Давидов Денис Васильович
Дави́дов Дени́с Васи́льович (16 (27) липня 1784, Москва — 22 квітня (4 травня) 1839, село Верхня Маза Сизранского повіту Симбірської губернії, нині Радищевського району Ульяновської області Російської Федерації) — російський поет «Пушкінської плеяди», генерал-лейтенант, партизан.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в родині бригадира Василя Денисовича Давидова (1747–1808), що служив під командуванням Олександра Суворова. Одержав блискуче для свого часу домашнє виховання.
1801 року став юнкером у Кавалергардському полку і 1802 року одержав чин корнета. 1804 року «за писання обурливих віршів» переведено в Білоруський гусарський полк, 1806 року зараховано в Гусарський лейб-гвардії полк. 1807 рік був початком бойового поприща Давидова: його призначили ад'ютантом до князя Багратіона, брав участь майже у всіх боях цієї кампанії.
Узимку 1808 року в складі російської армії, що діяла у Фінляндії, пройшов разом з Кульневим до Улеаборгу, зайняв з козаками острів Карлое і, повернувшись до авангарду, відступив по льоду Ботнічної затоки.
Один з організаторів і активний учасник партизанського руху під час війни 1812 року з французами, пізніше — генерал-лейтенант.
Був членом товариства «Арзамас», співпрацював у журналі «Современник».
Творчість [ред.]
Денис Давидов був авторм байок, сатиричних віршів, елегій, які увійшли до збірки 1832 року «Вірші». Відомий як співець гусарського братства й хоробрості. Лірична поезія Давидова відзначається багатством ритміки та мелодики вірша, часто має романсовий характер.
Література [ред.]
- Кривошапова С. А. Давидов Денис Васильович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 5—6.
- Наталія Загорська про Дєніса Давидова, Міхаїла Булґакова, Алєксандра Купріна, Норґейта Тенцинґа, Марію Каллас / Н. Загорська; переклад з російської Л. Кононович. — Київ : Грані-Т, 2008. — 125 с. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-4651-73-5</ref>
