Ґренландія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гренландія
Kalaallit Nunaat, Grønland

Прапор Гренландії Герб Гренландії
Прапор Герб
Гімн: Nunarput utoqqarsuanngoravit
Розташування Гренландії
Столиця Нуук (Готхоб)
Найбільше місто Нуук
Офіційні мови Ґренландська
Державний устрій Парламентська демократія
 - Монарх Маргрете ІІ
 - Прем'єр міністр Кім Кіельсен
самоврядування автономна провінція Королівства Данії 
Площа
 - Загалом 2,166,086 км² (13)
 - Води (%) 81,1%
Населення
 - оцінка 2010 р. 56,968 (31 березня 2014)[1] (200)
 - Густота 0 067 чол,/км² (240)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний 1,1 млрд (?)
 - На душу населення 19.000 (?)
Валюта Данська крона (DKK)
Часовий пояс CET (UTC0—-4)
Домен інтернету .gl
Телефонний код +299

Гренландія, Ґренландія (ґренл. Kalaalit Nunaat; дан. Grønland, дослівно — «зелена країна») — найбільший острів Землі (його площа становить 2 130 800 км²). Належить Данії і є автономною провінцією цієї країни.

Розташований між Північною Атлантикою і Північним Льодовитим океаном на північний схід від Північної Америки.

Особливості: уся внутрішня частина острова вкрита товстим шаром криги (залишки останнього льодовикового періоду); острів відіграє важливу стратегічну роль для цивільної авіації й у військовій стратегії США.

Корисні копалини: свинець, кріоліт; на шельфі — нафта.

Економіка — рибальство й переробка риби.

Етимологія[ред.ред. код]

Назву Ґренландія дали цій країні ранні скандинавські поселенці. В ісландських сагах говориться що ісландець норвезького походження Ерік Рудий був вигнаний з Ісландії за вбивство. Разом зі своєю великою сім'єю та треллами (рабами) він відправився на човнах дослідити крижану землю яка, як відомо, лежала на північному заході. Після того як Ерік знайшов землю придатну для життя на півночі, він назвав її Grœnland (від grœn (“зелений”) + land (“земля”), імовірно в надії, що така приємна назва привабить поселенців[2][3][4].

Назва країни на ґренландській мові (калааллісут) — Калааліт Нунаат (“земля калааліт”)[5]. Калааліт — самоназва корінного ґренландського іннуїтського населення яке мешкає в західному регіоні країни.

Історія[ред.ред. код]

Arctic cultures 900-1500.png

Ранні палеоескімоські культури[ред.ред. код]

В Стародавні часи, Ґренландія була домівкою для декількох послідовних палеоескімоських культур, відомих насамперед завдяки археологічним знахідкам. Проникнення найраніших палеоескімоських культур на територію Ґренландії відбулось, як вважають дослідники близько 2500 р. до н. е. Від біля 2500 р. до н. е. до біля 800 р. до н. е. південно-західну Ґренландію населяли представники культури Саккак. Більшість знахідок даного періоду було знайдено навколо затоки Діско. Між 2400 і 1300 рр. до н. е. в півнвчній Ґренландії існувала культура Індепенденс І, яка була частиною Арктичної традиції дрібних знарядь (англ. Arctic small tool tradition)[6][7]. Почали з'являтися перші стоянки, такі як Дельтатеррасен.

Близько 800 р. до. н. е. культура Саккак зникає і виникає рання Дорсетська культура в західній Ґренландії і культура Індепенденс ІІ — в північній. Культура Дорсет була першою культурою яка поширилась на всі прибережні райони Ґренландії, як на західному, так і східному побережжі і проіснувала до поширення культури Туле в 1500 р. н. е. Населення культури Дорсет жило в основному з полювання на китів. Люди культури Туле є предками сучасного інуїтського населення Ґренландії. Вони почали мігрувати з Аляски близько 1000 року а досягнули Ґренландії біля 1300 року. Культура Туле вперше на території Ґренландії почала застосовувати такі новації як собачі упряжки (нарти) та гарпуни нового типу.

Скандинавське заселення[ред.ред. код]

Після 989 року на західному узбережжі Ґренландії оселились ісландці та норвежці в двох поселеннях у фйордах на крайній південно-західній точці острова. Вони співіснували на острові із представниками пізньої дорсетської культури, які займали території північної і західної частин острова, а потім — з культурою Туле, що прийшла з півночі. Скандинавські ґренландці були підкорені норвезьким правлінням в 13 столітті. Згодом королівство Норвегія вступило в персональну унію з Данією в 1380 році, і після 1397 року Ґренландія стала частиною кальмарської унії (яка об'єднала три скандинавські королівства: Данію, Норвегію і Швецію з залежними територіями — Фінляндією, Ісландією і Гренландією під егідою Данії).[8]

Поселення, такі як Браттаглід (маєток і резиденція Еріка Рудого) процвітали протягом століть, але почали зникати у 15 столітті. Це пов'язують зі змінами у кліматі, а саме з початком малого льодовикового періоду.[9] Крім деяких рунічних написів, немає сучасних записів до цих подій або інших писемних пам'яток. Ісландські саги що розповідають про життя в Ґренландії були складені в тринадцятому і більш пізніх століттях, а тому не становлять собою основні джерела до історії Ґренландії раніших періодів.[10] Тому сучасне розуміння життя в ті часи залежить від інших даних. Наприклад, крижані керни, що взяті з льодового щита містять лід, який формувався протягом багатьох років. Їх властивості можуть бути використані для відтворення інформації про зміни клімату за допомогою ізотропного аналізу. Таким чином можна вивчити зміни атмосферних умов.[11] Велике значення має також дослідження скам'янілостей. Ці дані дають змогу стверджувати, що між 800 і 1300 роками регіони південної Ґренландії довкола фйордів переживали період доволі м'якого клімату. Температури були на декілька градусів вищими ніж зазвичай у Північній Атлантиці,[12] росли дерева та трав'янисті рослини. Ячмінь вирощувався приблизно до 70 паралелі, також вирощувались свійські тварини.[13] Проте Ґренландія переживала драматичні зміни клімату.[14] Так, ісландський рукопис Ланднамабок містить дані про голод в Гренландії, спричинений суттєвими змінами клімату. Згідно з рукописом "старих і немічних було вбито та кинуто за скелі".[15]

Ці ісландські поселення зникли протягом 14 і 15 століть, ймовірно, в результаті голоду та збільшення конфліктів з корінним населенням.[16] Зникнення поселень збігається зі зниженням зимових та літніх температур — вивчення сезонних температурних коливань Північної Атлантики показало значне зниження максимальних літніх температур починаючи з кінця 13 — початку 14 століття.[17] Також дослідження показали, що найнижчі зимові температури за останні 2000 років мали місце на зламі 14 і 15 століть. Східні поселення, схоже, були занедбані від початку до середини 15 століття, на протязі цього холодного періоду. Стан людських кісток цього періоду показує, що норвезьке населення недоїдало, ймовірно, через ерозію ґрунту в результаті знищення скандинавами природньої рослинності в ході ведення сільського господарства, вирізання дерну, заготівлі деревини, пандемії чуми, зниження температур в ході Малого льодовикового періоду та збройних сутичок із Інуїтами.[9]

Культура Туле (1300 — сьогодення)[ред.ред. код]

Hvalsey.jpg

Острів відкрив близько 982 року Ерік Рудий, який заснував колонії на західному березі незабаром після того, як туди переселилися ескімоси з арктичної частини Північної Америки.

Християнство було запроваджене вікінгами близько 1000 року.

1500-1814[ред.ред. код]

Колонії вікінгів визнали підданство Норвегії, але на початку 15 століття всі зв'язки з Європою припинилися, і до 16 століття колонії вимерли. Ескімоси переселилися на східне узбережжя.

Гренландія з 1775 року була данською колонією. 1953 року острів оголошено частиною території Данського Королівства. У квітні 1941 року посланець Данії у Вашингтоні підписав з американським урядом так звану угоду про оборону Гренландії, після чого США почали створення на території острова військові бази. Із початком холодної війни в США розвинувся геополітичний інтерес до Гренландії, тому 1946 року Сполучені Штати запропонували Данії продати острів за 100 мільйонів доларів, однак відповіді не отримали[18][19]. Після вступу Данії до НАТО між Копенгагеном і Вашингтоном у квітні 1951 року підписано нову угоду, за якою Данія і США зараз здійснюють спільну оборону Гренландії.

З 1978 року Гренландія отримала право самостійно керувати внутрішніми справами, проте міжнародна й оборонна політика, а також законотворчість залишалися за Данією. Референдум 1979 року гарантував повне внутрішнє самоврядування з 1981 року, а з 1982 року Гренландія вийшла зі складу Європейського союзу, до якого ввійшла 1972 року.

Мапа Гренландії.

Референдум 25 листопада 2008 року про посилення автономії острова отримав понад 75% голосів «так». Це дало острову можливість самостійно керувати розробкою надр і морських ресурсів, самостійно ділити прибуток від їхнього продажу. Крім того, розширена автономія дала владі острова можливість самостійно вирішувати питання судової системи та правопорядку, а також, до певної міри, контролювати зовнішню політику. Наразі повноваження місцевої влади поширюються лише на системи охорони здоров'я, шкільної освіти і соціального обслуговування населення.

Данський парламент 19 травня 2009 року переважною більшістю голосів ухвалив закон про розширену автономію Гренландії[20], затвердивши результат референдуму, проведеного на острові в листопаді 2008 року. Новий режим, що вводиться в результаті переговорів з Данією, зокрема, надає гренландцям право самостійно розпоряджатися власними природними ресурсами — родовищами нафти і природного газу, золота і алмазів, урану, цинку і свинцю.

Вид на льодовик

21 червня 2009 року Гренландія проголосила самоврядування[21] за наслідками референдуму, проведеного в листопаді 2008 року. Новий правовий порядок Гренландії означає перехід поліції і судів під юрисдикцію місцевого уряду. Гренландська мова (Калааллісут) стає офіційною, а громадяни країни кваліфікуватимуться міжнародним правом як окремий народ. В той же час питаннями оборони і зовнішньої політики як і раніше опікуватиметься офіційний Копенгаген.

На території Гренландії мешкають близько 58 тисяч осіб. Більше половини працездатного населення острова працює в риболовецькій і рибопереробній промисловості. Данія щорічно виділяє Гренландії дотації на суму 3,2 мільярда крон (близько 540 мільйонів доларів), що становить близько 30% ВВП острова. Гренландський парламент називається ландстінґ. Він складається з 31 члена й обирається кожні чотири роки.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

В адміністративному відношенні Ґренландія поділена на чотири комуни (муніципалітети) (Куяллек, Каасуїтсуп, Кекката, Сермерсоок) та дві невключені території (Ґренландський національний парк і Авіабаза Туле).

Населення[ред.ред. код]

Нуук, столиця Ґренландії, центральна частина

Населення Ґренландії, за оціночними даними на січень 2013 року, становить 56370 чоловік. З них 88% — це ґренландські інуїти або ескімоси (самоназва — калаалліт (kalaallit, в одн. kalaaleq[22])), включаючи змішаних інуїтів та данців. Решта 12% населення європейського походження, в основному данського. В це число не включено персонал воєнних баз США, до 2-4 тис. чол. Більша частина території острова складається з льодовикового покриву, на якому неможливо жити. Майже усі ґренландці проживають уздовж фйордів на південно-західному узбережжі головного острова, адже саме ця територія характеризується відносно м'яким кліматом[23]. Тут і розташовуються найбільші міста Ґренландії. Більше 16 тисяч людей проживають у Нууку, столичному місті.

Після Другої світової війни в результаті зниження смертності до 8 на 1000 жителів і різкого підвищення народжуваності до 50 на 1000 жителів, спостерігався швидкий ріст населення (в 1945 році в Ґренландії проживала 21 тис. чол., а в 1970 — 47 тис. чол.).

В 2010 році народжуваність становила в середньому 14,68 на 1000, смертність — 8,05 на 1000, а емігрували із Ґренландії 5,99 жителів із 1000. В результаті річний приріст населення становить 0,06 %.

Абсолютна більшість населення (більше 9/10) зосереджена на південно-західному побережжі Ґренландії, де розміщені найбільш великі населені пункти, зокрема, це міста Нуук, Какорток, Сісіміут, Манітсок.

В Ґренландії з 1 липня 2009 року єдиною офіційною мовою є ґренландська мова (одна із ескімоських мов). Раніше другою офіційною мовою була данська мова[24]. Багато жителів Ґренландії володіють англійською мовою в якості третьої[25]. Основна релігія — християнство (лютеранство).


Економіка[ред.ред. код]

Економічне життя зосереджене на вузькій, вільній від материкового льоду прибережній смузі, що займає близько 15 % загальної площі Ґренландії, головним чином на південному заході острова.

Основними статтями експорту є морепродукти — 85 %, перш за все перероблені креветки, по виробництву яких Ґренландія займає провідне місце в світі. Експорт цинкової і свинцевої руд становив до 12 % від загального об'єму, однак на початку XXI століття видобуток рудних і нерудних корисних копалин був практично зупинений.

Родовище кріоліту в Івгтуті. Літо 1940 року

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Greenland Population clock
  2. «Eirik the Red's Saga». Gutenberg.org. 8 March 2006. Процитовано 6 September 2010. 
  3. How Greenland got its name. The Ancient Standard. Retrieved 2 January 2012.
  4. Grove, Jonathan. "The place of Greenland in medieval Icelandic saga narrative", in Norse Greenland: Selected Papers of the Hvalsey Conference 2008, Journal of the North Atlantic Special Volume 2 (2009), 30–51, at p. 30
  5. Stern, p. 89
  6. «The history of Greenland – From dog sled to snowmobile». Greenland.com. Процитовано 10 September 2011. 
  7. «Migration to Greenland – the history of Greenland». Greenland.com. Процитовано 10 September 2011. 
  8. Boraas, Tracey (2002). Sweden. Capstone Press. с. 24. ISBN 0-7368-0939-2. 
  9. а б Diamond, Jared M. (2006). Collapse: how societies choose to fail or succeed. Harmondsworth [Eng.]: Penguin. ISBN 0-14-303655-6. 
  10. Grove, 2009.
  11. en:British Antarctic Survey, The ice man cometh - ice cores reveal past climates
  12. Arnold C. Cold did in the Norse. Earth Magazine June 2010, pg 9.
  13. «Kulturgeschichte des Klimas: Von der Eiszeit zur globalen Erwärmung: Amazon.de: Wolfgang Behringer: Bücher». Amazon.com. 9 September 2009. Процитовано 6 September 2010. 
  14. Alley P, Mayewski P, Peel D, Stauffer B (1996). «Twin Ice Cores From Greenland Reveal History of Climate Change, More». Earth in Space 9 (2). с. 12–13. 
  15. Arnold 2010
  16. "Why societies collapse". ABC Science.
  17. William P. Patterson, Kristin A. Dietrich, Chris Holmden, and John T. Andrews (2010) Two millennia of North Atlantic seasonality and implications for Norse colonies. www.pnas.org/cgi/doi/10.1073/pnas.0902522107
  18. TIME Magazine — Deepfreeze Defense, Jan. 27, 1947 (Перевірено 20 грудня 2008)
  19. National Review — Let's Buy Greenland!, May 7, 2001 (Перевірено 20 грудня 2008)
  20. Парламент Данії задобрив розширення автономії Гренландії
  21. Self-rule introduced in Greenland
  22. Hessel, 8
  23. «Greenland». Stalvik.com. Процитовано 6 September 2010. 
  24. Greenland wants new language policy | IceNews — Daily News
  25. Greenland Representation to the EU, Greenland Home Rule Government

Посилання[ред.ред. код]