Гаразджа
| село Гаразджа | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Луцький район |
| Рада | Підгайцівська територіальна громада |
| Облікова картка | с. Гаразджа |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Населення | 957 |
| Площа | 0,845 км² |
| Густота населення | 1132,54 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45636 |
| Телефонний код | +380 332 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°44′22″ пн. ш. 25°31′34″ сх. д. / 50.73944° пн. ш. 25.52611° сх. д.Координати: 50°44′22″ пн. ш. 25°31′34″ сх. д. / 50.73944° пн. ш. 25.52611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
214 м |
| Відстань до обласного центру |
4 км |
| Відстань до районного центру |
4 км |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Гаразджа | |
 Гаразджа | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гара́зджа, або Ґара́зджа — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 957 осіб. Орган місцевого самоврядування — Підгайцівська територіальна громада.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване у центральній частині Луцького району, за 4 км на схід від обласного центру — міста Луцьк. Через населений пункт пролягає автошлях державного значення Н22.
Історія[ред. | ред. код]
Перша історична згадка про Гаразджу під назвою Ґрашки відноситься до 1650 року. В той час у селі, разом із сусідніми селами Підгайцями та Лозками, налічувалось 55 димів (дворів). Проте, вже у наступному, 1651 році, у трьох селах було всього 8 димів, а у 1658 році — всього лише 5[1].
Наприкінці XIX століття поруч із селом розташовувалась німецька колонія. В селі було 22 будинки та мешкало 343 особи, а в колонії — 22 будинки та 82 мешканців.
Під час першої світової війни, на третій день Брусиловського прориву, 24 травня (6 червня) 1916 р., авангард російських військ (40-й корпус 125-ї дивізії) у напрямку до Луцька, підійшов до Звірова та Гаразджі[2].
Частковий звуковий збіг назви населеного пункту Гаразджа та прислівникової лексеми гаразд дає змогу помітити між ними тісний взаємозв'язок. Слово «гаразд» — запозичення з готської мови слова «garazds» — «здатний добре говорити». Але, як стверджують місцеві жителі, слово «гаразд» не було поширене у їх мовному вжитку. Старожили села розповідають про існування у селі на початку XX століття повноводної, з швидкою течією річки, на якій стояли млини і в якій водилося чимало риби. Найпростішим пристосуванням для її вилову були гарди. Таким чином, стверджується зв'язок між назвою населеного пункту та родом діяльності його поселенців. А слово «гаразд» — типово праслов'янське. Отже, село, найімовірніше, створилося ще за часів Київської Русі, про що свідчить і сторожове городище давньоруського часу, що знаходиться на південній околиці села, поблизу колишнього вапнякового кар'єру на високому пагорбі[3].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 931 особа, з яких 436 чоловіків та 495 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 950 осіб[5].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,75 % |
| російська | 1,15 |
| білоруська | 0,10 % |
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У селі є траса для мотокросу, де щороку проводяться міжнародні змагання. Та ще у селі є дорога через ліс від села Гаразджа до села Лище, яку прозвали "інстаграмною" дорогою через її казковий вигляд.
Економіка[ред. | ред. код]
У селі діє ТзОВ «Спайс-Луцьк» (торгова марка «Юна пак»), що займається фасуванням прянощів, приправ і спецій, а також різних інгредієнтів для кондитерських виробів[7].
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Гнатюк Любов Антонівна — провідниця жіночої сітки ОУН (р) північно-західного краю, Лицар Срібного хреста заслуги УПА.
- Панасюк Микола Володимирович (1943—2018) — український письменник (прозаїк).
● Тарас Музичук - Письменник та автор слів до відомих пісень "Ой там на горі", "Червоні маки", "Скрипалю, не грай на печалі", та багатьох інших, що їх виконували В.Маренич[8], І.Бобул, ВІА "Смерічка", А.Кудлай, П.Зібров.
Головний міський цвинтар м. Луцька[ред. | ред. код]
Поблизу села Гаразджа розташоване головне міське кладовище міста Луцька, яке має окремий сектор для захоронення біовідходів з луцьких лікарень[9]. На кладовищі діє церква-каплиця Воскресіння Христового ПЦУ, збудована у 2015—2016 роках у стилі українського модерну[10]. Сюди було перенесено прах українського письменника Модеста Левицького. На кладовищі є Алея почесних поховань, яка стала останнім місцем спочинку героїв, загиблих при обороні Батьківщини під час Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил[11].
Поховані герої АТО й ООС[ред. | ред. код]
- Лучук Роман Олександрович (10.08.1994 — 26.08.2014) — сапер 51-ї механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, загинув у боях поблизу Іловайська;
- Оніщук Юрій Віталійович (27.04.1990 — 25.08.2014) — мінометник 51-ї механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, загинув у боях поблизу Іловайська;
- Шульга Максим Костянтинович (23.03.1991 — 26.08.2014) — старший сержант 80-тої аеромобільної бригади десантних військ Збройних сил України, учасник боїв за Луганський аеропорт, загинув у бою біля села Новосвітлівка Луганської області;
- Климчук Сергій Дмитрович (19.03.1969 — 17.08.2014) — старший сержант Збройних сил України, загинув у боях поблизу села Хрящуватого;
- Філіпчук Ігор Ярославович (11.10.1982 — 14.08.2014) — Герой України, солдат батальйону «Айдар» Збройних сил України, загинув у боях поблизу села Хрящуватого;
- Карабан Артем Олександрович (05.01.1993 — 07.08.2014) — старший солдат 51-ї механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, загинув у боях за Савур-могилу;
- Шостак Сергій Олександрович, (28.06.1972 — 27.07.2014) — старший сержант батальйону «Айдар» Збройних сил України, загинув під час проведення операцій батальйоном під Луганськом в районі Лутугине — Успенка — Георгіївка;
- Хамраєв Рустам Шонійозович (29.11.1975 — 17.06.2014) — Герой України, доброволець 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, загинув у боях в районі селища Металіст під Луганськом;
- Йовзик Дмитро Васильович (02.04.1983 — 22.05.2014) — молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор БМП 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, загинув на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району Донецької області;
- Махновець Віталій Іванович (07.04.1981 — 22.05.2014) — солдат, гранатометник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, загинув на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району Донецької області;
- Прокопчук Володимир Іванович (02.03.1991 — 22.05.2014) — солдат, механік-водій 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, загинув на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району Донецької області;
- Атаманчук Андрій Вікторович (06.05.1979 — 05.09.2014) — боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, загинув поблизу села Весела Гора;
- Вишневський Олег Анатолійович (21.08.1978 — 05.09.2014) — боєць 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, загинув поблизу села Весела Гора;
- Курука Сергій Іванович (03.09.1987 — 27.08.2014) — солдат, снайпер 51-ї механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, загинув поблизу міста Ілловайськ;
- Войчук Олександр Анатолійович (08.02.1989 — 27.08.2014) — солдат, мінометник 51-ї механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, загинув поблизу міста Ілловайськ;
- Іонов В'ячеслав Анатолійович (20.05.1978 — 29.08.2014) — молодший сержант, командир БМП 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, загинув поблизу міста Ілловайськ;
- Чабанчук Денис Миколайович (02.09.1992 — 18.02.2015) — старший лейтенант 128-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, загинув під час виходу з Дебальцевого;
- Шкредь Сергій Олексійович (27.05.1985 — 22.03.2015) — солдат, гранатометник 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Сухопутних військ Збройних сил України;
- Калюжний (Гончарук) Дмитро Дмитрович (09.01.1977 — 20.03.2015) — старшина, командир відділення — заступник командира зенітного артилерійського взводу 4-го механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України, підірвався на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в районі шахти «Пролетарської», від отриманих поранень помер у лікарні Сєвєродонецька;
- Дудка Сергій Миколайович (18.01.1975 — 03.04.2015);
- Саверський Вадим Олександрович (26.10.1989 — 05.07.2015) — старший розвідник 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, брав участь у боях під Волновахою, Курахово, Мар'їнкою, штурмував Савур-Могилу;
- Кумецький Віктор Володимирович (11.02.1973 — 05.09.2014) — старший сержант, боєць розвідгрупи 2-ї роти «Захід» батальйону «Айдар» Збройних сил України, загинув поблизу села Весела Гора;
- Марцинюк Валерій Костянтинович (01.02.1976 — 21.11.2015) — боєць 93-ї окремої механізованої протитанкової бригади Збройних сил України, загинув поблизу міста Селидово Донецької області;
- Луцюк Роман Йосипович (25.08.1976 — 19.03.2016) — доброволець, солдат 2-ї «волинської» штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Збройних сил України, брав участь у боях під Георгіївкою;
- Грибков Сергій Миколайович (01.10.1981 — 05.09.2014) — доброволець батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, загинув поблизу села Весела Гора;
- Гринчишин Максим Ігорович (12.05.1979 — 19.02.2017) — командир зенітно-ракетного взводу 1-ого батальйону, 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, загинув біля міста Авдіївки;
- Твердохліб Олег Анатолійович (03.03.1969 — 17.04.2017) — доброволець, старший прапорщик, командир взводу 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України;
- Бабій Володимир Іванович (08.08.1995 — 17.07.2017) — боєць 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» 54-тої ОМБР «Айдар» Збройних сил України, брав участь у боях під Пісками, Уманським та Троїцьким, помер від онкозахворювання, отриманого в АТО;
- старший лейтенант Кітновський Олексій Володимирович, 12.9.2014.
- Ольховський Георгій Сергійович (8 січня 1989 — 23 серпня 2018) — старший лейтенант командир гірсько-штурмової роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (в/ч А1778, м. Ужгород) 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
- Назар Бондарчук — (+ 02.02.2019) — військовослужбовець 51 окремої механізованої бригади Збройних сил України. Помер у луцькій лікарні 2 лютого внаслідок травм, які отримав ще у 2014 році на Донбасі. Похований 5 лютого капеланом Олександром Вронським.[12]
- Єлістратов Андрій Юрійович († 8 серпня 2018).
- Сорочук Микола Васильович (1997—2020) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2015—2020.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Проф. Олександер Цинкаловський Стара Волинь і Волинське Полісся, том І. — Вінніпег, 1984
- ↑ Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года [Сборник документов]. — Москва, 1940. — С. 221. — № 146 [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Златогорський О. Бланки актів Лабораторії науково-технічних експертиз та археологічних досліджень історії Волині [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Офіційний сайт підприємства. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 16 червня 2019.
- ↑ Маренич, Валерий Петрович. Википедия (рос.). 13 липня 2022. Процитовано 3 березня 2024.
- ↑ Як захоронюють біовідходи у Луцьку (фото). Конкурент. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ Храм для всіх: історія будівництва церкви на кладовищі в Гаразджі (фото). Конкурент. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ АЛЕЮ ПОЧЕСНИХ ПОХОВАНЬ У ГАРАЗДЖІ РОЗШИРЯТЬ ЗА РАХУНОК ПРОЇЗДУ. www.volynnews.com.
- ↑ ВАЖКА ВТРАТА — Синодальне управління військового духовенства. suvd.com.ua. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Відпочинок під Луцьком. Гаразджа. Фото [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.]
- Село Гаразджа на офіційному сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з квітня 2019]
- ЗОШ I—II ступенів с. Гаразджа [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
