Генріх Семирадський
| Генріх Семірадський | |
| Henryk Siemiradzki | |
 фотопортрет |
|
| Ім'я при народженні | Генріх Семірадський |
|---|---|
| Дата народження | 12 (24) жовтня 1843 |
| Місце народження | слобода Новобілгород Харківського повіту Харківської губернії, тепер смт Печеніги Чугуївського району Харківської області |
| Дата смерті | 23 серпня 1902 (58 років) |
| Місце смерті | с. Стшалково Новорадомського повіту Пьотрковської губернії, тепер Польща |
| Національність | поляк за походженням |
| Жанр | портрет, історичні, біблійні композиції |
| Навчання | Петербурзька Академія мистецтв |
| Напрямок | академізм, салонне мистецтво |
| Роки творчості | 1864 - 1901 |
| Вплив | художники Брюллов, Безперчий |
Генріх Семирадський або Генріх Іпполі́тович Семира́дський (пол. Henryk Siemiradzki; *12 (24) жовтня 1843, Новобєлгород (нині смт Печеніги Харківської області, Україна ) — †23 серпня 1902, Стшалково) — український і польський художник, представник польського академізму.
Зміст |
Біографія[ред.]
Народився в селі Новобєлгород (нині смт Печеніги) біля міста Харкова. Поляк за походженням, син офіцера царської армії, військового лікаря.
Освіту отримував у Харківській гімназії і Харківському університеті, де закінчив фізико-математичний факультет.
Семирадський брав уроки малюнка в харківського майстра Дмитра Безперчого (1825 — 1913) — одного з наймолодших учнів Брюллова, останнього з української групи брюлловців. Художник Безперчий зберіг завіти академізму Брюллова і зумів прищепити їх наперекір духові часу молодому Семирадському, що серед розпалу боротьби з класичністю та академізмом Семирадський залишився блискучим академістом.
Мав хист до живопису з дитинства, тому перебрався в Петербург, де навчався в Академії мистецтв. За успіхи в навчанні отримав державну стипендію на шість років і можливість стажуватися за кордоном. Рік працював в місті Мюнхен (1871), де навчався у Карла фон Пілоті. З 1873 року він в Римі. Тоді ж отримав звання академіка і одружився на Марії Прушинській.
Жив і працював головним чином за кордоном, але виконував замовлення і в Російській імперії. Найзначніше з них — стінопис північного крила на хорах храму Христа Спасителя в Москві.
За багатофігурну композицію «Світочі християнства», що зображала першомучеників християнства в добу імператора Нерона, отримав звання професора Петербурзької Академії мистецтв. Картину вивезли на Всесвітню виставку в Париж у 1878 році, де вона мала успіх, а художник отримав орден Почесного легіону. Професор Петербурзької академії, почесний член Римської, Берлінської, Паризької і Туринської академій. Свого часу дуже популярний художник, слава якого успішно конкурувала зі славою Яна Матейка. Є автором збереженої досі театральної завіси «Парнас» Львіського оперного театру.
Генріха Семірадського після смерті поховали в церкві Св. Станіслава в місті Краків.
Вибрані твори[ред.]
Полотна на сюжети зі стародавньої історії, а також євангельські сюжети:
- «Діоген розбиває свою чашу» (1868)
- «Довіра Олександра Македонського до лікаря Філіппа» (1870)
- «Римська оргія» (1872)
- «Гонителі християн біля входу до катакомб» (1874)
- «Грішниця» (1875)
- «Світочі християнства» (1876)
- «Вхід Христа до Єрусалима» (1876)
- «Хрещення Господнє» (1878)
- «Ставок зі скульптурою Відпочинок Фавна» (1881)
- «Давній танець серед мечів» (1881)
- «Римська ідилія» (1885)
- «Христос у домі Марфи і Марії» (1886)
- «Фріна на святі Посейдона в Елівсіні» (1889)
- «Ісаврійські пірати, що продають свою здобич» (1889)
- «Спокуса святого Ієроніма» (1889)
- «Свято Вакха» (1890)
- «Христос і самаритянка» (1890)
- «Парісів суд» (1892)
- «Дірцея на римському цирку» (1898) та ін.
Інші історичні полотна:
- «Шопен у князя Радзивілла» (1887, з історії Польщі)
- «Тризна воїнів Святослава по битві під Доростолом» (1884, історії Київської Русі)
Полотна побутового жанру:
- «Відпочинок. Селянка» (1890)
Галерея[ред.]
-
Поцілунок за прикладом богів, Львівська галерея мистецтв.
-
Воїни Святослава приносять полонених у жертву поганським богам під час облоги Доростола.
-
Автопортрет Г.Семірадського, бл. 1876 р.
-
Христос і самаритянка, Львівська галерея мистецтв.
Див. також[ред.]
Джерела[ред.]
- Henryk Siemiradzki. In: Ulrich Thieme, Felix Becker u. a.: Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart. Band 31, E. A. Seemann, Leipzig 1937
- Anna Król, Henryk Siemiradzki (1843–1902), Stalowa Wola: Muzeum Regionalne, 2007, ISBN 978-83-923943-8-9
- Wiesława Górska, Henryk Siemiradzki, Warszawa: Edipresse Polska, 2007, (Ludzie, Czasy, Dzieła ; 37), ISBN 978-83-7477-216-7
Посилання[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Генріх Семирадський |
- www.pinakoteka.zascianek.pl
- Генріх Семирадський на сайті Українці в світі.
- Юлія Корсик. Постать і творчість Г. Семирадського в річищі сучасної мистецтвознавчої науки // Художня культура. Актуальні проблеми. Збірник наукових праць. — 2009, випуск 9.
