Західна Чжоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Китаю
Історія Китаю
Епоха неоліту
Три правителі і п'ять імператорів
Династія Ся
Династія Шан
Династія Чжоу
Західна Чжоу
Східна Чжоу Період Чуньцю
Період Чжаньго
Династія Цінь
(Династія Чу) — смутний час
Династія Хань Західна Хань
Династія Сінь, Ван Ман
Східна Хань
Епоха трьох держав Династія Вей Династія Шу Династія У
Західна Цзінь
Шістнадцать варварських держав Східна Цзинь
Південні і Північні династії
Династія Суй
Династія Тан
Республіка Китай

Західна (Рання) Чжоу кит. 西周 (1046771 до н. е.) — царська династія в Китаї, період Західної Чжоу виділяють як початковий період епохи Чжоу.

Історія і життя Західного Чжоу відома по класичних трактатах «Чжоулі» — Чжоуські ритуали, «Шуцзін» — Книга Історії, «Ши-цзін» — Книга Пісень, «І-цзін» — ворожильна Книга Перемін, додатково є численні написи на бронзових посудинах.

Виникла в результаті завоювання держави Шан чжоуськими племенами. Завойовники прийшли з басейну річки Вей. основу держави заклали У-ван та його брат Чжоу-гун. Їх держава була порівняно велика, але внутрішньо неміцна, її спадкові правителі починають обожнюватися (титул царів Тяньщи — син неба, заступник неба). Власне часом Західдне Джоу розглядають не як єдину державу, а як сукупність кількох держав об'єднаних під гегемонією верховного правителя-вана. Вважалося, що такий ван отримував владу (а разом з нею і право видавати закони) від самого Неба шляхом спослання йому Небесного Повеління (Мандату) на царювання (Тянь мінь). Разом з тим царська влада не набула деспотичного характеру. Вона обмежувалася радою сановників. В екстрених випадках (наприклад, для вирішення питання про успадкування влади) скликалися зібрання представників вищої титулованої чжоуської аристократії — чжухоу. Цареві були підпорядковані так звані три старці, тобто три керівники головних управлінь у державі: фінансового, військового та суспільних робіт (головним чином функціонування зрошувальної системи). Поступово число управлінь зростає, створюється особливе управління царського палацу та скарбниці, судове відомство, відомство культу царських предків.

Послаблення династії починається за правління Лі-вана. Остаточний занепад пов'язують з легендарною наложницею імператора Ю-ванаБао Сі. Під тиском близького до чжоусців племені цюаньжунів близько 770 року до н. е. територія чжоуської держави різко скоротилася, правитель Пин-ван переніс столицю держави в 770 р. до н. е. на схід, в район сучасного Лояна, і цей період одержав назву — «Східне Чжоу».

Китай епохи «Західна Чжоу» був порівняно розвитим суспільством. Процвітало сільське господарство, були удосконалені землеробські знаряддя праці, з'явилася безліч сільськогосподарських культур. Створено багато високомистецьких пам'ятників літератури і мистецтва, а також праць по філософії політиці й історії («Книга пісень»). Регулярна хроніка подій не велася аж до 841 року до н. е., коли правлячий дім Західної Чжоу став вести і зберігати щорічні записи подій.

Див. також[ред.ред. код]