Гандзасар
| Гандзасар вірм. Գանձասար | |
|---|---|
.jpg) | |
| 40°03′24″ пн. ш. 46°31′52″ сх. д. / 40.0568389° пн. ш. 46.5312333° сх. д.Координати: 40°03′24″ пн. ш. 46°31′52″ сх. д. / 40.0568389° пн. ш. 46.5312333° сх. д. | |
| Країна | Нагірно-Карабаська Республіка |
| Місто | с. Ванк/Ванклу |
| Район | Мартакертський/Кельбаджарський |
| Конфесія | Вірменська апостольська церква |
| Єпископство | Арцаська |
| Тип | монастир і пам'ятка культури |
| Стиль | вірменська архітектура |
| Засновник | Гасан-Джалал Дола |
| Перша згадка | X століття |
| Дата заснування | XIII століття |
| Статус | діючий |
  Гандзасар Гандзасар (Азербайджан) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Гандзаса́р (вірм. Գանձասար, дослівно «гора скарбів», Гандзасарський монастир, Монастир Гандзасар) (азерб. Gəncəsər monastırı) — визначна пам'ятка вірменської культури[1][2], діючий[3] монастир Вірменської апостольської церкви, розташований на лівому березі річки Хаченагет, поблизу села Ванк Мартакертського району Нагірно-Карабаської Республіки. Гандзасар вперше згадується вірменським католикосом Ананією Мокаці в середині X століття. Новий, відомий в наш час[коли?] храм, побудований князем Гасан-Джалал Дола «чоловіком благочестивим, богобоязливим і скромним, вірменином за походженням»[4][5] на місці старого храму, що згадується в X столітті, урочисто освячений 22 липня 1240 р. Згідно з переказами, в усипальниці храму похована відрубана Іродом голова Івана Хрестителя, принесена сюди з Кілікійської Вірменії під час одного з хрестових походів, через що храм отримав назву Сурб Ованес Мкртич (св. Івана Хрестителя). У XII–XIII ст. в Арцах повищилося вірменське феодальне князівство Хачен із споконвічно вірменським населенням[6][7]. Центр Арцах-Хаченського князівства займав басейн річок Хаченагет, Каркар і Трту. В 1214 році сюзереном князем Хачена стає Гасан-Джалал Дола (1215–1261 рр.) — нащадок вірменських[8][9] князів пізніх Араншахів, один з нащадків Сахла Смбатяна (Сахл ібн Сунбат ал-Армані).
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- 16 жовтня 2008 відбулося грандіозне колективне весілля 700 пар молодят. Кожній парі молодят було виділено по $2500 у вигляді «золотої карти». При народженні першої дитини батькам надавалася допомога у $2 тис., другої дитини — $3 тис., третьої — $5 тис., четвертої — $10 тис., п'ятої — $20 тис., шостої — $50 тис., сьомої — $100 тисяч.[10]
- Під час Карабаської війни азербайджанська авіація завдавала авіаційних ударів по Гандзасару, але жодна бомба не спричинила серйозної шкоди монастирю. Це вважають одним з див Гандзасару.
- У селі Ванк, у якому розташований Гандзасар, є одна з найкращих туристичних інфраструктур усієї Нагірно-Карабаської Республіки, включаючи два сучасних готеля, велику кількість розваг, серед яких є ресторани, кафе, бари, казино, басейни і навіть зоопарк та багато чого цікавого.
Фотогалерея[ред. | ред. код]
-
Мамкан Араншахік -
-
Надписи на стіні монастиря, висічені вірменською мовою -
Авіаційна бомба, скинута з азербайджанського літака МіГ-21 під час Карабаської війни, яка дивом не вибухнула -
-
-
-
-
-
-
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Якобсон А. Л. Из истории армянского средневекового зодчества Гадзасарский монастырь XIII в. — Вестн. обществ, наук АН АрмССР, 1977, № 12(рос.)
- ↑ Якобсон А. Л. Очерк истории зодчества Армении V—XVII вв., М-Л., 1950(рос.)
- ↑ В советские годы Гандзасарский монастырь св. Иоанна Крестителя был закрыт. Функционирует с 1 октября 1989 г. В постановлениях Совета Министров Аз. ССР № 140 от 2 апреля 1968 г. и № 145 от 27 апреля 1988 года, в которых утверждены списки охраняемых государством памятников на территории Аз. ССР, этот монастырь не упоминается.(рос.)
- ↑ Кіракос Гандзакеці, гл.55(рос.)
- ↑ Т. Саарян, Границы Великой Армении и Кавказской Албании и этническая история Арцаха [Архівовано 3 березня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Петрушевский И. П., Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI — начале XIX в.в., Л., 1949, с. 28: «Хасан-Джалалян происходил из знатной армянской фамилии наследственных меликов округа Хачен в нагорной части Карабага, населенной армянами; предок этой фамилии Хасан-Джалал был князем хачена в период монгольского завоевания, в XIII в. При кызылбашском владычестве Хасан-Джалаляны сохранили своё положение меликов хаченских…» (рос.)
- ↑ История Востока. В 6 т. Т. 2. Восток в средние века [Архівовано 9 березня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ К. В. Тревер. Очерки по истории и культуре Кавказской Албании IV в. до н. э. — VII в. н. э. (источники и литература). Издание Академии наук СССР, М.-Л., 1959, стр., 232:"Не имеем ли мы тут дело с захватом власти местным гардманским владетелем (может быть, с помощью персов), уничтожившим представителей армянских княжеских родов, владевших землями в этой области. Историк в рассказе своем говорит о враждебности Михрана к древнему армянскому роду Ераншахиков (владетели Арцаха), членов которого он почти поголовно истребляет. Все это дает основание думать, что в сохраненном у автора предании мы имеем дело с отзвуками борьбы между арменизированными албанскими и армянскими феодальными родами за захват сюзеренных прав над феодальной Албанией."(рос.)
- ↑ В. А. Шнирельман, «Войны памяти. Мифы, идентичность и политика в Закавказье», М., 2003 (рос.)
- ↑ Большая свадьба[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Gandzasar |
|
