Ворошилов Климент Єфремович

Ворошилов Климент Єфремович (Охрімович)
Прізвисько	Клім Ворошилов, Єфремов, КлІмов
Народився	4 лютого 1881 с. Верхнє, (нині Лисичанськ) Російська імперія
Помер	2 грудня 1969 Москва СРСР
Роки життя	1881—1969 (88 років)
Країна	СРСР
Рід військ	кіннота, піхота
Роки служби	1918—1969
Звання	Маршал Радянського Союзу
Командування	СРСР Нарком оборони СРСР, Командувач військовими округами, Командувач фронтами, командувач Армії
Війни/битви	Громадянська війна в Росії Радянсько-фінська війна, Друга Світова війна
Нагороди	Нагороди інших країн Почесна революційна зброя (1920) Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968)
Інше	Оборона СССР. Избранные статьи и речи, М., 1937; Рассказы о жизни (Воспоминания), кн. 1, М., 1968

Климе́нт Єфре́мович (Охрімович) Вороши́лов (рос. Климент Ефремович Ворошилов), також популярно — Клим Ворошилов (*4 лютого 1881 — †2 грудня 1969) — радянський (український) військовий та політичний діяч, двічі Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці, перший Маршал Радянського Союзу. У 1925—1940 роках нарком з військових і морських справ і нарком оборони СРСР. У 1953—1960 роках номінальний глава Радянської держави (Голова Президії Верховної Ради СРСР).

Біографія

Народився Ворошилов 4 лютого 1881 р. у селищі Верхнє, Бахмутського повіту, Катеринославської губернії (нині входить до складу м. Лисичанськ) у сім'ї селянина. У свої мемуарах "У підпіллі можна зустріти тільки щурів" П. Григоренко зазначає, що сам Ворошилов говорив про своє українське походження і початкове прізвище "Ворошило".1903 р. вступив до Партії більшовиків, після Жовтневої революції став Комісаром внутрішніх справ Української РСР. Брав участь у захисту Царицина (нині Волгоград) від Білої армії Денікіна, командував 14-ю армією на Південному фронті (фактично — від 7 червня 1919 р.) та Першою кінною за часів Польсько-радянської війни.

1921—1961 рр. Ворошилов — член ЦК КПРС.

Після смерті Михайла Фрунзе у 1925 році Ворошилов став Наркомом військових та флотських справ (1934 р. пост перейменовано у Наркома оборони), маршалом СРСР у 1935.

Командував радянськими військами у Радянсько-фінській війні, зміщений через катастрофічні поразки Червоної армії взимку 1939—1940. Останню свою військову роль Ворошилов втратив через поразки на Ленінградському фронті взимку 1941 р. у ході Великої Вітчизняної війни (його пост зайняв значно більш талантовитий Георгій Жуков, завдяки якому Ленінград було врятовано).

Далі у війні Ворошилов активної участі не брав, проте зіграв значну роль у насадженні комунізму Угорщині у 1947 році.

Пам'ятник «Климові» у Луганську

Після війни Ворошилов залишився політичною фігурою. 1953—1960 працював головою Президії Верховної Ради СРСР, відійшов у відставку через незгоди з Хрущовим та власної минулої лояльності Сталінові. Вернувся до ЦК КПРС за Брежнєва 1966 р. та помер трьома роками пізніше, 2 грудня 1969.

На честь Ворошилова названо серію танків «КВ» та місто Ворошиловград (нині Луганськ).

Жертви Ворошилова

Климент Ворошилов горезвісний український кат. Одна із його жертв — відома українська письменниця Зинаїда Тулуб.

Див. також

• Ворошиловград
• Луганська область
• Ворошиловськ
• Ворошиловськ
• Сталінські списки

Посилання

• Ворошилов Климент Ефремович
• Ворошилов Климент Ефремович
• Ворошилов Климент Ефремович
• Ворошилов, Климент Ефремович

Література

• Маршалы Советского Союза: личные дела рассказывают. М., 1996.
• Советская историческая энциклопедия, тт. 1 — 16, Москва, 1961 — 1976
• Акшинский В. Климент Ефремович Ворошилов. Биографический очерк, Москва, 1974
• Шикман А. П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. Москва, 1997 г.

Виноски

Попередник: Фрунзе Михайло Васильович 1925	Народний Комісар з військових та морських справ СРСР 6 листопада 1925 — 20 червня 1934	Наступник: — посада ліквідована
Попередник: — посада створена	Народний Комісар оборони СРСР 20 червня 1934 — 7 травня 1940	Наступник: Маршал Радянського Союзу Тимошенко Семен Костянтинович 1940 — 1941