Договори Європейського Союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Договори Європейського Союзу
Зображення
Юрисдикція ЄС
CMNS: Договори Європейського Союзу у Вікісховищі
Європейський Союз
Прапор Європейського Союзу

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій Європейського Союзу

Урсула фон дер Ляєн
  • Віцепрезиденти
  • Комісари
  • Генеральний секретар
  • 1979, 1984, 1989
    1994, 1999, 2004
    2009
Результати виборів 1979
Результати виборів 1979
ЄНП
СіД
ЄКР
АЛДЄ
ЄВА
ЄКР
ЛЗП
Зелені — ЄВА
ЄОЛ/ЛЗП
ЄСПД
Незалежні
  • Виборчі округи
Парламентські виборчі округи
Парламентські виборчі округи

До́говори́ Європе́йського Сою́зу — міжнародні угоди, укладені між державами-членами ЄС. У таких державах встановлені спільні конституційні основи, інституції Європейського Союзу.

Паризький договір — Договір про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі. Взагалі перший договір, що об'єднав кілька країн Європи. Підписаний у Парижі 18 квітня 1951 року, набув чинності 23 липня 1952 року, втратив чинність 23 липня 2002 року.

Два основних фундаментальних документи Договір про функціонування Європейського Союзу (підписаний у Римі в 1958 році як Договір про створення Європейського економічного співтовариства) і Договір про Європейський Союз (підписаний у Маастрихті в 1992 році) та ряд взаємопов'язаних з ними договорів відображають принципи функціонування ЄС. Договори неодноразово змінювалися і коригувалися впродовж 65 років з моменту їх підписання. Повний об'єднаний варіант двох основних договорів регулярно публікується Європейською комісією.

Маастрихтський договір, крім офіційного створення ЄС, також об'єднав Європейські Спільноти, та дві інші підвалини політичної співпраці: спільну зовнішню та безпекову політику і співпрацю у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Також договором запроваджувалися посади європейського омбудсмена, європейського інспектора з захисту даних, Комітет регіонів, узгоджувалась процедура спільного ухвалювання рішень, а також розширювалась сфера застосування процедури голосування кваліфікованою більшістю. Ратифікація Договору про ЄС наразилася на значні перешкоди. Зокрема, референдум у Данії 1992 року відкинув її; лише повторний референдум наступного року ратифікував Угоду.

Зміст договорів[ред. | ред. код]

Договір про Європейський Союз (TEU; Маастрихтський договір, діє з 1993 року) і Договір про функціонування Європейського Союзу (TFEU; Римський договір, діє з 1958 року) зміцнювалися шляхом внесення поправок принаймні раз на десять років, з моменту набуття кожним з них чинності, останньою з яких є Лісабонська угода, яка набула чинності в 2009 році.

У Лісабоні Хартія основних прав була включена в проєкт Конституції ЄС, хоча, по суті, вона не була договором. Проблемна ратифікація хартії (вона не була підтримана на референдумах у Нідерландах і Франції) показала невеликі перспективи для подальших реформ у найближчі кілька років окрім стандартних угод, які лише дозволяють приєднувати нові держави.

Також, кожного разу, коли до ЄС приєднується нова країна, у договір вносяться нові корективи щодо приєднання. Додаткові договори також впливають на зміни деяких частин основних договорів. Також існують багато цільових реформаторських поправок.

Договір про Європейський Союз[ред. | ред. код]

Короткий зміст розділів[1]:

Договір про функціонування Європейського Союзу[ред. | ред. код]

В цьому договорі більш глибоко розкриваються подробиці щодо ролі, політики і функціонування Союзу.[2]

Протоколи, додатки та декларації[ред. | ред. код]

Існує 37 протоколів, 2 додатки та 65 декларацій, прикріплених до договорів, розроблених для уточнення деталей. Часто стосуються лише однієї країни.

Протоколи[3]
Додатки[4]
Декларації[5]

Всього декларацій 65. Декларація 1 стверджує, що ЄС діє лише в межах обговорених повноважень, це означає, що будь-яка юридична сила статуту підзвітна Європейській Конвенції, тим самим обмежуючи дії ЄС. Декларація 4 виділяє додаткові дії щодо Італії. Декларація 7 розглядає процедури голосування у Раді, що мають набрати чинності з 2014 року.

Євратом[ред. | ред. код]

(англ. European Atomic Energy Community, EAEC (Euratom)) Договір про встановлення Європейської спільноти з атомної енергії діє як окрема угода, так само, як і два фундаментальних договори про Євросоюз і Хартія основних прав. Євратом сприяє дослідженням та розвитку атомної енергетики, створенню спільного ринку ядерного пального, контролю за ядерними виробництвами та розвиткові атомних технологій у мирних цілях в рамках єдиних стандартів безпеки.

  • Перший розділ встановлює цілі спільноти.
  • Другий розділ містить основні положення угоди про те, як відбуватиметься співпраця.
  • Третій розділ описує положення установ. Більша частина включена до Європейських договорів.
  • Четвертий розділ розглядає фінансові питання.
  • П'ятий розділ розглядає назву.
  • Шостий розділ містить кінцеві положення.[6]

Ратифікація та поправка договорів[ред. | ред. код]

Договори змінюються за декількома способами. Звичайна процедура поправок, традиційний метод, потребує скликання всієї міжнародної конференції. Спрощений метод був впроваджений у Лісабоні (2007), і дозволяє швидше робити зміни до таких законів. що не збільшують силу ЄС. Метод "мосту"[en] (фр. Passerelle — місток, перехід) дозволяє зміни законодавства в деяких обставинах.

За звичайної процедури перегляду установа має подати заяву на розгляд до Ради ЄС. Президент Європейської ради може скликати членів Європейського парламенту, представників Європейської комісії, національних парламентерів або скласти проєкт зміни сам, якщо поправка незначна. Потім проєкт розглядається на міжурядовій конференції, для затвердження усіма лідерами країн-учасників і самими країнами. І, хоча ця процедура існувала і до підписання Лісабонської угоди, але її використовували лише двічі: вперше під час створення Хартії основних прав, і вдруге, на Конвенції про майбутнє Європи, де розроблявся Конституційний договір, що пізніше ліг в основу Лісабонської угоди.

Спрощена процедура перегляду, яка стосується тільки частини третьої Договору про функціонування Європейського Союзу і не може збільшити повноваження ЄС, дозволяє, щоб зміни вирішувалися в Європейській раді перш, ніж бути ратифікованими у кожній державі. Поправка до статті 136 TFEU (Договір про функціонування ЄС) використовує спрощену процедуру перегляду за невеликих обсягів змін.

Будь-яка реформа правової основи ЄС має бути ратифікована в кожній державі-члені. Всі держави зобов'язані ратифікувати її і подати ратифікаційні грамоти на зберігання уряду Італії, перш ніж договір набуде чинності в усіх відношеннях. У деяких країнах, таких як Ірландія, зазвичай проводяться народні референдуми за будь-яких змін у Конституції. В інших країнах, таких як Німеччина, референдуми заборонено конституційно і ратифікація відбувається в національному парламенті.

В деяких випадках, референдуми в державі не ухвалювали договору. В Ірландії та Данії був проведений другий референдум і, після низки поступок, договір був ухвалений. Однак у Франції і Нідерландах, договір відхилили на користь такого, який би не потребував референдуму. У Норвегії більшістю був взагалі відхилений договір про вступ в ЄС.

Підписані договори[ред. | ред. код]

Підписаний
Діє з
Документ
1948
1948
Брюссельський договір
1951
1952
Паризький договір
1954
1955
Поправки до Брюссельського договору
1957
1958
Римські договори
1965
1967
Договір злиття
1975
Н/Д
Висновки Європейської ради
1985
1985
Шенгенська угода
1986
1987
Єдиний європейський акт
1992
1993
Маастрихтський договір
1997
1999
Амстердамський договір
2001
2003
Ніццький договір
2007
2009
Лісабонська угода
 
                         
Підвалини Європейського Союзу:  
Європейські спільноти  
Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)   
Європейська спільнота з вугілля та сталі (ЄСВС) Термін дії договору минув у 2002 р. Європейський Союз (ЄС)
    Європейська економічна спільнота (ЄЕС)
        Шенгенська угода   Європейська спільнота (ЄС)
    Співробітництво TREVI (тероризм, радикалізм, екстремізм та міжнародне насильство) Правосуддя та внутрішні справи  
  Співробітництво між поліцією та правосуддям у кримінальних справах
          Європейська політична співпраця  Спільна зовнішня та безпекова політика (СЗБП)
Неконсолідовані органи Західноєвропейський союз (ЗЄС)    
Припинив існування у 2011 р.  
                       

Легенда таблиці:   [Заснування] — [Поправки] — [Членство]

Договір Встановлений/Змінений Підписаний в Дата підпису Набув чинності Закінчився
Європейська спільнота
з вугілля та сталі
source text
Європейська спільнота з вугілля та сталі Париж, Франція 01951-04-1818 квітня 1951 01952-07-2323 липня 1952 02002-07-2323 липня 2002[7]
Європейська
економічна спільнота
source text
(Римські договори)
Європейська економічна спільнота Рим, Італія 01957-03-2525 березня 1957 01958-01-011 січня 1958 діє
Європейська спільнота
з атомної енергії
source text
Європейська спільнота з атомної енергії Рим, Італія 01957-03-2525 березня 1957 01958-01-011 січня 1958 діє
Конвенція про деякі інституції,
спільні з Європейською громадою[8]
Змінив попередній
Рим, Італія 01957-03-2525 березня 1957 01958-01-011 січня 1958 01999-05-011 травня 1999[9]
Зібрання щодо приєднання
Антильських островів source text
Статус заморських країн і територій для
Нідерландських Антильських островів
Брюссель, Бельгія 01962-11-1313 листопада 1962 01964-10-011 жовтня 1964 діє
Брюсельський договір source text
Змінив попередній
  • Виконавчу владу ECSC і EAEC
    разом з EEC.
Брюссель, Бельгія 01965-04-088 квітня 1965 01967-07-011 липня 1967 01999-05-011 травня 1999[9]
Перший договір про бюджет
Змінив попередній
Люксембург, Люксембург 01970-04-2222 квітня 1970 01971-01-011 січня 1971 діє
Договір приєднання 1972 Брюссель, Бельгія 01972-01-2222 січня 1972 01973-01-011 січня 1973 діє
Другий договір про бюджет
Змінив попередній
Брюссель, Бельгія 01975-07-2222 липня 1975 01977-06-011 червня 1977 діє
Договір приєднання 1979 Приєднав Грецію Афіни, Греція 01979-05-2828 травня 1979 01981-01-011 січня 1981 діє
Гренландський договір текст Вихід Гренландії з ЄС Брюссель, Бельгія 01984-03-1313 березня 1984 01985-01-011 січня 1985 діє
Договір приєднання 1985 Приєднав Іспанію і Португалію Мадрид, Іспанія
Лісабон, Португалія
01985-06-1212 червня 1985 01986-01-011 січня 1986 діє
Шенгенська угода Встановила відкриті кордони Шенген, Люксембург 01985-06-1414 червня 1985 01995-03-2626 березня 1995 діє
Єдиний європейський акт source text
Змінив попередній
Люксембург, Люксембург
Гаага, Нідерланди
01986-02-1717 лютого 1986
01986-02-2828 лютого 1986
01987-07-011 липня 1987 діє
Маастрихтський договір source text
(Договір про Європейський Союз)
Європейський Союз
Змінив попередній
Маастрихт, Нідерланди 01992-02-077 лютого 1992 01993-11-011 листопада 1993 діє
Договір про приєднання (1994) Керкіра, Греція 01994-06-2424 червня 1994 01995-01-011 січня 1995 діє
Амстердамський договір source text
Змінив попередній
Амстердам, Нідерланди 01997-10-022 жовтня 1997 01999-05-011 травня 1999 діє
Ніццький договір source text
Змінив попередній
Ніцца, Франція 02001-02-2626 лютого 2001 02003-02-011 лютого 2003 діє
Договір приєднання 2003 Афіни, Греція 02003-04-1616 квітня 2003 02004-05-011 травня 2004 діє
Договір про приєднання (2005) Приєднав Болгарію і Румунію Люксембург, Люксембург 02005-04-2525 квітня 2005 02007-01-011 січня 2007 діє
Лісабонський договір source text
Змінив попередній
Лісабон, Португалія 02007-12-1313 грудня 2007 02009-12-011 грудня 2009 діє

Запропоновані договори[ред. | ред. код]

2013 року тривають дискусії щодо надання Чехії права на неучасть у Хартії основних прав, і питання глибшої інтеграції єврозони.

Умови вступу від Чехії[ред. | ред. код]

У 2009 році президент Чехії Вацлав Клаус відмовився підписати Лісабонську угоду, якщо Чехія не отримає права на неучасть у Хартії основних прав, так, як Польща і Велика Британія за 30-им протоколом(source), боячись, що це створить юридичні проблеми у судах ЄС з сім'ями німців, яких було виселено під час Другої Світової війни[10] з території сучасної Чехії. Хоча, за словами експертів, закони, за якими депортували німців, не підпадають під юрисдикцію ЄС.[11] В жовтні 2009 лідери ЄС погодилися зробити поправки до договору до наступного з'їзду, на якому приєднають Чехію.[12][13]

Поправка була пізніше запропонована на Європейській Раді[14], хоча сенат Чехії у жовтні 2011 ухвалив рішення, що не має наміру підписувати умови договору.[15] У жовтні 2012 року Комітет з конституційних питань Європейського парламенту затвердив рішення, що не рекомендує приєднання Чехії до угоди.[16] 22 травня 2013 Європейський парламент закликав Європейську Раду не розглядати пропоновану поправку від Чехії.[14][17][18] Проте, Парламент також заявив, що приєднання Чехії до протоколу 30 не потребує нового з'їзду.[19]

Банківський, податковий і політичний союз в єврозоні[ред. | ред. код]

23 травня 2012 Європейська рада призначила свого президента — Германа Ван Ромпея, президента Комісії — Жозе Мануел Дурау Баррозу, президента Єврогрупи — Жана-Клода Юнкера, президента Європейського центрального банку — Маріо Драґі, з метою представити доповідь про червневу Європейську раду з посилення економічного і монетарного союзу у відповідь на європейську кризу.[20]

У доповіді запропоновано важливі зміни у чотирьох областях: по-перше, банківський союз закликаний охопити пряму рекапіталізацію банків з Європейського стабілізаційного механізму, створити посаду спільного фінансового керівника, спільну схему банківських резолюцій і фонд гарантування вкладів. По-друге, пропозиції податкового союзу пропонують дуже суворий контроль бюджетів країн єврозони і закликає до єврозв'язку у середньострокові терміни. По-третє, вона закликає до тіснішої співпраці і інтеграції в галузі бюджетів країн і, нарешті, до зміцнення демократичної легітимності та підзвітності. Останнє, як правило, передбачене, як надання наглядових повноважень Європарламенту у фінансових питаннях і в зміцненні політичного союзу. Новій договір має ухвалити пропоновані зміни.[21]

Доповідь була затверджена Європейською Радою 28-29 червня. Рада також постановила призначити Європейському центральному банку роль фінансового наглядача єврозони до кінця року, і ухвалила рішення прямої рекапіталізації банків. Існують різні думки щодо необхідності зміни договору Європейського стабілізаційного механізму. Після обговорення вирішили, що буде створена проміжна доповідь у жовтні щодо всіх інших питань, і остаточна у грудні. Теоретично будь-який договір на цій основі може буди підписаний у 2013.[22][23]

Ратифікація може стати проблемною у багатьох країнах ЄС. Міністр фінансів Німеччини, Вольфганг Шойбле, заявив, що Німеччина повинна написати нову конституцію, аби ухвалити на референдумі такі умови.[24]

Непідписані договори[ред. | ред. код]

Європейська оборонна громада[ред. | ред. код]

Після успішного підписання Паризького договору були спроби переозброїти Німеччину у рамкахєвропейської військової структури — Європейського оборонного співтовариства. Договір був підписаний шістьма членами-засновниками 27 травня 1952 і загальна асамблея почала розроблення Договору про європейську політичну спільноту із забезпечення демократичної підзвітності нової армії, але цей договір був залишений, через те, що французька Національна Асамблея відхилила ідею спільного оборонного товариства 30 серпня 1954.

Приєднання Норвегії[ред. | ред. код]

Норвегія намагалася вступити до ЄС (і в Європейські товариства) двічі, і обидва рази на національних референдумах було відхилено ідею членства, через що Норвегія взагалі відмовилася від намірів вступати до ЄС. Перший договір був підписаний у Брюсселі 22 січня 1972, а другий у Керкірі 24 червня 1994.

Введення Конституції для Європи[ред. | ред. код]

Конституція Євросоюзу мала об'єднати усі попередні договори, крім Євратому, в єдиний документ. Вона також змінювала систему голосування, спрощувала саму структуру ЄС і розширювала зовнішню політику співпраці. Договір був підписаний у Римі 29 жовтня 2004 і мав набути чинності 1 листопада 2006 року, якщо буде ратифікований усіма країнами-членами. Проте, цього не сталося: 29 травня 2005 Франція на національному референдумі відхилила договір, а згодом і Нідерланди, на своєму референдумі, 1 червня 2005 року. Після перегляду Конституції, 2007 року в Лісабоні було створено Європейський Союз.

Договір Європейського Стабілізаційного Механізму[en][ред. | ред. код]

Після переговорів про внесення змін до статті 136, що завершилися в березні 2011 року, лідери ЄС прийшли до згоди про постійний фонд стабільності для єврозони під назвою Європейський механізм стабільності 11 липня 2011. Було вирішено, що розмір ЄСМ становитиме 500 млрд євро, замінивши таким чином непостійні Європейський фонд фінансової стабільності та Фінансовий стабілізаційний механізм[en]. Проте, оскільки криза в ЄС погіршала, лідери ЄС вирішили поки не підписувати договір, натомість доповнивши і відкоригувавши його, змінивши, таким чином, початкову концепцію. Наступна версія договору була підписана 2 лютого 2012 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Договір про заснування Європейської Спільноти. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 9 травня 2017. 
  2. Treaty on the Functioning of the European Union [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.], Europa
  3. Protocols [Архівовано 20 жовтня 2017 у Wayback Machine.], Europa
  4. Annexes [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.], Europa
  5. Declarations [Архівовано 7 березня 2009 у Wayback Machine.], Europa
  6. CONSOLIDATED VERSION OF THE TREATY ESTABLISHING THE EUROPEAN ATOMIC ENERGY COMMUNITY (2010/C 84/01) [Архівовано 17 липня 2013 у Wayback Machine.], EurLex. Retrieved 18 September 2011
  7. Expired due to 50-year limit included in Treaty, absorbed by EU via Ніццький договір.
  8. http://www.cvce.eu/viewer/-/content/903872ca-002c-4ba4-b845-c25bbcb0f60f/en
  9. а б Replaced by Amsterdam Treaty
  10. David Charter (13 жовтня 2009). I will not sign Lisbon Treaty, says Czech President. The Times (London). Архів оригіналу за 29 травня 2010. Процитовано 28 січня 2010. 
  11. Vaughne Miller (9 листопада 2009). The Lisbon Treaty: ratification by the Czech Republic. The House of Commons Library. с. 10. Архів оригіналу за 9 листопада 2010. Процитовано 28 січня 2010. 
    Steve Peers (12 жовтня 2009). The Beneš Decrees and the EU Charter of Fundamental Rights. Statewatch. с. 9. Архів оригіналу за 28 листопада 2009. Процитовано 28 січня 2009. 
  12. Council of the European Union (1 грудня 2009). Brussels European Council 29/30 October 2009: Presidency Conclusions. 15265/1/09 REV 1. Архів оригіналу за 28 листопада 2011. Процитовано 23 січня 2010. 
  13. Andrew Gardner (29 жовтня 2009). Klaus gets opt-out. European Voice. Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 28 січня 2010. 
  14. а б Application of the Charter of Fundamental Rights of the European Union to the Czech Republic. Protocol (amend.). Європейський парламент. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 3 березня 2012. 
  15. SECOND DRAFT REPORT on the draft protocol on the application of the Charter of Fundamental Rights of the European Union to the Czech Republic (Article 48(3) of the Treaty on European Union). Європейський парламент Committee on Constitutional Affairs. 4 квітня 2012. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 липня 2012. 
  16. Duff welcomes vote against Czech attack on Charter. Alliance of Liberals and Democrats for Europe. 9 жовтня 2012. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 31 січня 2013. 
  17. European Parliament resolution of 22 May 2013 on the draft protocol on the application of the Charter of Fundamental Rights of the European Union to the Czech Republic (Article 48(3) of the Treaty on European Union) (00091/2011 – C7-0385/2011 – 2011/0817(NLE)). 22 травня 2013. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 8 листопада 2013. 
  18. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 8 листопада 2013. 
  19. European Parliament decision of 22 May 2013 on the European Council's proposal not to convene a Convention for the addition of a Protocol on the application of the Charter of Fundamental Rights of the European Union to the Czech Republic, to the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union (00091/2011 – C7-0386/2011 – 2011/0818(NLE)). 22 травня 2013. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 8 листопада 2013. 
  20. Remarks by President of the European Council Herman Van Rompuy following the informal dinner of the members of the European Council. Європейська Рада. 24 травня 2012. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 7 липня 2012. 
  21. TOWARDS A GENUINE ECONOMIC AND MONETARY UNION. Герман Ван Ромпей. 26 червня 2012. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 7 липня 2012. 
  22. EUROPEAN COUNCIL / 28/29 JUNE 2012 / CONCLUSIONS. [[Європейський парламент]]. 29 червня 2012. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 7 липня 2012. 
  23. EURO AREA SUMMIT STATEMENT / 29 June 2012. Єврозона leaders. 29 червня 2012. Архів оригіналу за 5 липня 2012. Процитовано 7 липня 2012. 
  24. EU Debt Crisis: Germany will have to get approval from the electorate to share sovereignty warns Schauble. the INFORMATION DAILY. 26 червня 2012. Процитовано 7 липня 2012. [недоступне посилання з липня 2019]