Жозе Мануел Дурау Баррозу

Жозе Мануел Дурау Баррозу José Manuel Durão Barroso
Жозе Мануель Баррозу
Президент Європейської Комісії
Нині на посаді
На посаді з	23 листопада 2004
Попередник	Романо Проді
Прем'єр-міністр Португалії (15-й після Революції гвоздик)
Час на посаді:
6 квітня 2002 — 29 червня 2004
Попередник	Антоніу Гутерреш
Наступник	Педру Сантана Лопеш
Народився	23 березня 1956(1956-03-23) (57 років)  Португалія, Лісабон
Політична партія	Соціал-демократична партія Португалії
Дружина	Margarida Sousa Uva

Жозе́ Мануе́л Дура́у Барро́зу (порт. José Manuel Durão Barroso, МФА: [ʒu'zɛ mɐnu'ɛɫ du'ɾɐ̃ũ bɐ'ʁozu]; *23 березня 1956, Лісабон) — португальський політичний діяч, президент Європейської Комісії з 1 листопада 2004 року (офіційно вступив на посаду 23 листопада, змінивши таким чином Романо Проді). Перед тим — міністр закордонних справ Португалії (1992—1995), прем'єр-міністр Португалії (2002—2004).

Член соціал-демократичної партії Португалії з 1980 року, голова партії з 1999 року.

Біографія

Освіта і академічна діяльність

Народився в Лісабоні 23 березня 1956 року. Закінчив з відзнакою юридичний факультет Університету Лісабона, потім також відмінно — факультет економічних і соціальних наук Університету Женеви, захистив там дисертацію по темі «Політична система Португалії в процесі європейської інтеграції». Навчався також на курсах в Колумбійському університеті (Нью-Йорк), університеті Джорджтауна (Вашингтон), Міжнародному університеті (Люксембург) і Європейському університеті (Флоренція). Викладав на юридичному факультеті Університету Лісабона, Університету Женеви. Заснував в 1979 році Асоціацію університетів європейських досліджень. З 1975 по 1976 рік був президентом академічної асоціації юридичного факультету Лісабонського університету.

Політична кар'єра

У студентські роки — дотримувався лівих поглядів, близьких до маоїської ідеології. Говорять, що до радикального студентського руху він прилучився після того, як в роки диктатури Антоніу Салазара (скинутої в результаті безкровної революції 1974 року) був побитий один з його улюблених викладачів.

Вступив до Соціал-демократичної партії (PSD) в 1980 році, перебував в Національній раді PSD, входив до складу Комітету з національної політики партії, був со-директором Бюро національних досліджень, головою Комітету у міжнародних справах партії, а в травні 1999 року, на XXII конгресі PSD був обраний головою партії. Переобирався на цю посаду тричі.

Член Європейського руху, починаючи з 1991 року, коли в цій суспільно-політичній організації була відтворена португальська секція. Віце-президент Європейської народної партії з 1999 по 2002 рік, віце-президент Міжнародної партії демократів-центристів з 2001 року.

Починаючи з 1985 року шість разів обирався до парламенту Португалії, очолював комітет у міжнародних справах парламенту країни з 1995 по 1996 рік. Був призначений державним секретарем з внутрішніх справ в X Конституційному уряді Португалії, державним секретарем у міжнародних справах і співпраці, міністром закордонних справ – в XI і XII Конституційних урядах Португалії.

Став прем'єр-міністром країни у квітні 2002 року, очоливши XV Конституційний уряд Португалії. В дома в Портігалії, проте, він непопулярний через свої жорсткі програми скорочення бюджетного дефіциту відповідно до європейського Пакту стабільності і зростання. Але, будучи людиною компромісу, Дурау Баррозу зумів зберегти свою коаліцію і провести ряд непопулярних в народі реформ.

За свою кар'єру він пройшов по всьому політичному спектру - від украй лівого маоіста до правоцентристського прем'єр-міністра, який сповідає дуже ортодоксальну ідеологію вільного ринку.

Міжнародна активність

Брав участь в багатьох міжнародних політичних місіях, включаючи організацію самовизначення колишньої колонії Португалії Східного Тимору, мирні переговори в Анголі в 1990 і 1991 роках. Очолював Міжнародний інститут демократії і допомоги у виборах (IDEA, Стокгольм). Керував делегацією ООН в Боснії і Герцеговині у вересня 1996 року, був радником ООН в проекті Мирний процес в Африці (Танзанія) в жовтні 1997 року. Входить до складу різних неформальних груп радників при Генеральному секретарі ООН, включаючи ресурсну групу у справах Демократичної республіки Конго.

Дурау Баррозу виступав за війну в Іраку і напередодні конфлікту запропонував Азори як місце зустрічі президента США Джорджа Буша і прем'єр-міністра Великобританії Тоні Блера, поставивши таким чином Лісабон поряд з Лондоном і Римом в число членів антісаддамівської коаліції. Проте, йому вдалося зберегти хороші відносини з франко-німецьким табором, і на посаду голови Єврокомісії його підтримав в числі інших і канцлер Німеччини Герхард Шредер.

Дурау Баррозу - переконаний європеєць: він чудово володіє кількома мовами і вважається одним з дуже небагатьох лідерів, здатних добитися підтримки з боку всіх 27 членів Євросоюзу. За визначенням спостерігачів, він політик товстошкірий і дотримується своїх поглядів, не дуже звертаючи увагу на думку про нього громадськості.

На чолі Єврокомісії

5 липня 2004 його кандидатура була запропонована на вакантну посаду голови Європейської комісії і незабаром залишив пост прем'єр-міністра Португалії. 23 листопада 2004 Баррозу був затверджений Європейським парламентом на посаді голови Європейської комісії.

16 вересня 2009 кандидатура Баррозу на пост голови Європейської комісії була повторно схвалена Європейським парламентом передусім голосами європейських консерваторів. Голосування проходило на безальтернативній основі. На підтримку Баррозу проголосували 382 депутати, проти - 219, утрималися - 117.

Особисте

Автор численних публікацій на теми політики, міжнародних відносин, Європейського Союзу.

Одружений на Маргариті Соуза Ува, має трьох синів.

Нагороди

• Премія «Квадрига» 2009 року.

Посилання

• Офіційна сторінка голови Європейської Комісії
• Дюрао Жозе Мануэль Баррозу(рос.)
• BBC Дурау Баррозу - радикал и консерватор(рос.)

Попередник:	Прем'єр-міністри Португалії 2002—2004	Наступник:
Антоніу Гутерреш 1995—2002		Сантана Лопеш 2004—2005