Вугільна промисловість України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Копри.JPG
Динаміка вуглевидобутку в Україні
Україна10.JPG

Вугільна промисловість — базова[Джерело?] галузь господарства, що здійснює розвідування й видобування кам'яного та бурого вугілля.

Поклади[ред.ред. код]

Географічно вугільні запаси зосереджені в п'яти областях України — насамперед у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській. Переважна частка запасів вугілля зосереджена в Донецькому вугільному басейні. Вугілля характеризується порівняно великою зольністю — близько 25% і високою сірчистістю — 2,5%.

Запаси вугілля України зосереджені в Донецькому, Львівсько-Волинському, Дніпровському басейнах, а також в Новодмитріївському родовищі Дніпровсько-Донецької западини та Ільницькому, Рокосовському родовищах Закарпатської вугленосної площі. Кам'яне вугілля розповсюджене в Донецькому і ЛьвівськоВолинському басейнах, буре вугілля – в Дніпровському, Донецькому басейнах, Дніпровсько-Донецькій западині й на Закарпатській вугленосній площі[1].

Геологічні запаси вугілля в Україні[ред.ред. код]

За геологічними запасами викопного вугілля Україна посідає перше місце в Європі і восьме місце у світі. Розвідані запаси вугілля в Україні становлять 34,0 млрд т. у. п. або близько 50 млрд т (станом на 1998 р.). Прогнозні запаси — близько 120 млрд т. В структурі балансових запасів представлені всі марки від вугілля бурого до високометаморфізованих антрацитів. Питома вага марок вугілля становить (%):

  • буре (Б) — 6,6;
  • довгополуменеве (Д) — 22,4;
  • газове (Г) — 36,1;
  • газово-жирне (ГЖ) — 4,1%;
  • жирне (Ж) — 4,7%;
  • коксівне (К) — 3,1%;
  • опіснене спікливе (ОС) — 3,3%;
  • пісне (П) — 8,4;
  • антрацити (А) — 11,3%.

Загальна характеристика вугільної промисловості в Україні[ред.ред. код]

Історія вугільної промисловості України налічує понад 120 років.

Найбільший видобуток зафіксовано у 1976 р — 218,1 млн т., на сьогодні (2007 р.) — 75,5 млн т. При цьому по Мінвуглепрому видобуто 42,2 млн т. (Донецька область — 19,3 млн т, Луганська — 19,4 млн т).

Шахтний фонд становить на травень 2008 р. 160 шахт, з них 140 — державні. У 1991 р. нараховувалося 276 шахт.

Виробнича потужність наявного шахтного фонду у 2007 р. — 95 млн т. вугілля на рік. У 1991 р. — 193 млн т.

Кількість діючих лав МВП у 2007 р. — 253 , в тому числі комплексно-механізованих вибоїв — 143.

Навантаження на діючий очисний вибій становить: завдання 790 т на добу (реально у 2007 р. — 742 т на добу).

Продуктивність праці робітника (2007 р.). — 21,9 т/місяць.

Середня глибина розробки вугільних пластів — понад 720 м. Близько 20% шахт працюють на горизонтах 1000–1400 м.

Середня товщина вугільного пласта — близько 1 м. У Донбасі близько 85% вугілля укладено в пластах потужністю до 1,2 м.

Залягання пластів: пологе (65%) і крутоспадне (35%).

Фактори небезпеки: 90% шахт небезпечні за метаном, 60% — за вибухами вугільного пилу; 45% — за раптовими викидами; 22% — за самозайманням вугілля. У 2002 р. коефіцієнт травмування становив на 1 млн т 26,7 осіб, коефіцієнт смертельного травматизму — 3,3 осіб. Кількість професійних захворювань −56 тис. осіб.

Людський потенціал вугільної галузі. За останні 16 років чисельність працівників у галузі зменшилася на 640 тис. чол (74% загальної кількості) і сьогодні становить близько 224 тис. чол.

Оплата праці гірників: У 2002 р. середня заробітна плата українського шахтаря по Мінвуглепорому становила 564 грн. (прожитковий мінімум на той час — 365 грн.), у 2007 році середня заробітна плата українського шахтаря — менше 2 000 грн. Серед 14 перших вуглевидобувних країн — це один з найгірших показників. У 2008 р. відбулося зростання середньої заробітної плати на 18% — до 2683 грн. Прогнозується, що після прийняття закону України «про підвищення престижності шахтарської праці» вже у 2009–2010 р.р. середня заробітна плата на підземних роботах складе 5019 грн., гірників очисного вибою — 6370 грн., прохідників — 6010 грн.

Загальна кредиторська заборгованість вугледобувних підприємств перевищує 7 млрд грн., більшість із них банкрути.

Станом до 2005 р.[ред.ред. код]

Видобуток кам'яного вугілля розпочався в Україні у другій половині XVIII ст., але він набрав розмаху тільки у 1870-х роках. Його ріст видно з таблиці:

Видобуток вугілля в Україні, млн т
Рік 1880 1890 1900 1910 1913 1920 1925 1929 1935
Вугілля, млн т 1,3 2,9 10,7 16,3 23,5 4,1 18,2 30,5 59,7
Рік 1940 1945 1950 1955 1959 1961 1963 1965 1967
Вугілля, млн т 83,3 30,1 76,4 116,3 167,3 171,5 179,7 194,3 199,0
Рік 1969 1971 1973 1975 1976 1977 1979 1981 1983
Вугілля, млн т 204,4 209,4 212,6 215,7 218,1 217,2 204,7 191,1 190,9
Рік 1985 1987 1990 1996 1999 2000 2001 2002 2003
Вугілля, млн т 189 191,9 164,8 75,4 81 81,1 83,4 81,8 79,3

Видобуток вугілля в Україні

Рік Загальний видобуток, млн т Середня зольність вугілля, % В тому числі коксівне вугілля, млн т Середня зольність, %
1975 202,96 24,1 84,65 25,4
1980 215,13 32,9 88,36 33,0
1985 180,52 29,7 73,48 29,5
1990 155,53 29,7 66,92 29,7
1995 81,31 32,4 37,88 32,0
2000 79,18 36,9 38,1 36,2
2005 77,25 38,0 32,33 37,6
2007 75,54 38,5 28,48 36,0
2008 77,67 26,64
2009 72,22 25,49


Таблиця . Виробництво вугільного концентрату для коксування в Україні, млн т

Марка вугілля 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2010 р. (прогноз)
К 6,0 6,1 8,6 12,4
Ж 7,8 7,6 7,8 7,8
П 0,3 0,4 0,6 0,6
Г 5,5 4,5 7,4 7,4
Всього 19,6 18,6 24,4 28,2

На 1.01.1996 у вугільній промисловості працювало 740 тис. чол. Основний вугільний басейн України — Донецький. Значна частина вугілля залягає у Львівсько-Волинському кам'яновугільному та Дніпровському буровугільному басейнах. Освоюються нові вугільні райони — Західний Донбас (Дніпропетровська область) і Південний Донбас (між Донецьком і Маріуполем).

Вугільна промисловість України постачає свою продукцію для потреб електроенергетики (майже 38% від загального обсягу поставок), коксохімії (22%), населення (11%), комунально-побутових (3%) та ін. споживачів (26%). Галузь є складним виробничо-технічним комплексом, що складається з кількох підгалузей.

У складі вугільної промисловості діють близько 250 шахт і 6 розрізів, біля 60 збагачувальних фабрик, 3 шахтобудівні комбінати, 17 заводів вугільного машинобудування, 20 галузевих інститутів, гірничорятувальна служба, спеціалізовані об'єднання і виробництва з ремонту, налагодження й обслуговування гірничошахтного устаткування, розв'язання екологічних проблем, геологічної розвідки, залізничного та автомобільного транспорту, торгівлі, об'єкти соціальної сфери тощо. Видобуток вугілля в 1995-97 рр. становив 70-100 млн т на рік. У вугільній промисловості практично повністю завершено механізацію виймання вугілля, доставку вугілля в очисних вибоях, відкатку вугілля, навантаження вугілля у залізничні вагони.

Програма розвитку вугільної промисловості до 2005 р. як один з стратегічних напрямків передбачає реструктуризацію галузі з необхідністю закриття нерентабельних шахт. До 2005 р. до цієї категорії потенційно віднесено близько 100 шахт, 30 з яких забезпечені запасами до 5 років.

Продуктивність праці у вугільній промисловості України удвічі нижча, ніж у Польщі і Німеччині, у 15 разів нижча, ніж у США. При досить схожих геологічних умовах видобутку на одного працюючого в Україні (при семиденному робочому тижні) у 1998 році вона склала 158 т, 270 т — у 2001 році, а в Західній Європі — понад 500 т (при шестиденному робочому тижні). У вуглепромисловому районі Пенсильванія (США) продуктивність праці становить близько 500 т на місяць.

Станом на 2008 р.[ред.ред. код]

Вугільна промисловість України характеризується такими даними:

  • Шахтний фонд на травень 2008 р. становив 160 шахт, з них 140 — державні. У 1991 р. нараховувалося 276 шахт.
  • Виробнича потужність українських шахт у 2007 р. — 95 млн т. вугілля на рік. У 1991 р. — 193 млн т.
  • Кількість діючих лав Міністерства вугільної промисловості України у 2007 р. — 253 , в тому числі комплексно-механізованих — 143.
  • Навантаження на очисний вибій: завдання 790–740 т/добу (2006–2007 рр.).
  • Продуктивність праці робітника (2007 р.) — 21,9 т/місяць.
  • Середня глибина розробки вугільних пластів — понад 720 м. До 20% шахт працюють на горизонтах 1000–1400 м.
  • Середня товщина вугільного пласта — близько 1 м. У Донбасі близько 85% вугілля укладено в пластах потужністю до 1,2 м.
  • Залягання пластів: пологе (65%) і крутоспадне (35%).
  • Людський потенціал вугільної галузі. За 1992–2008 рр. чисельність працівників у галузі зменшилася на 640 тис. чол (74% загальної кількості) і в кінці 2008 р. становить близько 224 тис. чол.
  • Фактори небезпеки українських вугільних шахт: 90% шахт небезпечні за метаном, 60% — за вибухами вугільного пилу; 45% — за раптовими викидами; 22% — за самозайманням вугілля. У 2002 р. коефіцієнт травмування становив на 1 млн т 26,7 осіб, коефіцієнт смертельного травматизму — 3,3 осіб. Кількість професійних захворювань — 56 тис. осіб. Крім того, для шахтного фонду характерне застаріле обладнання (99 шахт Донбасу були введені в експлуатацію у довоєнні часи, 80% шахт працюють без реконструкції більш як 20 років).

Станом на 2014 рік[ред.ред. код]

У зв'язку з проросійським сепаратиським рухом на Донбасі та українсько-російською війною 2014 р. експерти оцінили падіння видобутку українського вугілля за 2014 рік на 60%.[2]

Трансформаційні процеси у вугільній промисловості України[ред.ред. код]

Див. Реструктуризація вугільної промисловості

  • 1996 р. — початок реструктуризації на основі 253 вугледобувних і вуглепереробних підприємства створено 32 державні холдингові компанії (ДХК).
  • 1997–1999 рр. — обсяг видобутку — 81,0 млн т. Бюджетні кошти виділяються тільки для підтримки стабільного обсягу видобутку.
  • 2000–2003 рр. — перші спроби приватизації (шахта «Комсомолець Донбасу»), прийняття програми «Українське вугілля», укрупнення вугільних підприємств: 32 ДКХ створили 21 державне підприємство.
  • з 2004 р. — Створення національної акціонерної компанії «Вугілля України» та ліквідація після повернення підприємств у сферу управління Мінвуглепрому України.

Виробничі одиниці на початку XXI ст[ред.ред. код]

Шахти, підпорядкованість яких на початку XXI ст. змінювалася:

Колишні копанки:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]