Дім весталок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дім весталок

41°53′29″ пн. ш. 12°29′12″ сх. д. / 41.89138888891666568° пн. ш. 12.48666666669444325° сх. д. / 41.89138888891666568; 12.48666666669444325Координати: 41°53′29″ пн. ш. 12°29′12″ сх. д. / 41.89138888891666568° пн. ш. 12.48666666669444325° сх. д. / 41.89138888891666568; 12.48666666669444325
Країна  Італія[1]
Розташування Рим[1]
Тип археологічна пам'ятка

Дім весталок. Карта розташування: Італія
Дім весталок
Дім весталок
Дім весталок (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Дім весталок. Східна частина

Дім весталок (лат. Casa delle Vestali) — будівля поруч із храмом Вести в Римському Форумі. Від будинку зберігся прямокутний атріум, який раніше обрамлювали двоповерхові портики на колонах. У портиках стояли статуї верховних жриць Вести, деякі з них дійшли до наших днів.

Історія[ред. | ред. код]

При новітніх розкопках знайдені залишки храму Вести, разом з житлом весталок. Цей будинок знаходиться біля підніжжя Палатина, поблизу Форуму. Нічого не відрізняє його від звичайного римського будинку. Він складається з прямокутного атріуму в 68 метрів довжини і 28 метрів ширини, оточеного портиком в 44 колон. З атріуму був хід у різні приміщення, розташовані в два поверхи. Головним з них був tablinum - великий і розкішний приймальний зал. З боків його йшли шість кімнат, призначених, мабуть, для шести весталок. Посеред атріуму видно сліди якогось маленького восьмикутного приміщення, ретельно знищеного і порівнянного з землею; можливо, що його зруйнували самі Весталки перед тим, як їх громада була знищена при імператорі Феодосії І, і що це саме і було потаємне святилище, в якому зберігалися священні предмети. У портику стояли статуї великих весталок, поставлені різними особами, облагодіяними ними; таких статуй було знайдено 12, з них тільки у трьох уціліла голова. Розкопки також показали, що будинок весталок неодноразово перебудовувався за часів Римської імперії.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б archINFORM — 1994.

Посилання[ред. | ред. код]