Трускавець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трускавець
Truskavets Herb.png
Герб Трускавця
Панорама частини зимового Трускавця, січень 2010 року
Панорама частини зимового Трускавця, січень 2010 року
Трускавець
Трускавець на мапі України
Трускавець на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Трускавецька міська рада
Рада Трускавецька міська рада
Код КОАТУУ 4611500000
Перша згадка 1469 року
Населення 29 583 (01.08.2012)[1]
Агломерація Дрогобицька агломерація
Площа 7,0 км²
Поштові індекси 82200—299
Телефонний код +380-3247
Координати 49°16′40″ пн. ш. 23°30′28″ сх. д. / 49.27778° пн. ш. 23.50778° сх. д. / 49.27778; 23.50778Координати: 49°16′40″ пн. ш. 23°30′28″ сх. д. / 49.27778° пн. ш. 23.50778° сх. д. / 49.27778; 23.50778
Висота над рівнем моря 378 м
Міста-побратими Перемишль, ПольщаЛіманова, ПольщаЯсло, ПольщаЗемля Гасберге, Німеччина
День міста 3 неділя червня
Відстань
Найближча залізнична станція Трускавець
До обл./респ. центру
 - залізницею 133 км
 - автошляхами 82,9 км
До Києва
 - залізницею 760 км
 - автошляхами 639 км
Міська влада
Адреса 82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Бориславська, 2
Веб-сторінка Трускавецька міськрада
Міський голова Козир Руслан Ярославович

Трускаве́ць (інша вимова «Тру́скавець») — місто обласного значення у Львівській області, бальнеологічний курорт України. Площа 7,0 км²[2].

Географія

Трускавець розташований у мальовничій долині з півночі від передгір'я Східних Карпат на висоті 350 м над рівнем моря.

Для Трускавця характерний теплий та помірно-вологий клімат. Тут гостює недовга сніжна зима з відлигами, часто бурхлива весна, тепле літо і довга золота осінь. Січень минає із середньою температурою — 6,0 °C, липень + 18,5 °C.

Курорт розташований на віддалі 100 кілометрів на південь від Львова. Залізниця з'єднує місто з найбільшими містами України, СНД та з країнами Прибалтики. Між Трускавцем і Львовом через міста Дрогобич та Стрий курсують електропоїзди і автобуси.

Трускавець — затишна й екологічно чиста зона. Мінеральні води з 14 джерел: «Нафтуся», «Юзя», «Марія», «Софія», «Броніслава» тощо[3], покладами «гірського воску» — озокериту (єдине родовище у світі розташоване на віддалі 4 км від курорту — у Бориславі); до конкурентів карловарської солі належить трускавецька сіль «Барбара», яку добувають з високомінералізованої ропи.

Територія міста Трускавець за генеральним планом — 2000 га, фактичне користування землею — 774 га.

Геологія

Околиці Трускавця багаті різними корисними копалинами: нафтою, озокеритом, сіллю, поліметалічними (свинцево-цинковими) рудами. Тут є галеніт, сфалерит, сірка, мінерали вюртцит, смітсоніт, церусит, сидерит, зустрічається самородна ртуть. Виявлені також гіпс, поклади глауберової солі[4]. Наявність корисних копалин сприяло утворенню різних за хімічним складом і лікувальним властивостям мінеральних вод, що містять вуглецеві з'єднання, радон, глауберову сіль, сірководень[5].

Населення

Кількість постійного населення 29 583 осіб (01.08.2012).

Крім того, щомісячно відпочиває в середньому 13 000 чоловік, з них понад 2 500 іноземців.[Джерело?]

Щоденно з навколишніх сіл та міст доїжджає на роботу 6300 чоловік.[Джерело?]

Кількість працюючих, які виїжджають на роботу в інші населені пункти, — 3200 чоловік.[Джерело?]

Загалом працює на підприємствах і установах міста 16 300 чоловік.[Джерело?]

Історична динаміка національного складу за даними переписів:

1959[6] 1989[7] 2001[7]
українці  61,2%  79,3%  93,3%
росіяни  29,4%  15,9%  4,9%
білоруси  1,2%  0,4%  0,4%
поляки  1,2%  0,7%  0,4%
євреї  3,5%    

Історія

1469 — перша письмова згадка про Трускавець.

Археологічні знахідки, зокрема, римський бойовий чекан, датований IV століттям нашої ери, свідчать про те, що територія Трускавця могла бути ареною бойових дій готів і прикарпатських племен на чолі з карпами — з одного боку, і легіонів Римської імперії — з іншого.

Територія сучасного Трускавця, мабуть, була заселена ще за часів Київської Русі, коли в Прикарпатті отримав значний розвиток солеварний промисел[8]. Про це ж свідчать і топографічні назви — «Городище», «Городня», «Підгородці» і ін. Назва Трускавець, як припускають, походить від імені Трушко, або Трусько, звідки Трусковіч, а з часом Трускавець[9].

Назва міста Трускавець досі викликає суперечки істориків. Одні вважають, що «Трускавець» — це видозмінена форма польського слова truskawka (полуниця). Але полуниця з'явилася в Європі тільки після 1712 року і була привезена з Чилі французьким офіцером Фрез'є. А назва міста вперше зустрічається вже у XV ст. Інші вчені вважають, що на назву міста вплинула литовська мова. По-литовськи druska — це сіль, а Прикарпаття — відомий центр солеваріння. На користь цього варіанту свідчать тісні міждержавні стосунки Галицько-Волинського князівства і Великого Князівства Литовського у XII–XV ст.

Є підстави вважати, що район Трускавця, як і більшість сіл Самбірсько-Дрогобицької волості, був власністю галицько-волинського князя[10]. Після захоплення Галицько-Волинського князівства Польщею князівські маєтки потрапили до рук королів, які здавали села в оренду феодалам. Шляхтичами-власниками трускавецького маєтку у 1462 році були брати Іван і Станіслав Коритко з Трускавця, що згадуються в найдавнішому дійшовшому до наших часів документі про Трускавець „Akta grodzkie і ziemskie, t. 13. Warszawa, 1888, с. 364.“. У 1471 році Іван Коритко продав за 550 гривень право пожиттєвої оренди Трускавця братам Гнатові з Тустановичів і Андрію із Любенців.

Близько 1518 року Трускавець увійшов до складу Дрогобицького королівського староства. Старости збільшили повинності селян, хоча їхні земельні наділи зменшувалися. Так, в 1565 р. тільки 4 сім'ї мали по півлана, решта 57 — по чверті лана. За користування землею кожна сім'я сплачувала старості по 31 грошу чиншу. Крім того, всі жителі села щорічно платили по шість злотих і 28 грошів стації на утримання шляхетського війська. За право пасти свиней у дубових лісах у них брали кожну двохсоту свиню. В селі існувала тягла повинність. Мешканці Трускавця повинні були постачати 315 підвід для вивезення солі з жуп, сотні возів для доставки дров до жуп[11].

Значно зросли повинності селян у XVII ст. Так, у 1664 році вони змушені були відпрацьовувати за кожну півчетверть земельного наділу тричі на тиждень по півдня, а також виділяти від кожного двору косарів в перші та останні дні сінокоса (закоси, обкоси) і жнив (зажинки, обжинки). Як і раніше, селяни повинні були возити сіль на склади до Львова чи Перемишля, а також дрова на Модрицьку солеварню. Селяни, які не мали свого поля (підсадки) платили старості або орендарю маєтку грошовий чинш.[12]

У боротьбі проти посилення феодальної експлуатації селяни використовували общинну організацію (громаду), на чолі якої аж до XVI- початку XVII ст. стояв тіун[13]. Наявність посади тіуна свідчило про те, що в селах Прикарпаття ще в XVI–XVII ст. продовжували діяти положення давньоруського права.

Окремо слід виділити діяльність Організації Українських Націоналістів у Трускавці (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА) до і після 1939 року. До 1939 року ОУН воювала з поляками, після 1939 року — з радянськими окупаційними військами. Два уродженці Трускавця — Василь Білас і Дмитро Данилишин — здійснили замах на депутата Польського Сейму Тадеуша Голувку. Сталося це у Городку 24 серпня 1931 року. Це був винятково політичний акт проти відомого польського шовініста. Акція не вдалася, але мала великий резонанс у всій Польщі. Обох бойовиків було схоплено і засуджено до смерті. Їх героїчна поведінка під час процесу і при виконанні вироку мала великий вплив на українців по всіх окупованих Польщею територіях. Пам'ять про героїв зафіксована в назвах вулиць та пам'ятних знаках у Трускавці.

Трускавчанин Роман Різняк - «Макомацький», небіж Василя Біласа, член ОУН і вояк УПА, завербував в інформатори дружину радянського генерала Сабурова Ніну, яка допомогла врятувати життя тисяч галичан, зірвати цілий ряд каральних операцій НКВД проти мирного населення. Під керівництвом Макомацького підпільники викрали самого генерала Сабурова і обміняли його на 200 арештованих повстанців. Це унікальний випадок в історії радянської армії, який ще нікому не вдавалося повторити.

Уродженці Трускавця

Курорт

Датою офіційного заснування бальнеологічного курорту вважається 1827 р., коли тут було споруджено приміщення для перших 8 ванн. Хоча лікувальні властивості трускавецьких вод були відомі давно, вперше їх описав королівський лікар Войцех Очко в 1578 році. Габріель Жончинський, автор підручника „Гісторія натуральна“, який було видано у 1721 році, вказав, що в Трускавці, як і в інших селах Дрогобиччини добували нафту, а воду, яка її супроводжує, селяни пили для лікування багатьох хворіб. Перші ж серйозні роботи провели тут німецькі вчені Н. Фіхтель та Б. Хаке. Станіслав Сташіц у невеличкій роботі, яка вийшла друком у 1805 році, писав, що крім солі тут добувають озокерит і нафту, з якої шляхом перегонки отримують гас, який використовується для освітлення вулиць.

Хімічний аналіз мінеральної води «Нафтуся» вперше провів львівський вчений, аптекар і хімік Теодор Торосевич в 1836 році. Цей знаменитий вчений більш відомий завдяки винаходу гасової лампи. В той же час зростає значення Трускавця в Австро-Угорській імперії. В 1892 році тут побудовано приміщення для інгаляцій системи Вашмута. І цим Трускавець одразу піднявся на рівень таких оздоровниць європейського значення як Ріхенгаль та Вісбаден. Будуються готелі, вілли, пансіонати.

пам'ятник Міцкевичу в Трускавці

В 1900 році було відкрито пам'ятник Адаму Міцкевичу. Розростається інфраструктура, будується нова водолікарня, прокладається об'їзна дорога. Окремо варто виділити діяльність Раймонда Яроша. В 1911 році Трускавець переходить до рук спілки, яку він очолює. Новий господар одразу починає яскраву європеїзацію курорту. Найперше він електрифікує Трускавець. Тепер за допомогою електричної енергії освітлювалися не тільки курортні приміщення і приватні вілли, але також вулиці та територія парку «Підгір'я» . Ще у 1909 році було побудовано залізницю з невеличкою станцією, а вже у 1912 споруджується новий вокзал. Трускавець був безпосередньо пов'язаний залізничним сполученням як зі Львовом, так і з Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою, Берліном.

У 1913 році за великі успіхи в розвитку курорту — його лікувальної бази, — Трускавець було нагороджено Великою золотою медаллю. А темпи змін були направду вражаючими. Той, хто пропустив декілька сезонів, по приїзді до Трускавця вже його не впізнавав. На Помірках за усіма європейськими стандартами було облаштоване купальне озеро, побудовані корти, спортивні майданчики. Береги озера були всипані золотистим морським піском.

Перед Першою світовою війною існували плани подальшого розширення курорту, зокрема канатної дороги на — гору Цюхів Діл — с. Орів та залізниці до Борислава.

17 серпня 1929 року освячено і відкрито музей природничих наук. На нещастя, з його багатющої колекції майже нічого не залишилося — після приходу радянських військ у 1939 році його експонати були частково передані до Дрогобича, а частково просто розкрадені. Одну з колекцій завантажили до контейнера і просто кудись вивезли.

А про розвиток курорту свідчать цифри. Якщо у 1923 році тут було 6080 відпочиваючих, то вже у 1927 році кількість гостей різко зросла — до 12633 осіб. У 1931 році курорт відвідало 14659 чоловік, а сезон 1933 року позначився просто немислимою до того часу цифрою у 17000 осіб.

Рекреація сьогодні

Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»

Нині (2000-ні) 19 санаторіїв ( «Карпати», «Женева», «Дніпро-Бескид», «Перлина Прикарпаття» та інші ) і 20 пансіонатів Трускавця можуть одночасно оздоровлювати до 15 тисяч осіб. А фахівці стверджують, що ці курорти розраховані на 340 тисяч осіб щорічно. Для прикладу: в 19901995 роках у цьому курортному містечку відпочивало 412–414 тисяч осіб. Нині ж ця цифра зменшилася до 165–180 тисяч. Вартість путівок у санаторії Трускавця різноманітна; скажімо, ціна найдешевшої сягає від 260 гривень, а от найдорожча обійдеться в 2,5 тисячі гривень.

Архітектура

Хмарочоси Трускавця

  • Вежа ТРТ по вулиці Об'їзній, Городище. Висота 46 м.
  • Готель «Бескид» по вулиці Дрогобицькій, 33. Висота 37 м.[14]
  • Готель «Карпатська столиця» по вулиці Городище, район Вишенька. Висота 88 м. Завершальні роботи.
  • Готель «Ріксос-Прикарпаття» по вулиці Городище, 8. Висота 58 м. Збудовано.[15]
  • Новобуд на вулиці Суховоля, 54б. Висота 65 м.

Соціальна сфера

Медицина

Крім санаторіїв та пансіонатів місто-курорт Трускавець має 2 бювети мінеральних вод, 2 курортні поліклініки, 2 бальнеозокеритолікарні. Функціонують також міські лікарня (260 л/місць) та поліклініка (420 відвідувань в зміну). Працює ряд науково-дослідних лабораторій, зокрема: лабораторія експериментальної бальнеології Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАН України, кафедра реабілітації та нетрадиційної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, курортний науковий реабілітаційний центр «Карпати Чорнобилю», «Міжнародна клініка відновного лікування» професора Володимира Козявкіна. У місті працює понад 700 лікарів та біля 2000 середнього медичного персоналу високої кваліфікації.

Освіта

У місті Трускавці є 3 середні школи (130 класів, 3315 учнів), Трускавецька дитяча школа мистецтв (45 гуртків, 1148 вихованців), 7 дитячих дошкільних закладів (45 груп, 739 дітей), ДЮСК «Спортовець» (600 вихованців)[16]. Також у місті знаходиться біологічний факультет Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка та Прикарпатський інститут МАУП ім. М. Грушевського.

Культура

До мережі закладів культури Трускавця входять[17]:

  • Трускавецький міський Народний дім — тут відбуваються численні культурні заходи, проводяться відзначення і святкування різноманітних важливих для держави і міста дат і подій, працює низка творчих колективів;
  • Палац культури імені Тараса Шевченка — належить ЗАТ «Трускавецькурорт»[18];
  • Палац культури «Мир»;
  • 13 клубів — у санаторно-курортних закладах;
  • кінотеатр «Міленіум»;
  • кінотеатр «Злата»[19];
  • міська централізована система бібліотек — об'єднує одну дитячу і три дорослих бібліотеки.

Окрім того, по санаторно-курортних закладах працює 17 бібліотек.

Трускавецькі музеї:

  • Музей «Історія Трускавця» — функціонує від 1982 року в ошатній дерев'яній садибі «Вілла Саріуш», висвітлює важливі періоди розвитку міста й характеризує культурно-побутовий уклад місцевого населення — бойків;
  • Художній музей — відкритий у центрі міста 1992 року присвячений, зокрема, творчості народного художника України Михайла Біласа; експозиція розгорнута в 12 залах, що представляють понад 150 авторських робіт митця, який нині вважається національною гордістю нашої держави. Крім постійно діючої виставки, музей експонує роботи художників, графіків, скульпторів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва, знайомлячи відвідувачів з новими авторськими здобутками.
  • Єпархіальний музей — був створений 11 жовтня 1998 року. Експозиція музею дає можливість дізнатися про історію Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, про життя і діяльність видатних діячів української Греко-Католицької церкви, таких як Архієпископ Йосафат Кунцевич, Митрополит Андрей Шептицький, Патріарх Йосиф Сліпий, а також оглянути одну із виставок сакрального мистецтва.

У Трускавці функціонує одна школа мистецтв.

Далеко за межами міста та України відомими є колективи художньої самодіяльності Трускавці, які мають звання народних:

  • ансамбль пісні і танцю «Трускавчанка»;
  • фольклорні ансамблі «Джерела Карпат», «Барви Карпат», «Відгомін», «Галичани»;
  • зразковий дитячий камерний оркестр;
  • народна циркова студія «Каскад»;
  • народний цирк «Гоп-компанія».

Галерея

Вулиця Суховоля (м.Трускавець).JPG
Truskavets2.JPG
Truskavets1.JPG
Truskavets 034.jpg
Hmaro4ostruskavets.jpg
Вулиця Суховоля Палац культури і
пам'ятник Тарасові Шевченку
Вілла «Гопляна» — взірець
курортної архітектури
(нині Художній музей М. Біласа)
Бювет мінеральних вод Житловий хмарочос

Див. також

Виноски

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 серпня 2012
  2. Оф.сайт Верховної Ради України. Облікова картка м Трускавець Львівська область
  3. Води Трускавця
  4. Лазаренко Є. К. Надрові багатства західних областей України. Львів, 1946
  5. Бабинець А. Джерела мінеральних вод Радянської України. К., 1958, с. 9, 38—41
  6. Кабузан В. М. — Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006.
  7. а б кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  8. Нариси з історії техніки, вип. 7. К., 1961, с. 99—101; „Літопис Бойківщини“, 1936, № 7, с. 5.
  9. Янко М. Т. Топонімічний словник-довідник Української РСР. К., 1973, с. 151
  10. Курорти Львівщини. Львів, 1961, с. 3; „Літопис Бойківщини“, 1938, № 10, с. 33.
  11. Бойко I. Д. Селянство України в другій половині XVI—першій половині XVII ст., с. 123, 124
  12. Lustracja województwa Ruskiego 1661–1665, cz. 1, c. 158
  13. Библиотека Института им. Оссолинских во Вроцлаве, рук. № 1553.
  14. http://wam.travel/ua/catalog/truskavets/dnipro-beskyd/
  15. http://wam.travel/ua/catalog/truskavets/rixos/
  16. Офіційна сторінка Трускавецької міскої ради
  17. Про місто на truskavets-city.gov.ua („Трускавець — Все про місто-курорт“), Офіційний сайт Трускавецької міської ради
  18. ЗАТ «Трускавецькурорт»
  19. Кінотеатр «Злата»

Джерела

  • Akta grodzkie і ziemskie, t. 13. Warszawa, 1888, с. 364
  • Гузар З., Мацюк О., Скибак І. Короткий нарис історії Трускавця.
  • Ісаєвич Я.Д., Халус П.І. Трускавець // Історія міст і сіл Української РСР. Львівська обл.

Посилання