрд євро, замінивши таким чином непостійні Європейський фонд фінансової стабільності та Фінансовий стабілізаційний механізм. Проте, оскільки криза в ЄС погіршилася, лідери ЄС вирішили поки не підписувати договір, натомість доповнивши і відкоригувавши його, змінивши, таким чином, початкову концепцію. Наступна версія договору була підписана 2 лютого 2012 року.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Treaty on the Functioning of the European Union, Europa
  2. Protocols, Europa
  3. Annexes, Europa
  4. Declarations, Europa
  5. CONSOLIDATED VERSION OF THE TREATY ESTABLISHING THE EUROPEAN ATOMIC ENERGY COMMUNITY (2010/C 84/01), EurLex. Retrieved 18 September 2011
  6. Expired due to 50-year limit included in Treaty, absorbed by EU via Ніццький договір.
  7. http://www.cvce.eu/viewer/-/content/903872ca-002c-4ba4-b845-c25bbcb0f60f/en
  8. а б Replaced by Amsterdam Treaty
  9. David Charter (13 October 2009). «I will not sign Lisbon Treaty, says Czech President». The Times (London). Процитовано 28 January 2010. 
  10. Vaughne Miller (9 November 2009). «The Lisbon Treaty: ratification by the Czech Republic». The House of Commons Library. с. 10. Процитовано 28 January 2010. 
    Steve Peers (12 October 2009). «The Beneš Decrees and the EU Charter of Fundamental Rights». Statewatch. с. 9. Процитовано 28 January 2009. 
  11. Council of the European Union (1 December 2009), Brussels European Council 29/30 October 2009: Presidency Conclusions, 15265/1/09 REV 1, http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/ec/110889.pdf, процитовано 23 January 2010 
  12. Andrew Gardner (29 October 2009). «Klaus gets opt-out». European Voice. Процитовано 28 January 2010. 
  13. а б «Application of the Charter of Fundamental Rights of the European Union to the Czech Republic. Protocol (amend.)». Європейський парламент. Процитовано 3 March 2012. 
  14. «SECOND DRAFT REPORT on the draft protocol on the application of the Charter of Fundamental Rights of the European Union to the Czech Republic (Article 48(3) of the Treaty on European Union)». Європейський парламент Committee on Constitutional Affairs. 4 April 2012. Процитовано 7 July 2012. 
  15. «Duff welcomes vote against Czech attack on Charter». Alliance of Liberals and Democrats for Europe. 2012-10-09. Процитовано 2013-01-31. 
  16. «European Parliament resolution of 22 May 2013 on the draft protocol on the application of the Charter of Fundamental Rights of the European Union to the Czech Republic (Article 48(3) of the Treaty on European Union) (00091/2011 – C7-0385/2011 – 2011/0817(NLE))». 22 May 2013. 
  17. http://www.alde.eu/press/press-and-release-news/press-release/article/european-parliament-rejects-czech-opt-out-on-charter-of-fundamental-rights-41493/
  18. «European Parliament decision of 22 May 2013 on the European Council's proposal not to convene a Convention for the addition of a Protocol on the application of the Charter of Fundamental Rights of the European Union to the Czech Republic, to the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union (00091/2011 – C7-0386/2011 – 2011/0818(NLE))». 22 May 2013. 
  19. «Remarks by President of the European Council Herman Van Rompuy following the informal dinner of the members of the European Council». Європейська Рада. 24 May 2012. Процитовано 7 July 2012. 
  20. «TOWARDS A GENUINE ECONOMIC AND MONETARY UNION». Герман Ван Ромпей. 26 June 2012. Процитовано 7 July 2012. 
  21. «EUROPEAN COUNCIL / 28/29 JUNE 2012 / CONCLUSIONS». [[Європейський парламент]]. 29 June 2012. Процитовано 7 July 2012. 
  22. «EURO AREA SUMMIT STATEMENT / 29 June 2012». Єврозона leaders. 29 June 2012. Процитовано 7 July 2012. 
  23. «EU Debt Crisis: Germany will have to get approval from the electorate to share sovereignty warns Schauble». the INFORMATION DAILY. 26 June 2012. Процитовано 7 July 2012. 

Джерела[ред.ред. код]