Госпіталь
Госпіталь (лат. hospitālis — привітний, гостинний) — засіб розміщення паломників в ХІ-ХІІ століттях, в якому надавалися лікувальні послуги, притулок на певний час. За необхідності паломники могли отримати фінансову допомогу, захист від переслідувань тощо. Створенням мережі госпіталів в Європі та на Близькому Сході опікувався лицарський Орден госпітальєрів (іоаннітів).
Створення Ордену і започаткування закладів даного типу бере свій початок від заснування госпіталю, розташованого в Єрусалимі при монастирі Діви Марії, де задовго до арабських завоювань приймали і лікували паломників, прибулих на Святу Землю. Згодом госпіталі перетворилися на військові лікувальні заклади — шпиталі і втратили функцію розміщення мандрівників. Також госпіталь — медичний заклад (як правило, військовий) для стаціонарного лікування хворих і поранених.[1]
Термін госпіталь запозичили до російської мови у XVIII ст. з французької (фр. L’hopitale), згодом ввели до української замість давнього терміну шпиталь, що вживався на теренах польського королівства з XIV ст. Слово шпиталь з'явилося в народній мові з козацьких часів (Трахтемирівський шпиталь для покалічених і старих запорожців). Його зафіксував у своєму словникові, складеному ще в першій половині 19 століття, Павло Білецький-Носенко. Воно — не суто українського походження, а з нім. Spital, яке українська мова засвоїла цілком.[2]. На теренах України перший відомий міський шпиталь Св. Духа існував 1377 у Львові, де на XVI ст. існували шпиталі при церквах міста [3] .
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун», 2005.
- ↑ Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо. — 4-е вид., перероб. і доп. — Київ: «Українська книга», 1997. — 336 с. ISBN 966-7219-00-3
- ↑ Качор Ігор, Любов Качор Марево давнього Львова - Львів: "Апріорі", 2009 - ISBN 978-966-2154-03-0
