Гіперпаратиреоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіперпаратиреоз
Спеціальність ендокринологія
Препарати paricalcitold[1], dihydrotachysterold[1], Кальцитріол[1], doxercalciferold[1][2] і деносумаб[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 5A51
МКХ-10 E21
МКХ-9 252.0
OMIM 145000, 145001 і 610071
DiseasesDB 20710
MedlinePlus 001215
eMedicine emerg/265 med/3200
MeSH D006961
CMNS: Hyperparathyroidism у Вікісховищі

Гіперпаратиреоз (аденома паращитоподібної залози, гіперпаратиреоїдоз, гіперпаратиреоїдна фіброзна остеодистрофія) — захворювання, яке виникає внаслідок підвищення секреції паратгормону паращитовидними залозами.[3] Паратгормон посилює виділення фосфору з сечею, що призводить й до втрати кальцію, мобілізації його з кісток із гіперкальціємією та деяким посиленням виділення кальцію із сечею та відкладанням у тканинах.[4][5]

Класифікація[ред. | ред. код]

  • Первинний гіперпаратиреоз. Первинний гіперпаратиреоз, обумовлений гіперкальціємією внаслідок надмірного синтезу паратгормону. Розрізняють декілька клінічних форм: кісткову, ниркову, шлунково-кишкову (виразка шлунка, панкреатит, холецистит), серцево-судинну (артеріальна гіпертонія) та інші. У 50 % випадків хвороба протікає безсимптомно і тільки виявлена гіперкальціємія дозволяє запідозрити гіперпаратиреоз. Клінічні прояви первинного гіперпаратиреозу характеризуються ураженням центральної нервової системи з наявністю стомлюваності, слабкості, головного білю, депресії, порушенням апетиту, психозів і коматозних станів.
  • Вторинний гіперпаратиреоз. Вторинний гіперпаратиреоз є компенсаторною реакцією на тривалу гіпокальціємію, розвивається в результаті порушення процесів всмоктування в кишечнику (синдром мальабсорбції) або рахіті, синдромі Фанконі і хронічній нирковій недостатності. Вміст кальцію в сироватці крові в нормі або знижений (ніколи не буває підвищеним), а концентрація неорганічного фосфору підвищена (при нирковій формі вторинного гіперпаратиреозу) або знижена (при кишковій формі). Клінічно вторинний гіперпаратиреоз проявляється симптомами і ознаками основного захворювання. При гіпокальціємії спостерігаються парестезії різної локалізації з характерними спазмами м'язів кистей і стоп. У проксимальних відділів кінцівок наголошується слабкість м'язів. Зміни кісткової тканини проявляються остеопорозом, остеосклерозом або фіброзно-кістозним оститом.
  • Третинний. Вторинний гіперпаратиреоз при хронічниму гемодіалізі швидко переходить в третинний гіперпаратиреоз, коли гіперплазія паращитовидних залоз трансформується в аденому, надмірно секретуючий паратгормон.

Етіологія[ред. | ред. код]

Симптоми[ред. | ред. код]

На знімку макропрепарат аденоми паращитоподібної залози (автор Thomas Zimmermann)
Мікрознімок аденоми паращитоподібної залози. Фарбування Г-Е

Визначається слабкість, втрата апетиту, біль у підвилочковій ділянці, диспептичні явища. Об'єктивно відмічають тахікардію. Особливо звертає увагу біль у кістках, який може поступово зростати, супроводжуватись спонтанними переломами.Крім того, при ультразвуковому дослідженні нирок може бути виявлено каміння.

  • Рентгенологічно визначають субпериостальну резорбцію кістки, а на пізніших стадіях великі осередки розрідження кісткової тканини.
  • На ЕКГ можливі ознаки гіперкальціємії: вкорочення інтервалу Q-T, поширення QRS, зниження зубця T та збільшення зубця R.

Відкладання кальцію у нирках може призвести до їхнього значного пошкодження із виникненням артеріальної гіпертензії та порушенням видільної функції.

Слід зазначити, що аналогічні порушення кальцієвого обміну з відповідними клінічними проявами можуть бути при передозуванні вітаміном D, метастазах пухлин у кістки, деяких ураженнях нирок, що необхідно враховувати при встановленні діагнозу.

Діагностика[ред. | ред. код]

Лікування[ред. | ред. код]

Видалення пухлини або резекція паращитовидних залоз при їхній дифузній гіперплазії.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г NDF-RT
  2. а б Drug Indications Extracted from FAERSdoi:10.5281/ZENODO.1435999
  3. Sulaiman L, Nilsson IL, Juhlin CC, Haglund F, Höög A, Larsson C, Hashemi J. (June 2012). Genetic characterization of large parathyroid adenomas.. Endocr Relat Cancer. 19 (3): 389–407. doi:10.1530/ERC-11-0140. PMID 22454399. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 7 лютого 2013. 
  4. а б Гульчий Н. В., Кущаева Е. С., Макеев С. С., Цымбалюк С. Н., Олейник А. Б. Использование сцинтиграфии с Tc-99м-МИБИ для диагностики заболеваний щитовидной и паращитовидных желез. Український медичний частопис // № 1 (33).- 2003. — с. 43-55.
  5. Fraser WD (July 2009). Hyperparathyroidism. Lancet. 374 (9684): 145–58. doi:10.1016/S0140-6736(09)60507-9. PMID 19595349. 

Посилання[ред. | ред. код]