Жуков Геннадій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жуков Геннадій Васильович
Народження 31 жовтня 1938(1938-10-31) (85 років)
Сєльцо, Брянський район, Орловська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Ростовське художнє училище імені Митрофана Грекова (1962) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1969)
Діяльність художник, скульптор
Вчитель Вєтрогонський Володимир Олександровичd, Звонцов Василь Михайловичd і Пахомов Олексій Федоровичd
Член Спілка радянських художників України
Нагороди
орден «Знак Пошани»
Заслужений художник України

Геннадій Васильович Жу́ков (нар. 31 жовтня 1938, Сєльцо) — український графік, живописець і скульптор; член Спілки радянських художників України з 1971 року. Заслужений художник України з 1993 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 31 жовтня 1938 року в селищі Сєльці (нині місто Брянської області Росії). Упродовж 1957—1962 років навчався в Ростовському художньому училищі; у 1963—1969 роках — у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна у Володимира Вєтрогонського, Василя Звонцова. Дипломна робота — серія ліногравюр «Степан Разін» (керівник Олексій Пахомов).

Мешкав у Донецьку в будинку на бульварі Шевченка, № 40, квартира № 41. 1986 року нагороджений орденом «Знак Пошани»[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює у галузях станкової графіки (рисунок, акварель, гравюра, літографія), станкового живопису (пейзаж, натюрморт, портрет, жанрова композиція), скульптури малих форм. Серед робіт:

графічні серії
  • «Степан Разін» (1969);
  • «Поети революції» (1969);
  • «Північною Двіною» (1969);
  • «Руки геть від В'єтнаму» (1971);
  • «Мій сучасник» (1971, портрети);
  • «Моя міліція» (1972);
  • «Мелекіне. Рибзавод» (1972);
  • «Будівельники стану 3600» (1973);
  • «Азовські рибалки» (1975);
  • «Седнів. Сільські будні» (1983—1985);
  • «Заповідник „Кам'яні могили“» (1986—1987);
  • «Битва на Калці» (1990—2000);
скульптури
  • «Козак» (1971);
  • «Русалонька» (1976);
  • «Чекання» (1980);
  • «Матері-сестри» (1981);
  • «Друзі» (1983);
  • «Степ» (1984);
  • «Літописець» (1985);
  • «Пієта» (1987);
  • «Прометей» (1989);
  • «Половчанка» (1990);
  • «Мисливець із беркутом» (1990);
  • «Танцівниця» (1992);
  • «Андрій Рубльов» (1992);
  • «Данте» (1996);
  • «Богоматір» (1997);
  • рельєф «Слово про Ігорів похід» (1996);
  • серія скульптур на біблійну тему (1985—2000);
живопис
  • «Морозний ранок» (2003);
  • «Пейзаж із білою козою» (2003);
  • «Старий рибалка» (2004);
  • «Останній день літа» (2005);
  • триптих «Слово про Ігорів похід» (2006);
  • «Моя бабуся» (2007);
  • триптих «Ранок на Калці» (2008).

З 1992 року у традиціях давньоруського живопису розписує храми в Україні, Росії, Білорусі, Польщі.

Учасник республіканських, всесоюзних, закордонних мистецьких виставок з 1969 року, зокрема його роботи експонувалися у Чехословаччині у 1971 році. Персональні виставки відбулися у Жданові у 1973 році, Донецьку у 1973, 1975, 1988, 1999, 2008 роках, Києві у 1974, 1989, 2008 роках.

Деякі твори митця зберігаються у Донецькому, Горлівському, Харківському та Одеському художніх музеях.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Портрет митця (офорт) у 1973 році виконнав художник Олександр Москвичов.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 2 листопада 1993 року № 506/93 «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва»
  2. Жуков Геннадій Васильович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 68.

Література[ред. | ред. код]