Герман фон Ейхгорн
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Герман фон Ейхгорн | |
.jpg) |
|
| Народився | 13 лютого 1848 року Вроцлав |
| Помер | 30 липня 1918 Київ |
| Роки життя | 1848—1918 |
| Звання | генерал-фельдмаршал |
Ге́рман фон Е́йхгорн (нім. Hermann von Eichhorn; * 13 лютого 1848, Вроцлав, Польща — † 30 липня 1918, Київ) — німецький генерал-фельдмаршал, командуючий німецькими окупаційними військами в Україні в період першої світової війни.
[ред.] Біографія
1866 року вступив до 2-го гвардійського піхотного полку. Учасник австрійсько-прусської війни 1866 року та Франко-Пруської війни 1870—1871 років. Служив у генеральному штабі. В 1901—1904 роках — командир 9-ї девізії. З 1 травня 1904 року командир XVIII АК. З 1912 року — генерал-інспектор 7-ї армійської інспекції. Перед Першою світовою війною вийшов у відставку, в серпні 1914 року зарахований до резерву.
Після початку Першої світової війни протягом певного часу був осторонь справ. 26 січня 1915 року назначений командувачем сформованої на Східному фронті 10-ої армії, розверненої від Тельзиту (нині місто Советськ Калінінградської області) до Істербургу (нині місто Черняхівськ Калінінградської області). До складу 10-ї армії увійшли XXXVIII та XXXIX резервні корпуси, XXI АК, 5-та гвардійська піхотна та Кенігсберзька ландверна дивізії, а також Тильзицький загін. Командував армією в Мазурській битві, протягом Свенцянського прориву. Від 30 липня 1916 року — командувач групи армій, до якої входили 10-та та 8-ма армії. 1917 року та на початку 1918 року група армій Ейхгорна діяла в Прибалтиці та Білорусії.
18 серпня 1915 року нагороджений орденом Pour le Merite, а вже 28 вересня отримав до нього дубові гілки.
Після більшовицького перевороту в Росії та укладення Брестського мирного договору, призначений командувачем німецьких окупаційних військ в Україні. Від 31 березня 1918 року — головнокомандувач групи військ «Київ». Очолив адміністрацію окупованих областей України (за винятком тих, що знаходяться під управлінням Австро-Угорської адміністрації частин Волинської, Подільської, Херсонської і Катеринославської губерній), Крим, Таганрог, а також південні райони Білорусії, Донської області, частини Воронезької і Курської губерній і інші.
Видані Германом фон Ейхгорном накази про негайний засів ланів (6 квітня 1918 року) та запровадження німецьких військових судів на території України (25 квітня 1918 року) були розцінені Українською Центральною Радою як спроба втручання у внутрішні справи держави і викликали рішучий протест з боку частини українських політичних партій і державних органів. Конфлікт між УЦР і німецьким командуванням, спричинений наказами Ейхгорна, завершився державним переворотом і приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського.
Лідери російських лівих есерів, намагаючись зірвати умови Берестейського миру, підготували замах на Ейхгорна і німецького консула в Москві графа Мірбаха. 30 липня 1918 року був вбитий есером Борисом Донським. Групою есерів яка готувала замах на генерала керувала Ірина Каховська.
Впливові українські політичні партії висловили співчуття з приводу загибелі Германа фон Ейхгорна і рішуче засудили терористичний акт як такий, що був спрямований на підрив української державності. Після смерті Ейхгорна командування німецькими військами в Україні очолив фельдмаршал Кірбах.
[ред.] Література
- Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001.
