Гаазькі конвенції та декларації 1899 і 1907

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

На 1-й та 2-й мирних конференціях у Гаазі 1899 та 1907 років відповідно прийнято міжнародні конвенції про закони та звичаї війни, включені до комплексу норм міжнародного гуманітарного права.

1-а Гаазька конференція 1899 року[ред.ред. код]

Скликано за ініціативою імператора Росії Миколи II. Проходила з 18 (6) травня до 29 (17) липня. Брали участь 26 держав (Росія, Османська імперія, Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, Франція, Іспанія, Велика Британія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія, Швеція, Данія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Греція, Португалія, Ліхтенштейн, Люксембург, Японія, Китай, Сіам, Персія, США, Мексика). Голова — барон Стааль[1].

Було ухвалено 3 конвенції:

  • Про мирне розв'язання міжнародних сутичок;
  • Про закони та звичаї сухопутної війни;
  • Про застосування до морської війни начал Женевської конвенції 10 серпня 1864 року,

а також 3 декларації:

  • Про заборону на п'ятирічний термін метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль чи за допомогою інших подібних нових способів;
  • Про невикористання снарядів, що мають єдиним призначенням розповсюджувати задушливі чи шкідливі гази;
  • Про невикористання куль, що легко розвертаються чи сплющуються в людському тілі[2].

2-а Гаазька конференція 1907 року[ред.ред. код]

Взяли участь 43 держави.

Було прийнято 13 конвенцій:

  • Про мирне розв'язання міжнародних сутичок;
  • Про обмеження під час застосування сили під час стягнення за договірними борговими зобов'язаннями;
  • Про початок воєнних дій;
  • Про закони та звичаї сухопутної війни[3];
  • Про права та обов'язки нейтральних держав та осіб у разі сухопутної війни[4];
  • Про положення неприятельських торгових суден за початку воєнних дій;
  • про перетворення торгових суден на військові судна;
  • Про постановку підводних мін, що автоматично вибухають від торкання[5];
  • Про бомбардування морськими силами під час війни;
  • Про застосування до морської війни начал Женевської конвенції (у подальшому замінена Женевською конвенцією 1949 року);
  • Про деякі обмеження в користуванні правом захоплення у морській війні[6];
  • Про заснування Міжнародної призової палати (не набрала чинності);
  • Про права та обов'язки нейтральних держав у разі морської війни[7].

Також ухвалено декларацію:

  • Про заборону метання снарядів та вибухових речовин з повітряних куль.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]