Генріх Семирадський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх Семірадський
Henryk Siemiradzki
Henryk Siemiradzki.jpg
фотопортрет
Ім'я при народженні Генріх Семірадський
Дата народження 12 (24) жовтня 1843(1843-10-24)
Місце народження слобода Новобілгород Харківського повіту Харківської губернії, тепер смт Печеніги Печенізького району Харківської області
Дата смерті 23 серпня 1902(1902-08-23) (58 років)
Місце смерті с. Стшалково Новорадомського повіту Пьотрковської губернії, тепер Польща
Національність поляк за походженням
Жанр портрет, історичні, біблійні композиції
Навчання Петербурзька Академія мистецтв
Напрямок академізм, салонне мистецтво
Роки творчості 1864 - 1901
Вплив художники Брюллов, Безперчий

Генріх Семирадський або Генріх Іпполі́тович Семира́дський (пол. Henryk Siemiradzki; *12 (24) жовтня 1843(18431024), Новобєлгород (нині смт Печеніги, Україна ) — †23 серпня 1902, Стшалково) — польський і російський художник, представник польського академізму.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селі Новобєлгород (нині смт Печеніги) біля міста Харкова. Поляк за походженням, син офіцера царської армії, військового лікаря.

Освіту отримував у Харківській гімназії і Харківському університеті, де закінчив фізико-математичний факультет.

Семирадський брав уроки малюнка в харківського майстра Дмитра Безперчого (1825 — 1913) — одного з наймолодших учнів Брюллова, останнього з української групи брюлловців. Художник Безперчий зберіг завіти академізму Брюллова і зумів прищепити їх наперекір духові часу молодому Семирадському, що серед розпалу боротьби з класичністю та академізмом Семирадський залишився блискучим академістом.

Мав хист до живопису з дитинства, тому перебрався в Петербург, де навчався в Академії мистецтв. За успіхи в навчанні отримав державну стипендію на шість років і можливість стажуватися за кордоном. Рік працював в місті Мюнхен (1871), де навчався у Карла фон Пілоті. З 1873 року він в Римі. Тоді ж отримав звання академіка і одружився на Марії Прушинській.

Жив і працював головним чином за кордоном, але виконував замовлення і в Російській імперії. Найзначніше з них — стінопис північного крила на хорах храму Христа Спасителя в Москві.

За багатофігурну композицію «Світочі християнства», що зображала першомучеників християнства в добу імператора Нерона, отримав звання професора Петербурзької Академії мистецтв. Картину вивезли на Всесвітню виставку в Париж у 1878 році, де вона мала успіх, а художник отримав орден Почесного легіону. Професор Петербурзької академії, почесний член Римської, Берлінської, Паризької і Туринської академій. Свого часу дуже популярний художник, слава якого успішно конкурувала зі славою Яна Матейка. Є автором збереженої досі театральної завіси «Парнас» Львіського оперного театру.

Генріха Семірадського після смерті поховали в церкві Св. Станіслава в місті Краків.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Полотна на сюжети зі стародавньої історії, а також євангельські сюжети:

  • «Діоген розбиває свою чашу» (1868)
  • «Довіра Олександра Македонського до лікаря Філіппа» (1870)
  • «Римська оргія» (1872)
  • «Гонителі християн біля входу до катакомб» (1874)
  • «Грішниця» (1875)
  • «Світочі християнства» (1876)
  • «Вхід Христа до Єрусалима» (1876)
  • «Хрещення Господнє» (1878)
  • «Ставок зі скульптурою Відпочинок Фавна» (1881)
  • «Давній танець серед мечів» (1881)
  • «Римська ідилія» (1885)
  • «Христос у домі Марфи і Марії» (1886)
  • «Фріна на святі Посейдона в Елівсіні» (1889)
  • «Ісаврійські пірати, що продають свою здобич» (1889)
  • «Спокуса святого Ієроніма» (1889)
  • «Свято Вакха» (1890)
  • «Христос і самаритянка» (1890)
  • «Парісів суд» (1892)
  • «Дірцея на римському цирку» (1898) та ін.

Інші історичні полотна:

  • «Шопен у князя Радзивілла» (1887, з історії Польщі)
  • «Тризна воїнів Святослава по битві під Доростолом» (1884, історії Київської Русі)

Полотна побутового жанру:

  • «Відпочинок. Селянка» (1890)

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Henryk Siemiradzki. In: Ulrich Thieme, Felix Becker u. a.: Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart. Band 31, E. A. Seemann, Leipzig 1937
  • Anna Król, Henryk Siemiradzki (1843–1902), Stalowa Wola: Muzeum Regionalne, 2007, ISBN 978-83-923943-8-9
  • Wiesława Górska, Henryk Siemiradzki, Warszawa: Edipresse Polska, 2007, (Ludzie, Czasy, Dzieła ; 37), ISBN 978-83-7477-216-7

Посилання[ред.ред. код]