Коваль Микола Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коваль.
Микола Коваль
Микола Леонідович Коваль
 Полковник
Загальна інформація
Народження 2 січня 1952(1952-01-02) (72 роки)
Квасилів, Ровенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Повітряні сили
Війни / битви Війна в Афганістані (1979—1989)
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Нагрудний знак «Слава і честь»
Нагрудний знак «Слава і честь»

Микола Леонідович Коваль (нар. 2 січня 1952, смт Квасилів, Рівненська область) — український військовий льотчик-ас[1], полковник запасу Повітряних сил Збройних сил України, учасник афганської війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2012). Почесний громадянин Пенсільванії та Каліфорнії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Коваль народився 2 січня 1952 року в смт Квасилові, нині Рівненської громади Рівненського району Рівненської области України[1][2].

Освіта[ред. | ред. код]

Навчався в Новоздолбунівській школі № 3. У 1973 році закінчив Чернігівське вище військове училище пілотів (спеціальність — військовий пілот-інженер), 1978 — Військово-повітряну академію ім. Ю. Гагаріна[1][2].

Знайомство з Іваном Кожедубом[ред. | ред. код]

Під час проведення державних іспитів та польотів за курсантами-випускниками пильнувала комісія досвідчених військових льотчиків, якою керував видатний український льотчик-винищувач німецько-радянської війни, тричі Герой Радянського Союзу маршал авіації Іван Кожедуб. Саме він виділив Миколу Коваля серед інших і був упевнений, що для нього відмінної оцінки буде замало. У той період з'явивилася світлина з пам'ятним підписом: «Льотчику Ковалю від льотчика Кожедуба. Стань першим серед нас, рівним перед небом», де поряд з випускником Миколою Ковалем — Іван Кожедуб[1][2][3].

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

Літав на МіГ-15, МіГ-21, МіГ-23, Су-17, Су-25, МіГ-29, Су-27[1][2]. Проходив службу в Афганістані, Польщі, Казахстані та Чехословаччині[2].

Служба за радянських часів[ред. | ред. код]

У 1976 році був командиром ланки в одному з авіаполків Північної групи військ. За високі показові польоти отримав нагороду від міністра оборони СРСР[2].

У 1984 році як командир ескадрильї МіГ-231 майор Микола Коваль разом підлеглими вирушив на авіабазу Баграм (Афганістан), де в перший рік служби був призначений старшим льотчиком-інспектором відділу бойової підготовки ВПС 40-ї армії. Перебуваючи в Афганістані, здійснив 948 вильотів, мав понад 1500 годин[2].

Демонстраційні польоти[ред. | ред. код]

У 1992 році в США продемонстрував фігури вищого пілотажу. Додому Микола Коваль повернувся зі званням «Кращий дипломат 1992 року» і нагородою-підвіскою від президента США Білла Клінтона[1]. Льотчика також привітав і нагородив президент України Леонід Кучма[2].

У 1996 році в складі делегації ВПС України — учасник одного з найпрестижніших у світі військових авіашоу «Royal International Air Tattoo»[4]. Нагороджений найпрестижнішим перехідним призом «Супер-король повітряного простору», який вручила королева Великої Британії Єлизавета II. Також вона запросила переможця на святкування свого дня народження[2][5].

У 1997 році призначений заступником начальника Центру бойової підготовки ВПС України. Цього ж року отримав запрошення на показові виступи в Тель-Авів (приурочені 50-річчю ВПС Ізраїлю), де вкотре переміг[2].

Працював генеральним директором авіаційного підприємства в Миколаєві[1][2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж Ольша Ващук (8 вересня 2020). Суперкороль неба. Сільські вісті (укр.).{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Микола Коваль // Квасилів: Фрагменти історії[недоступне посилання]. В 2-х т. — Т. II / упор. А. Лимич. — Рівне: Волинські обереги, 2012, С. 462—463.: іл. — ISBN 978-966-416-270-5.
  3. ↑ Віктор Гедз. Зіркове соло полковника Коваля[недоступне посилання] // Військо України. — 2011. — № 8. — С. 32—35.
  4. ↑ Віктор Скрипник (2 вересня 2020). Еліта армії: У небо закохався у другому класі... Голос України (укр.).{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Євген Цимбалюк (14 лютого 2018). У місті «приземлився» суперкороль неба. Голос України (укр.).{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. ↑ Указ Президента України від 23 лютого 2012 року № 137/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни»
  7. ↑ «Помолімося»: дружина рівненського пілота просить підтримати хворого чоловіка. АрміяInform (укр.). 15 березня 2021.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Мирослава Шершень (27 лютого 2012). Пілот з Рівненщини отримав орден Богдана Хмельницького (Фото+Відео). ОГО (укр.).{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коваль_Микола_Леонідович&oldid=41134823