Рекс Гаррісон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон
Рекс Харрісон.jpg
Народження 5 березня 1908(1908-03-05)
Мерсісайд
Велика Британія Велика Британія
Дата смерті 2 червня 1990(1990-06-02) (82 роки)
Нью-Йорк США США
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Рід діяльності актор
Роки діяльності 1930–1989
Дружина Колет Томас (1934–1942)
Ліллі Палмер (1943–1957)
Кей Кендалл (1957–1959)
Рейчел Робертс (1962–1971)
Елізабет Гаррісон (1971–1975)
Мерсія Тінкера (1978–1990)
Діти Ноель Гаррісон
Керрі Гаррісон
пасинки: Даміан Гаррісон
Джаред Гаррісон
Джемі Гаррісон
IMDb ID ID 0001322
Нагороди

«Оскар», «Тоні», «Золотий глобус»

Рекс Гаррісон (англ. Sir Reginald Carey «Rex» Harrison, Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон, 5 березня 1908, Ланкашир — 2 червня 1990, Нью-Йорк) — англійський актор театру та кіно, за головну роль у фільмі «Моя чарівна леді» нагорджений премією «Оскар»

Життєпис[ред.ред. код]

Юні роки[ред.ред. код]

Рекс Гаррісон, насправді його звали Реджинальд Керрі Гаррісон, ім'я «Рекс» він придумав для себе ще маленьким хлопчиком, коли дізнався, що латиною це ім'я означає «король», народився у Мерсісайді. Батьки — Едіт Марія та Вільям Реджинальд Гаррісон. Освіту він отримав у коледжі Ліверпуля.

Творча кар'єра[ред.ред. код]

Коли йому було 16 років, перше з'явився на театральній сцені у 1924 році, в тому ж таки Ліверпулі, після чого кар'єра пішла у гору. Переїхав у 1930 році він з Ліверпуля в Лондон, тоді ж почав зніматися в кіно. Він грав на театральних підмостках Лондона. Його помітили, коли він грав у п'єсі Теренса Раттіган «Французька без сліз» (en:French Without Tears) і це було його проривом.

У 1936 році дебютував на бродвейській сцені з виставою «Sweet Aloes». У британських фільмах Гаррісон в основному виступав у тіні більш знаменитих партнерів, таких як Вів'єн Лі, фільми «Буря в склянці води», «Тротуари Лондона».

У середині 1930-х років вперше виступив на Бродвеї. Театральна кар'єра Гаррісона перервалася під час Другої світової війни, коли він вступив на службу в Королівські військово-повітряні сили, досягнувши звання лейтенанта був звільнений.

Укладає у 1945 році семирічний контракт з «20th Century Fox». Знімався рідко, але влучно. Відхиляє головну роль у фільмі «en: 13 Rue Madeleine» (1947). Роль відійшла Джеймсу Кегні. Після кількох вдалих картин його запам'ятали глядачі, до нього була доброзичлива преса, він привернув увагу голлівудських продюсерів. 1930 року дебютував Гаррісон в кіно у фільмі «Велика гра». Вже після фільму «Анна і Король Сіаму» (1946) він став справжнім «англійцем у Голлівуді».

З 1956–1958 виступу на Бродвеї з виставою «Моя чарівна леді». Але лише через 10 років, після театрального, а потім і кінематографічного тріумфу мюзиклу «Моя чарівна леді» (22 жовтня 1964 вийшов у прокат), Гаррісон стає зіркою світового рівня. Саме за роль чарівного Генрі Гіггінса, одержимого вченого та справжнього джентльмена, актор був удостоєний «Оскара». Гаррісон не володів хорошими співочими даними, тому музика була в цілому написана так, щоб протягом тривалого часу він міг говорити речетативом під музику, в цілому це визначалося як «розмова під музику» і з часом виділилося в окремий жанр. Відхиляє у 1956 році роль короля у фільмі «Король і я» і роль відійшла Юлу Бріннеру.

Рекс Гаррісон вважається великим комедійним актором, Ноель Коуард сказав:

Рекс Гаррісон є найбільшим тлумачем комедії у світі ... поруч зі мною!

Рексу Гаррісону також добре вдавалися і драматичні ролі. Його пам'ятають за чудову гру Юлія Цезаря у «Клеопатрі» разом з Елізабет Тейлор у ролі Клеопатри (1963) і, не менш гарно він зіграв Папу Римського Юлія II у фільмі «Агонія і екстаз» у парі з Чарлтоном Хестоном, що грав роль Мікеланджело. Він також грає роль старіючого гомосексуаліста у парі з Річардом Бартоном, що грає роль його коханця у фільмі «Драбина» (Staircase, 1969). Він грає роль примхливого мільйонера у індійському фільмі «Діамант Шалімар» («Shalimar») (1978), поряд з індійською суперзіркою Дхармендра. У нього помітні ролі в фільмах «Річард Левине серце» (1954), в якому він грає історичну особистість шейха Салладіна та «Принц і жебрак» (1977).

З 1964 року Рекс Гаррісон фактично зробив вибір між знімальним майданчиком та театральною сценою — на користь останньої. Сліпий на одне око, осліп у результаті хвороби на кір, перенесеної у дитинстві, шульга, Рекс Гаррісон був не тільки блискучим актором, а й прославленим серцеїдом. Подібно Генріху VIII, він був одружений шість разів тільки офіційно, за інші ж (і численні) його романи, флірти і інтрижки він отримав прізвисько від преси «Сексі Рекс», котре ненавидів.

Був членом журі на Каннському фестивалі у 1965 році. Перш ніж стати великими друзями Рекс Гаррісон та Френк Сінатра побилися. Премію «Оскар» за «Мою прекрасну леді», він присвятив своїм «двом істинним леді» — Одрі Гепберн (з ким він грав у кіно) та Джулії Ендрюс (з ким він грав на сцені).

У нього була репутація дуже різкої та грубої людини по відношенню до своїх шанувальників. Одного разу ввечері після чергового спектаклю «Моя прекрасна леді» було дуже холодно і йшов проливний дощ. Біля дверей театру стояла літня жінка, що тримала в руці програмку. Коли вона побачила що виходить Рекс Гаррісон, вона попросила дати їй автограф. Рекс грубо послав її, жінка була настільки вражена і розсерджена, що згорнула програмку і вдарила його нею по щоці. Стенлі Холлоуей, який вийшов за Рексом бачив все це.

25 липня 1989 Гаррісон отримав титул сера від королеви Єлизавети II на прийомі у Букінгемському палаці, в той час як оркестр грав музику пісні з «Моєї чарівної леді». Отримати титул «Сер» було непросто, оскільки його не давали тим, хто жив за кордоном або хто був у шлюбі більше одного разу. І обидва ці правила Гаррісон порушив.

В 70-х роках він продовжує виступати на Бродвеї. У 1989 році він грає на Бродвеї у відродженій п'єсі Сомерсета Моема «Круг» до самої смерті, незважаючи на страждання від глаукоми та проблемами з пам'яттю.

У 1990-му році у нього виявили рак підшлункової залози і він мирно помер через 3 тижні в Нью Йорку, у віці 82 років[1]. Помер через три тижні після своєї останньої появи на сцені як лорд Портеус у виставі «Круг».

Платня Рекса Гаррісона у деяких фільмах:

«Анна і король Сіаму» — $ 4000 на тиждень;
«Клеопатра» — $ 300 000;
«Моя прекрасна леді» — $ 250 000;
«Агонія і екстаз» — $ 250 000.

Особисте життя[ред.ред. код]

Особисте життя актора була насиченою. Він був одружений 6 разів. У 1942 р він розлучився зі своєю першою дружиною Колет Томас і одружився на німецькій акторці Лілі Палмер наступного року. Вже через два роки по тому вони разом грали в театрі і кіно.

У 1947 році Рекс мав зв'язок з Керол Лендіс, що стало відомо широкій громадськості. Голлівуд звинувачував Рекса Гаррісона за самогубство Лендіс і в результаті Рекс втратив контракт з «20th Century Fox». Актриса все життя страждала від депресії і двічі намагалася покінчити життя самогубством. Її останньою любов'ю був Рекс Гаррісон. Він був одружений і не погодився розлучитися, щоб одружитися на Керол. 5 липня 1948 вони провели свою останню ніч разом, а на ранок Рекс Гаррісон знайшов свою кохану мертвою. Керол було всього 29 років.

У 1957 Рекс розлучається з Палмер, оскільки після самогубства Керол їх відносини стають напруженими. Потім був шлюб з британською актрисою Кей Кендалл. Фактично Кей була вже невиліковно хвора, коли вони одружилися. Він відчував ще надію на повторний шлюб з Лілі, але після смерті Кей, Лілі до нього не повернулася.

В 1962 Рекс одружився на акторці Рейчел Робертс, яка як і Лендіс, покінчила життя від передозування снотворного, потім була Елізабет Реєс-Вільямс, шлюб з якою закінчився розлученням і нарешті Мерсія Тінкера, яка і стане його вдовою в 1990 році. Після кремації, за заповітом, частина його попелу була розкидана у Італії в Портофіно і на могилу його колишньої дружини Лілі Палмер.

Шлюби і діти[ред.ред. код]

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1986 — Анастасія, або таємниця Анни / Anastasia: The Mystery Of Anna
  • 1982 — Час помирати / A Time to Die
  • 1979 — П'ятий мушкетер / Fifth Musketeer
  • 1979 — Ашанті / Ashanti
  • 1978 — Діамант «Шалімар» / Shalimar
  • 1977 — Принц і жебрак / Crossed Swords
  • 1969 — Сходи / Staircase
  • 1967 — Доктор Дуліттл / Doctor Dolittle
  • 1967 — Горщик меду / Honey Pot
  • 1965 — Агонія і екстаз / Agony and the Ecstasy
  • 1964 — Жовтий роллс-ройс / Yellow Rolls-Royce
  • 1964 — Моя чарівна леді / My Fair Lady[2]
  • 1963 — Клеопатра / Cleopatra — Юлій Цезар[3]
  • 1962 — Щасливі злодії / Happy Thieves, The … Jimmy Bourne
  • 1960 — Полуночное мереживо / Midnight Lace
  • 1958 — Дебютантка мимоволі / Reluctant Debutante
  • 1955 — Відданий чоловік / Constant Husband
  • 1954 — Річард Левине Серце / King Richard and the Crusaders
  • 1952 — Ліжко / Four Poster, The
  • 1948 — Тільки ваш / Unfaithfully Yours
  • 1947 — Привид і місіс Мьюр / Ghost and Mrs. Muir
  • 1946 — Анна і король Сіаму / Anna and the King of Siam
  • 1946 — Спільна подорож / Journey Together
  • 1945 — Веселий привид / Blithe Spirit
  • 1941 — Майор Барбара / Major Barbara
  • 1940 — Нічний потяг до Мюнхена / Night Train to Munich
  • 1938 — Цитадель / Citadel
  • 1938 — Тротуари Лондона / Sidewalks of London
  • 1937 — Буря в склянці води / Storm in a Teacup
  • 1930 — Велика гра / The Great Game

Премії та нагороди[ред.ред. код]

Рекс Гаррісон володар двох зірок Голлівудівської Алеї Слави, одну — за його внесок в кіноіндустрію, а іншу за внесок у телеіндустрію. Він єдиний з акторів хто виграв обидві нагороди «Оскара» та «Тоні» за одну і ту ж зіграну роль на сцені і в кіно.

  • Премія «Тоні» (1949). Переможець: Краща чоловіча роль у виставі «Анна в тисячу днів» (Anne of the Thousand Days);
  • Премія «Золотий глобус» (1964). Номінації: Краща чоловіча роль (драма) («Клеопатра»);
  • Премія «Оскар» (1964). Номінації: Краща чоловіча роль («Клеопатра»);
  • Премія «Тоні» (1964). Переможець: Краща чоловіча роль («Моя прекрасна леді») (My Fair Lady);
  • Премія «Золотий глобус» (1965). Переможець: Краща чоловіча роль (комедія або мюзикл) («Моя чарівна леді»);
  • Премія «Оскар», (1965). Переможець: Краща чоловіча роль («Моя прекрасна леді»);
  • Премія Британської академії (1966). Номінації: Кращий британський актор («Моя прекрасна леді»);
  • Премія «Золотий глобус» (1966). Номінації: Краща чоловіча роль (драма) («Муки і радості»);
  • Премія «Золотий глобус» (1968). Номінації: Краща чоловіча роль (комедія або мюзикл) («Доктор Дуліттл»);
  • Премія «Тоні» (1969). Номінації: Спеціальна, 3-й приз.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]