Герман фон Ейхгорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герман фон Ейхгорн
нім. Hermann von Eichhorn
Generaloberst von Eichhorn.jpg
Народився 13 лютого 1848(1848-02-13)
Німецька імперія Бреслау Сілезія, Німецька імперія
Помер 30 липня 1918(1918-07-30) (70 років)
UNR Київ
Приналежність Німецька імперія Німецька імперія
Звання Rank insignia of Generalfeldmarschall of the Wehrmacht.svg генерал-фельдмаршал
Війни/битви Австро-прусська війна

Французько-прусська війна
Перша світова війна:

Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий орден святого Генріха
Орден Червоного орла
Орден Святого Станіслава

Ге́рман фон Е́йхгорн (нім. Hermann von Eichhorn; 13 лютого 1848 — 30 липня 1918) — німецький державний і політичний діяч, військовий. Офіцер Прусської армії, генерал-фельдмаршал Німецької імперської армії. Учасник австро-прусської (1866), франко-прусської (18701871), Першої світової воєн (19141918). Командувач німецькими окупаційними військами в Україні (1918). Убитий соціалістами в Києві.

Біографія[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Герман фон Ейхгорн народився 13 лютого 1848 року в місті Бреслау, Пруссія.

1866 року вступив до 2-го гвардійського піхотного полку. Учасник австрійсько-прусської війни 1866 року та Франко-Пруської війни 1870–1871 років. Служив у генеральному штабі. В 19011904 роках — командир 9-ї девізії. З 1 травня 1904 року командир XVIII АК. З 1912 року — генерал-інспектор 7-ї армійської інспекції. Перед Першою світовою війною вийшов у відставку, в серпні 1914 року зарахований до резерву.

Перша світова війна[ред.ред. код]

Генерал-полковник фон Ейхгорн. Портрет Рейнгольда Лепсіуса

Після початку Першої світової війни протягом певного часу був осторонь справ. 26 січня 1915 року назначений командувачем сформованої на Східному фронті 10-ої армії, розверненої від Тільзіту (нині місто Совєтськ Калінінградської області) до Істербургу (нині місто Черняховськ Калінінградської області). До складу 10-ї армії увійшли XXXVIII та XXXIX резервні корпуси, XXI АК, 5-та гвардійська піхотна та Кенігсберзька ландверна дивізії, а також Тильзитський загін. Командував армією в Мазурській битві, протягом Свенцянського прориву. Від 30 липня 1916 року — командувач групи армій, до якої входили 10-та та 8-ма армії. 1917 року та на початку 1918 року група армій Ейхгорна діяла в Прибалтиці та Білорусі.

Україна[ред.ред. код]

Після більшовицького перевороту в Росії та укладення Брестського мирного договору, призначений командувачем німецьких окупаційних військ в Україні. Від 31 березня 1918 року — головнокомандувач групи військ «Київ». Очолив адміністрацію окупованих областей України (за винятком тих, що знаходяться під управлінням Австро-Угорської адміністрації частин Волинської, Подільської, Херсонської і Катеринославської губерній), Крим, Таганрог, а також південні райони Білорусі, Донської області, частини Воронезької і Курської губерній і інші.

Видані Германом фон Ейхгорном накази про негайний засів ланів (6 квітня 1918 року) та запровадження німецьких військових судів на території України (25 квітня 1918 року) були розцінені Українською Центральною Радою як спроба втручання у внутрішні справи держави і викликали рішучий протест з боку частини українських політичних партій і державних органів. Конфлікт між УЦР і німецьким командуванням, спричинений наказами Ейхгорна, завершився державним переворотом і приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського.

Вбивство[ред.ред. код]

Лідери російських лівих есерів, намагаючись зірвати умови Берестейського миру, підготували замах на Ейхгорна і німецького консула в Москві графа Мірбаха. 30 липня 1918 року Ейхгорн був убитий есером Борисом Донським. Групою есерів, яка готувала замах на генерала, керувала Ірина Каховська. О 2-й годині вдень здійснено замах на Г. фон Ейхгорна та його особистого ад'ютанта капітана фон Дресслера по дорозі зі штабу на квартиру, ближче до неї, до них наблизився візник з пасажиром, який і кинув бомбу, фон-Ейхгорн і його ад'ютант були важко поранені, нападників заарештували. Ввечері генерал-фельдмаршал і його ад'ютант померли. 4 серпня затриманий на місці замаху на фельдмаршала невідомий під час допиту назвався Борисом Донським, селянином Рязанської губернії, він засвідчив, що зробив замах за постановою ЦК партії есерів у Москві.[1]

Могила Германа фон Ейхгорна в Берліні.

Впливові українські політичні партії висловили співчуття з приводу загибелі Германа фон Ейхгорна і рішуче засудили терористичний акт як такий, що був спрямований на підрив української державності. Після смерті Ейхгорна командування німецькими військами в Україні очолив фельдмаршал Кірбах.

Нагороди[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]