Wi-Fi

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Офіційний логотип Wi-Fi

Wi-Fi, WiFi (від англ. Wireless Fidelity) — торгова марка, що належить Wi-Fi Alliance. Загальновживана назва для стандарту бездротового (радіо) зв'язку передачі даних, який об'єднує декілька протоколів і ґрунтується на сімействі стандартів IEEE 802.11 (Institute of Electrical and Electronic Engineers — міжнародна організація, що займається розробкою стандартів у сфері електронних технологій). Найвідомішим та найпоширенішим на сьогодні є протокол IEEE 802.11g, що визначає функціонування бездротових мереж.

Встановлення Wireless LAN рекомендувалось там, де розгортання кабельної системи було неможливим або економічно недоцільним. Нині в багатьох організаціях використовується Wi-Fi, оскільки при певних умовах швидкість роботи мережі вже перевищує 100 Мбіт/с. Користувачі можуть переміщуватися між точками доступу по території покриття мережі Wi-Fi.

Мобільні пристрої (КПК, смартфони, PSP і ноутбуки), оснащені клієнтськими приймально-передавальними пристроями Wi-Fi, можуть під'єднуватися до локальної мережі й отримувати доступ в Інтернет через точки доступу або хот-споти.

Невелика ширина використовуваного спектра частот, відсутність можливостей роумінгу й авторизації не дозволяють Wi-Fi пристроям потіснити на ринку мобільний зв'язок. Тим не менше, компанії ZyXEL, SocketIP і Symbol Technologies пропонують рішення з організації Wi-Fi телефонії.

Історія[ред.ред. код]

Історія розвитку Wi-Fi починається з середини 1990 рр. Дана технологія передачі інформації по радіоканалу була розроблена і застосована в основному в локальних мережах великих корпорацій і компаній Кремнієвої долини США. Зв'язок з мобільним абонентом (звичайно це був співробітник компанії, забезпечений ноутбуком з безпровідним мережевим адаптером) був організований через «точки доступу», підключені до кабельної інфраструктури компанії. При цьому в радіусі дії кожної такої точки (декілька десятків метрів) могло знаходитися до 20 абонентів, що одночасно використовують ресурси мережі. Спочатку термін «Wi-Fi» використовувався тільки для позначення технології, що забезпечує зв'язок в діапазоні 2,4 ГГц і що працює за стандартом IEEE 802.11b (швидкість передачі інформації — до 11 Мбіт/с). Проте в даний час цей термін все частіше використовується і стосовно інших технологій безпровідних локальних мереж. Найбільш значущі серед них визначені стандартами IEEE 802.11a і 802.11g (швидкість передачі — до 54 Мбіт/с, частотні діапазони, відповідно, 5 ГГц і 2,4 ГГц).

Стандарт 802.11b було розроблено в кінці 90-х років і остаточно схвалено на початку 1999-го. У 2000 році почали з'являтися перші пристрої для передачі даних на його основі. Пристрої Wi-Fi були призначені для корпоративних користувачів, щоб замінити традиційні кабельні мережі. Для дротяної мережі потрібна ретельна розробка топології мережі і прокладка вручну багатьох сотень метрів кабелю, деколи в найнесподіваніших місцях. Для організації ж безпровідної мережі потрібно тільки встановити в одній або декількох точках офісу базові станції (центральний приймач-передавач з антеною, підключений до зовнішньої мережі або сервера) і вставити в кожен комп'ютер мережеву плату з антеною. Після цього людей і комп'ютери можна пересувати як завгодно, і навіть переїзд в новий офіс не зруйнує одного разу створену мережу.

Емблема Wi-Fi

У останні два роки[Коли?], сотні нових компаній почали встановлювати Wi-Fi точки доступу (звані «хот споти») в кафе, готелях, аеропортах і вокзалах і інших місцях масового дозвілля і перебування. Ці «Оператори хот-спотів» або «HSOs» встановлюють Wi-Fi AP's і надають високошвидкісний Інтернет доступ в цьому місці на комерційній основі. Минулого року основні постачальники таких послуг почали об'єднуватися (встановлювати роумингові відносини між мережами хот-спотів). До їх числа відносяться компанія T-Mobile (яка встановила хот-споти в мережі кафе Starbucks), AT&T Wireless, British Telecom, Swisscom, Telecom Italia і Sprint PCS. QuantumWi-Fi Network має роумінгові відношення з компанією T-Mobile.

HSO з'явилися завдяки низьким витратам на будівництво хот-спота ($150-$300) і на його обслуговування ($50-$100 у місяць). Великі хот-споти (наприклад, хот-спот аеропорту) вимагає додаткових зусиль, таких як: забезпечення високошвидкісного каналу в Інтернет, встановлення антен та більшої кількості точок доступу. Але навіть за наявності цих витрат, вартість встановлення Wi-Fi хот-спота вигідно відрізняється від рішень, побудованих з використанням інших технологій. Вартість хот-спота — сотні доларів / інші (WWAN) технології — тисячі доларів.

Зусилля операторів і виробників устаткування швидко озброїли користувачів пристроями Wi-Fi. Люди вже отримали Wi-Fi адаптери в своїх мобільних комп'ютерах і PDAs для використання в офісі і удома. Не за горами той день, коли більшість користувачів послуг Інтернет матимуть одне або декілька пристроїв, що підтримують Wi-Fi.

Wi-Fi дуже швидкий, 11 мільйонів біт в секунду (11 Мбіт/сек) і більше, або більш ніж у 100 разів швидше за модемне з'єднання. Wi-Fi навіть швидший за «2.5G» безпровідні послуги, які у майбутньому обіцяють мобільні оператори (40-60 кбіт/сек). Реальна швидкість доступу в конкретному хот-споті визначається також і каналом, яким хот-спот пов'язаний з Інтернет, і може варіюватися від сотень кілобіт до десятків мегабіт в секунду, і все одно забезпечує швидкість доступу, що істотно перевищує досяжну з використанням інших технологій.

Принцип роботи[ред.ред. код]

Зазвичай схема Wi-Fi мережі містить не менш однієї точки доступу та може легко масштабуватись.

Також можливо підключення двох клієнтів в режимі точка-точка (Ad-hoc), коли точка доступу не використовується, а клієнти з'єднуються за участю мережевих адаптерів «напряму». Точка доступу передає свій ідентифікатор мережі (SSID) з допомогою спеціальних сигнальних пакетів на швидкості 0,1 Мбіт/с кожні 100 мс. Тому 0,1 Мбіт/с — найменша швидкість передачі даних для Wi-Fi. Знаючи SSID мережі, клієнт може вияснити, чи можливо підключення до даної точки доступу. При потраплянні в зону дії двох точок доступу з ідентичними SSID приймач може вибирати між ними на основі даних про рівень сигналу. Стандарт Wi-Fi дає клієнту повну свободу при виборі критеріїв для з'єднання [1].

Однак, стандарт не описує всі аспекти побудови безпровідних локальних мереж Wi-Fi. Тому кожен виробник устаткування вирішує цю задачу по-своєму, застосовуючи ті підходи, які він вважає за якнайкращі з тієї або іншої точки зору. Тому виникає необхідність класифікації способів побудови безпровідних локальних мереж.

За способом об'єднання точок доступу в єдину систему можна виділити:

  • Автономні точки доступу (називаються також самостійні, децентралізовані, розумні)
  • Точки доступу, що працюють під управлінням контролера (називаються також «легковагі», централізовані)
  • Безконтролерні, але не автономні (керовані без контролера)

За способом організації і управління радіоканалами можна виділити безпровідні локальні мережі:

  • Із статичними налаштуваннями радіоканалів
  • З динамічними (адаптивними) налаштуваннями радіоканалів
  • З «шаруватою» або багатошаровою структурою радіоканалів

Характеристики[ред.ред. код]

Наявність Wi-Fi-зон (точок) дозволяє користувачу підключитися до точки доступу (наприклад, до офісної, домашньої або публічної мережі), а також підтримувати з'єднання декількох комп'ютерів між собою.

Дальність передавання інформації залежить від потужності передавача (яка в окремих моделях обладнання регулюються програмно), наявності та характеристики перешкод, типу антени.

Окрім 802.11b, ще є бездротовий стандарт 802.11a, який використовує частоту 5 ГГц та забезпечує максимальну швидкість 54 Мбіт/с, а також 802.11g, що працює на частоті 2,4 ГГц і також забезпечує 54 Мбіт/с. Крім цього, наразі ведеться розробка стандарту 802.11n, який у майбутньому зможе забезпечити швидкості до 320 Мбіт/с.

Ядром бездротової мережі Wi-Fi є так звана точка доступу (Access Point), яка підключається до якоїсь наземної мережевої інфраструктури (каналів Інтернет-провайдера) та забезпечує передачу радіосигналу. Зазвичай, точка доступу складається із приймача, передавача, інтерфейсу для підключення до дротової мережі та програмного забезпечення для налаштування. Навколо точки доступу формується просторова область радіусом 50-100 метрів (її називають хот-спотом або зоною Wi-Fi), у межах якої можна користуватися бездротовою мережею.

Для того, щоб під'єднатися до точки доступу й відчути всі переваги бездротової мережі, власнику ноутбуку або мобільного пристрою з Wi-Fi адаптером необхідно просто потрапити в радіус її дії. Усі дії з визначення пристрою та налаштування мережі більшість операційних систем комп'ютерів і мобільних пристроїв виконують автоматично. Якщо користувач одночасно потрапляє у декілька Wi-Fi зон, то підключення здійснюється до точки доступу, що забезпечує найсильніший сигнал.

802-11n[ред.ред. код]

Специфікації схвалені радою із стандартів міжнародної організації IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) 11 вересня 2009 року.[2][3] Максимальна швидкість передачі даних на фізичному рівні в бездротовій мережі стандарту 802.11n становить 600 Мбіт/с, на практиці це означає швидкість в 150–200 Мбіт/с. У попередній версії стандарту (802.11g) максимальна технічна швидкість дорівнювала 54 Мбіт/с, а реальна — приблизно 20 Мбіт/с.

Стандарт 802.11n розроблявся понад 7 років. У 2007 році була затверджена «чорнова» версія 802.11n Draft 2.0, в порівнянні з якою в остаточний варіант внесені тільки необов'язкові доповнення. Таким чином, випущені за останні два роки до стандартизації пристрої «Draft n» будуть повністю сумісні з фінальною версією. Нове устаткування зможе працювати також з пристроями попередніх поколінь 802.11a/b/g.

Висока швидкість досягається завдяки технології багатопотокової передачі даних (MIMO — multiple-input multiple-output). Приймачі і передавачі оснащуються кількома антенами. Бездротова мережа 802.11n може працювати в двох частотних діапазонах і забезпечує розширену зону прийому в порівнянні з попередньою версією.

Wi-Fi Direct[ред.ред. код]

Wi-Fi Direct дозволяє комп'ютерам і портативним ґаджетам зв'язуватися один з одним безпосередньо за існуючим протоколом Wi-Fi без використання маршрутизаторів і точок доступу. Тобто з'єднання встановлюється так само просто, як через Bluetooth. Важливим моментом є те, що для організації прямого з'єднання досить, щоб тільки один з пристроїв відповідало стандарту Wi-Fi Direct. Іншими словами, до сертифікованої апаратури може бути підключено будь-яке сучасне обладнання з підтримкою Wi-Fi. Максимальна відстань передачі даних досягає 100 метрів.

Організація Wi-Fi Alliance почала сертифікацію бездротових пристроїв відповідно до стандарту Wi-Fi Direct у жовтні 2010[4].

Переваги Wi-Fi[ред.ред. код]

Бездротовий Інтернет на пляжі
  • Дозволяє розвернути мережу без прокладки кабеля, що може зменшити вартість розгортання і/або розширення мережі. Місця, де не можна прокласти кабель, наприклад, поза приміщеннями і в будівлях, що мають історичну цінність, можуть обслуговуватися безпровідними мережами.
  • Дозволяє мати доступ до мережі мобільним пристроям.
  • Wi-Fi пристрої широко поширені на ринку. Гарантується сумісність устаткування завдяки обов'язковій сертифікації устаткування з логотипом Wi-Fi.
  • Випромінювання від Wi-Fi пристроїв у момент передачі даних на два порядки (у 100 разів) менше, ніж біля стільникового телефону.
  • Wi-Fi — це набір глобальних стандартів. На відміну від стільникових телефонів, Wi-Fi устаткування може працювати в різних країнах по всьому світу.

Недоліки Wi-Fi[ред.ред. код]

  • Частотний діапазон і експлуатаційні обмеження в різних країнах неоднакові. У багатьох європейських країнах дозволено два додаткові канали які заборонені в США; У Японії є ще один канал у верхній частці діапазону, а інші країни, наприклад Іспанія, забороняють використання низькочастотних каналів. Більш того, деякі країни, наприклад Росія, Білорусь і Італія, вимагають реєстрації всіх мереж Wi-Fi приміщень, що працюють зовні, або вимагають реєстрації Wi-Fi-оператора[5].
  • Як було згадано вище — в Росії точки безпровідного доступу, а також адаптери Wi-Fi з ЕІВП, що перевищує 100 мВт (20 дБм), підлягають обов'язковій реєстрації.[6]
  • Найпопулярніший стандарт шифрування WEP може бути відносно легко зламаний[7] навіть при правильній конфігурації (через слабку стійкість алгоритму). Не зважаючи на те, що нові пристрої підтримують досконаліший протокол шифрування даних WPA і WPA2, багато старих точок доступу не підтримують його і вимагають заміни. Ухвалення стандарту IEEE 802.11i (WPA2) в червні 2004 року зробило доступною безпечнішу схему, яка доступна в новому устаткуванні. Обидві схеми вимагають стійкіший пароль, ніж ті, які зазвичай призначаються користувачами. Багато організацій використовують додаткове шифрування (наприклад VPN) для захисту від вторгнення.

Комерційне використання Wi-Fi[ред.ред. код]

Комерційний доступ до сервісів на основі Wi-Fi надається в таких місцях, як інтернет-кафе, аеропорти і кафе по всьому світу (зазвичай ці місця називають Wi-Fi-кафе), проте їх покриття можна вважати за точкове в порівнянні із стільниковими мережами:

  • Ozone і Ozoneparis у Франції. У вересні 2003 року Ozone почала розгортання мережі Ozoneparis через The City of Lights.

Кінцева мета — створення централізованої мережі Wi-Fi, що повністю покриває Париж. Основний принцип Ozone Pervasive Network полягає в тому, що це мережа національного масштабу.

  • WISE Technologies надає комерційний доступ в аеропортах, університетах, і незалежних кафе на території США.
  • T-mobile забезпечує роботу хот-спотів для мережі Starbucks в США і Великобританії, а також більше 7500 хот-спотів в Німеччині.
  • Pacific Century Cyberworks забезпечує доступ в магазинах Pacific Coffee в Гонконзі.
  • Columbia Rural Electric Association намагається розвернути мережу 2.4 ГГц Wi-Fi на території площею 9500 км², розташованою між округами Уалла-Уалла і Колумбія в штаті Вашингтон і Юматілла, Орегон. У список інших великих мереж в США також входять: Boingo, Wayport і ipass.
  • Sify, індійський інтернет-провайдер, встановив 120 точок доступу в Бангалорі: у готелях, галереях і урядових установах.
  • Vex має велику мережу хот-спотів, розташовану по всій території Бразилії. Telefonica Speedy Wifi почала надавати свої сервіси в новій зростаючій мережі, що розповсюдилася на територію штату Sao Paulo.
  • BT Openzone володіє багатьма хот-спотами в Великобританії, що працюють в McDonald's, і має роумінгову угоду з T-mobile UK і Readytosurf. Їхні клієнти також мають доступ до хот-спотів The Cloud.
  • Netstop забезпечує доступ в Нової Зеландії.
  • У Естонії є кілька комерційних операторів, найбільший із них Elion, забезпечує АЗС Statoil і великі торговельні центри по всій Естонії.
  • Компанія Вимпелком, під торгівельною маркою Білайн, купивши G Golden Telecom, здійснює підтримку найбільшої у світі[8] міської мережі Wi-Fi в Москві. Канали доступу до дротяної мережі забезпечує найбільший московський провайдер Корбіна Телеком. Розгорнені мережі і в Московських аеропортах Шереметьєво і Домодєдово.
  • Компанія Earthlink планувала в третьому кварталі 2007 року повністю підключити Філадельфію (США) до мережі Інтернет за допомогою безпровідних каналів зв'язку. Це мало бути перше місто-мегаполіс в США, що повністю охоплене Wi-Fi. Попередня вартість повинна була складати 20-22 долари в місяць при швидкості підключення 1 Мбіт/с. Для малозабезпечених жителів Філадельфії — 12-15 доларів в місяць. В наш час[Коли?] центр міста і прилеглі до нього райони вже підключені. Підключення решти районів проводитиметься у міру установки передавачів.
  • Укртелеком в Україні надає послуги Wi-Fi («ОГО! Wi-Fi») зі всіх міст країни. Покриття поширюється не лише на центри міст, великі готелі, ресторани, кафе, вокзали аеропорти, але і на бібліотеки, відділення «Телекомсервіс» тощо.

Бездротові технології в промисловості[ред.ред. код]

Для використання в промисловості технології Wi-Fi пропонуються поки обмеженим числом постачальників. Так, Siemens Automation & Drives пропонує Wi-Fi-рішення для своїх контролерів SIMATIC відповідно до стандарту IEEE 802.11g у вільному ISM-діапазоні 2,4 ГГц і що забезпечує максимальну швидкість передачі 11 Мбіт/с. Дані технології застосовуються в основному для управління рухомими об'єктами і в складській логістиці, а також у тих випадках, коли з якої-небудь причини неможливо прокладати дротяні мережі Ethernet.

Wi-Fi і телефони стільникового зв'язку[ред.ред. код]

Деякі вважають, що Wi-Fi і подібні до нього технології з часом можуть замінити стільникові мережі, такі як GSM. Перешкодами для такого розвитку подій в найближчому майбутньому є відсутність роумінгу і можливостей аутентифікації (див. 802.1x, SIM-карти і RADIUS) обмеженість частотного діапазону і сильно обмежений радіус дії Wi-Fi. Правильнішим виглядає порівняння Wi-Fi з іншими стандартами стільникових мереж, таких як UMTS, CDMA або WIMAX.

Проте, Wi-Fi придатний для використання VoIP в корпоративних мережах або в середовищі SOHO. Перші зразки устаткування з'явилися вже в початку 2000-х, проте на ринок вони вийшли тільки в 2005 році. Тоді такі компанії, як Zyxel UT Starcomm, Samsung, Hitachi і багато інших, представили на ринок VoIP Wi-Fi-телефони по «розумних» цінах. У 2005 році біля ADSL ISP провайдери почали надавати послуги VOIP своїм клієнтам (наприклад нідерландський ISP xs4all). Коли дзвінки за допомогою VOIP стали дуже дешевими, а частенько взагалі безкоштовними провайдери, здатні надавати послуги VOIP, дістали можливість відкрити новий ринок — послуг VOIP. Телефони GSM з інтегрованою підтримкою можливостей Wi-Fi і VOIP зачали виводитися на ринок, і потенційно вони можуть замінити дротяні телефони.

Зараз безпосереднє порівняння Wi-Fi і стільникових мереж недоцільно. Телефони, що використовують тільки Wi-Fi, мають дуже обмежений радіус дії, тому розгортання таких мереж обходиться дуже дорого. Проте, розгортання таких мереж може бути якнайкращим рішенням для локального використання, наприклад, в корпоративних мережах. Проте пристрої, підтримуючі декілька стандартів, можуть зайняти значну частку ринку.

Варто відмітити, що за наявності в даному конкретному місці покриття як GSM, так і Wi-Fi, економічно набагато вигідніше використовувати Wi-Fi, розмовляючи шляхом сервісів інтернет-телефонії. Наприклад, клієнт Skype давно існує у версіях як для смартфонів, так і для КПК.

Міжнародні проекти[ред.ред. код]

Інша бізнес-модель полягає в з'єднанні вже наявних мереж в нових. Ідея полягає в тому, що користувачі розділятимуть свій частотний діапазон через персональних безпровідні маршрутизатори, що комплектуються спеціальним ПЗ. Наприклад FON — Іспанська компанія, створена в листопаді 2005 року. Зараз співтовариство об'єднує більше 1 000 000 користувачів в Європі Азії і Америці швидко розвивається. Користувачі діляться на три категорії:

  • linus — що виділяють безкоштовний доступ в Інтернет,
  • bills — що продають свій частотний діапазон,
  • aliens — що використовують доступ через bills.

Таким чином, система аналогічна пірінговим сервісам. Незважаючи на те, що FON отримує фінансову підтримку від таких компаній, як Google і Skype, лише з часом буде ясно, чи буде ця ідея дійсно працювати.

Зараз біля цього сервісу є три основні проблеми. Перша полягає в тому, що для переходу проекту з початкової стадії в основну потрібний більше уваги з боку громадськості і ЗМІ. Потрібно також враховувати той факт, що надання доступу до вашого інтернет-каналу іншим особам може бути обмежено вашим договором з інтернет-провайдером. Тому інтернет-провайдери намагатимуться захистити свої інтереси. Так само, швидше за все, вчинять звукозаписні компанії, промовці проти вільного розповсюдження MP3.

У Росії основна кількість точок доступу співтовариства FON розташована в московському регіоні (див. карту).

Ізраїльська компанія wefi створила спільну мережу соціальної спрямованості[9], з можливістю пошуку мереж Wi-Fi і спілкування між користувачами. Програма і система в цілому була створена під керівництвом доктора Варді, одного з творців компанії Mirabilis, і протоколу ICQ[10].

Wi-Fi в ігровій індустрії[ред.ред. код]

  • Wi-Fi сумісний з ігровими консолями і КПК і дозволяє вести мережеву гру через будь-яку точку доступу або в режимі точка-точка.
  • Всі ігрові консолі сьомого покоління мають підтримку стандартів Wi-Fi IEEE 802.11g.
  • Sony PSP має підтримку безпровідної мережі (AOSS), яка включається перемиканням кнопки, що розташована у верхній частині консолі для з'єднання з хот-спотами Wi-Fi або іншими безпровідними з'єднаннями.

Некомерційне використання Wi-Fi[ред.ред. код]

Поки комерційні сервіси намагаються використовувати наявні бізнес-моделі для Wi-Fi, багато груп, співтовариств, міст, і приватних особ будують вільні мережі Wi-Fi, часто використовуючи спільну пірингову угоду для того, щоб мережі могли вільно взаємодіяти одна з одною.

Багато муніципалітетів об'єднуються з локальними співтовариствами для розширення вільних Wi-Fi-мереж. Деякі групи будують свої Wi-Fi-мережі, повністю заснованими на добровільній допомозі і пожертвуваннях.

Для отримання докладнішої інформації дивіться розділ Спільні безпровідні мережі, де можна також знайти список вільних мереж Wi-Fi, розташованих по всьому світу.

OLSR (en) — один з протоколів, що використовуються для створення вільних мереж. Деякі мережі використовують статичну маршрутизацію, інші повністю покладаються на OSPF. У Ізраїлі розробляється протокол Wipeer для створення безкоштовних P2P-мереж на основі Wi-Fi.

У Wireless Leiden розробили власне програмне забезпечення для маршрутизації під назвою Lvrouted для об'єднання Wi-Fi-мереж побудованих на повністю безпровідній основі. Значна частина мереж побудована на основі ПЗ з відкритим кодом, або публікують свою схему під відкритою ліцензією. Див. наприклад «Wifi Liberator»[11] (перетворює будь-який ноутбук зі встановленою Mac OS X і Wi-Fi-модулем у відкритий вузол Wi-Fi-мережі). Також слід звернути увагу на netsukuku — Розробка всесвітньої безкоштовної mesh-мережі.

Деякі невеликі країни і муніципалітети вже забезпечують вільний доступ до хот-спотів Wi-Fi і доступу до Інтернету через Wi-Fi по місцю проживання для всіх. Наприклад, королівство Тонга і Естонія, які мають велику кількість вільних хот-спотів Wi-Fi по всій території країни. У Парижі Ozoneparis надає вільний доступ в Інтернет необмежено всім, хто сприяє розвитку Pervasive Network надаючи дах свого будинку для монтажу устаткування Wi-Fi. Unwire Jerusalem — це проект установки вільних точок доступу Wi-Fi у великих торгівельних центрах Єрусалима. Багато університети забезпечують вільний доступ до Інтернет через Wi-Fi для своїх студентів, відвідувачів і всіх, хто перебуває на території університету.

Деякі комерційні організації, такі як Panera Bread, надають вільний доступ до Wi-Fi постійним клієнтам. Заклади McDonald's Corporation теж надають доступ до Wi-Fi під брендом McInternet. Цей сервіс був запущений в ресторані в Оук-Брук Ілінойс; він також доступний в багатьох ресторанах в Лондоні, Москві і Києві.

Проте, є і третя підкатегорія мереж, створених співтовариствами і організаціями, такими як університети, де вільний доступ надається членам співтовариства, а тим, хто в нього не входить, доступ надається на платній основі. Приклад такого сервісу — мережа Sparknet в Фінляндії.

Sparknet також підтримує Opensparknet — проект, в якому люди можуть робити свої власні точки доступу часткою мережі Sparknet, отримуючи від цього певну вигоду.

Останнім часом комерційні Wi-Fi-провайдери будують вільні хот-споти Wi-Fi і хот-зони з метою привабити нових клієнтів та повернути інвестиції.

Безкоштовний доступ до Інтернету через Wi-Fi[ред.ред. код]

Незалежно від початкових цілей (залучення клієнтів, створення додаткової зручності або чистий альтруїзм) у всьому світі і в Україні, у тому числі, росте кількість хот-спотів, за допомогою яких можна дістати доступ до найпопулярнішої глобальної мережі (Інтернет) абсолютно безкоштовно. Це можуть бути і великі транспортні вузли, де підключитися можна самостійно в автоматичному режимі, і бари, де для підключення необхідно попросити картку доступу персоналу і, навіть, просто території міського ландшафту, що є місцем постійного скупчення людей.

Безпека використання[ред.ред. код]

За словами Всесвітньої організації охорони здоров'я «немає ніякого ризику від довгострокового впливу низького рівня випромінювання Wi-Fi мереж». Агентство з охорони здоров'я Великобританії повідомляє, що сума випромінювання Wi-Fi протягом року еквівалентна випромінюванню від 20-хвилинної розмови по мобільному телефону.[12][13]

Огляд досліджень 725 осіб, які стверджували, що мають гіперчутливість до електромагнітних полів, не виявили ніяких доказів дії випромінювання.[14]

Wi-Fi і ПЗ[ред.ред. код]

  • ОС сімейства BSD (FREEBSD, NETBSD, OPENBSD) можуть працювати з більшістю адаптерів, починаючи з 1998 року. Драйвери для чіпів Atheros, Prism, Harris/intersil і Aironet (від відповідних виробників Wi-Fi пристроїв) зазвичай входять до ОС BSD починаючи з версії 3. У OPENBSD 3.7, було включено більше драйверів для безпровідних чіпів, включаючи Realtek Rtl8180l, Ralink Rt25x0, Atmel At76c50x, і Intel 2100 і 2200bg/2225bg/2915abg. Завдяки цьому частково вдалося вирішити проблему браку відкритих драйверів безпровідних чіпів OPENBSD. Можливо деякі драйвери, реалізовані для інших BSD-систем, можуть бути перенесені, якщо вони ще не були створені. Ndiswrapper також доступний для FREEBSD.BSD.
  • Mac OS. Адаптери виробництва Apple підтримувалися з системи Mac OS 9, випущеної в 1999 році. З 2006 року всі настільні комп'ютери і ноутбуки Apple Inc. (а також що з'явилися пізніше телефони iPhone, плеєри iPod Touch і планшетні комп'ютери iPad) штатно оснащуються адаптерами Wi-Fi. Мережа Wi-Fi в наш час[Коли?] є основним вирішенням Apple для передачі даних, і повністю підтримується Mac OS X. Можливий режим роботи адаптера комп'ютера як точка доступу, що дозволяє при необхідності зв'язувати комп'ютери Macintosh в безпровідні мережі у відсутності інфраструктури. Darwin і Mac OS X, попри частковий збіг з BSD, мають свою власну, унікальну реалізацію Wi-Fi.
  • Linux: Починаючи з версії 2.6, підтримка деяких Wi-Fi пристроїв з'явилася безпосередньо в ядрі Linux. Підтримка для чіпів Orinoco Prism, Aironet, Atmel, Ralink включена в основну гілку ядра, чіпи Admtek і Realtek Rtl8180l підтримуються як закритими драйверами виробників, так і відкритими, написаними співтовариством. Intel Calexico підтримуються відкритими драйверами, доступними на Sourceforge.net. Atheros підтримується через відкриті проекти. Підтримка інших безпровідних пристроїв доступна при використанні відкритого драйвера Ndiswrapper, який дозволяє Linux-системам що працює на комп'ютерах з архітектурою Intel x86, «обертати» драйвера виробника для Microsoft Windows для прямого використання. Відома по крайньому заходу одна комерційна реалізація цієї ідеї. FSF створило список тих, що рекомендуються адаптерів, докладнішу інформацію можна знайти на сайті Linux wireless.
  • Існує досить велика кількість Linux-based прошивок для безпровідних роутерів, що поширюються під ліцензією GNU GPL. До них відносяться: так звана «прошивка від Олега», FREEWRT, OPENWRT, X-WRT, DD-WRT тощо. Як правило, вони підтримують набагато більше функцій, ніж оригінальні прошивки. Необхідні сервіси легко додаються шляхом встановлення відповідних пакетів. Список підтримуваного устаткування постійно росте.
  • У ОС сімейства Microsoft Windows підтримка Wi-Fi забезпечується, залежно від версії, або за допомогою драйверів, якість яких залежить від постачальника, або засобами самої Windows.
    • Ранні версії Windows, такі як Windows 2000 та молодше, не містять вбудованих засобів для налаштування й управління, і тут ситуація залежить від постачальника устаткування.
    • Microsoft Windows XP підтримує налаштування безпровідних пристроїв. Первинна версія включає базову підтримку, Service Pack 2 має розширену підтримку з майстром налаштування, а Service Pack 3 має підтримку WPA2.
    • Microsoft Windows Vista містить покращену в порівнянні з Windows XP підтримку Wi-Fi.
    • Microsoft Windows 7 підтримує всі сучасні на момент її виходу безпровідні пристрої і протоколи шифрування. Окрім іншого в Windows 7 створена і додана можливість створювати віртуальні адаптери Wi-Fi, що теоретично дозволило б підключатися не до однієї Wi-Fi-мережі, а до декількох відразу. На практиці в Windows 7 підтримується створення тільки одного віртуального адаптера, за умови написання спеціальних драйверів[15]. Це може бути корисно при використанні комп'ютера в локальній Wi-Fi-мережі і, одночасно, в Wi-Fi-мережі підключеною до Інтернет.

Юридичний статус[ред.ред. код]

Юридичний статус Wi-Fi різний в різних країнах. У США діапазон 2.5 ГГц дозволяється використовувати без ліцензії, за умови, що потужність не перевищує певну величину, і таке використання не створює перешкод тим, хто має ліцензію.

Україна[ред.ред. код]

В Україні використання Wi-Fi без дозволу Українського державного центру радіочастот[1] можливо лише в разі використання точки доступу зі стандартною всенаправленою антеною (<6 Дб, потужність сигналу ≤ 100 мВт на 2.4 ГГц і ≤ 200 мВт на 5 ГГц) для внутрішніх (використання усередині приміщення) потреб організації (Рішення Національної комісії з регулювання зв'язку України № 914 від 2007.09.06). У разі сигналу більшої потужності або надання послуг доступу в Інтернет, або до яких-небудь ресурсів, необхідно реєструвати передавач і отримати ліцензію УДЦР.[16]

Росія[ред.ред. код]

У Росії використання Wi-Fi без дозволу на використання частот від Державної комісії з радіочастот (ГКРЧ) можливо для організації мережі усередині будівель, закритих складських приміщень і виробничих територій[17]. Для легального використання позаофісної безпровідної мережі Wi-Fi (наприклад, радіоканалу між двома сусідніми будинками) необхідне отримання дозволу на використання частот. Діє спрощений порядок видачі дозволів на використання радіочастот в смузі 2400–2483,5 МГц (стандарти 802.11b і 802.11g; канали 1-11), для отримання такого дозволу непотрібне приватне вирішення ГКРЧ. Для використання радіочастот в інших діапазонах, зокрема 5 ГГц (стандарт 802.11a), необхідно заздалегідь отримати приватне вирішення ГКРЧ[18]. У 2007 році ситуація змінилася з виходом документа: "Ухвала від 25 липня 2007 р. № 476 Про внесення змін до ухвали Уряду Російській Федерації від 12 жовтня 2004 р. № 539 «Про порядок реєстрації радіоелектронних засобів і високочастотних пристроїв»[19]. Шістнадцятим пунктом ухвали із списку устаткування, підмета реєстрації було виключено[20]:

  • Призначене (крайове) для користувача устаткування радіодоступу (безпровідного доступу) в смузі радіочастот 2400–2483,5 Мгц з потужністю випромінювання передавальних пристроїв до 100 мВт включно.

Також у виконання протокольного запису до вирішення ГКРЧ від 19 серпня 2009 р. № 09-04-09, ГКРЧ вирішила[21] (п.2):

  • Виділити смуги радіочастот 5150-5350 Мгц і 5650-6425 Мгц для застосування на території Російської Федерації за винятком міст, вказаних в додатку [2], РЕС фіксованого безпровідного доступу громадянами Російської Федерації і російськими юридичними особами без оформлення окремих вирішень ГКРЧ для кожної фізичної або юридичної особи.

Вказаним смугам частот відповідають стандарти 802.11a/h/j/n та канали з номерами з діапазонів 36-64 і 136–165. Проте, у додатку перераховано 164 найбільші міста Росії, у яких вказані частоти для створення безпровідних мереж використовувати не можна (див. п.6).

За порушення порядку використання радіоелектронних засобів передбачається відповідальність за статтями 13.3 і 13.4 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення (КОАП РФ)[22]. Так, у липні 2006 року кілька компаній в Ростові-на-Дону були оштрафовані за експлуатацію відкритих мереж Wi-Fi (хот-спотів)[23]. Зовсім недавно Федеральна служба з нагляду у сфері масових комунікацій, зв'язку та охорони культурної спадщини видала нове роз'яснення використання й реєстрації всіх пристроїв, що використовують технологію Wi-Fi. Пізніше з'ясувалося, що існує коментар россвязьохранкультури[24], який частково спростовує непорозуміння, розвинені мережевими ЗМІ.

З 2014 року у Росії доступ до публічного Wi-Fi буде надаватися лише після пред'явлення паспорта. Відповідну постанову 31 липня підписав російський прем'єр Дмитро Медведєв. Згідно з постановою, користуватися публічним Wi-Fi у Росії можна буде лише після пред'явлення паспорта для ідентифікації користувача.

« Ідентифікація користувача здійснюється оператором шляхом установлення прізвища, імені, по батькові (при наявності) користувача, підтверджених документом, що засвідчують особу  »

— Правительство РФ, Постанова [25]

Відомості про користувача, включаючи прізвище, ім'я, по батькові, реквізити документа, що засвідчує особу, а також інформацію про обсяг та час надання послуг оператор має зберігати не менше півроку й розкривати на вимогу правоохоронців.[26]

Білорусь[ред.ред. код]

У Білорусі діє спеціалізована Державна комісія з радіочастот (ГКРЧ). На основі Ухвали Міністерства зв'язку і інформатизації Республіки Білорусь від 26.08.2009 р. № 35 «Перелік радіоелектронних засобів і (або) високочастотних пристроїв, що не підлягають реєстрації»(рос.) устаткування Wi-Fi не вимагає реєстрації, за умови, що їхні параметри задовольняють наступним вимогам:

  • Абонентські станції широкосмугового бездротового доступу, що використовують смуги радіочастот 2400–2483,5 МГц, 2500–2700 МГц, 5150-5875 МГц і не використовуючи зовнішні антени (антени, що встановлюються поза будівлями і спорудами).
  • Абонентські станції широкосмугового бездротового доступу мережі електрозв'язку спільного користування, що використовують смуги радіочастот 3400–3800 МГц, 5470–5875 МГц.

[27]

Виноски[ред.ред. код]

  1. «Get IEEE 802» (.pdf) (англійською). http://www.standards.ieee.org standards.ieee.org. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  2. IEEE Ratifies 802.11n, Wireless LAN Specification to Provide Significantly Improved Data Throughput and Range
  3. 802.11n Wi-Fi Standard Gets IEEE's Green Light — PCWorld, 12.09.2009
  4. Стартовала сертификация устройств Wi-Fi Direct
  5. Міністерство зв'язку і інформатизації Республіки Білорусь (22 червня 2009, 10:55). «Реєстрація безпровідного каналу зв'язку Wi-Fi.» (російською). www.mpt.gov.by. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-10-15 2010. 
  6. Решение ГКРЧ № 04-03-04-003 від 6.12.2004 р. затверджує основні технічні характеристики внутрішньоофісних рес і містить список РЕС, що підлягають реєстрації в спрощеному порядку, тобто без оформлення дозволу на використання радіочастот.
  7. investor на habrahabr.ru (5 квітня 2007, 01:19). «Блог ним. investor > Шифрування WEP для Wi-Fi зламується за 3 секунди: німецькі дослідники» (російською). www.habrahabr.ru. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  8. «Новини телекомунікаційного ринку > Мережа Golden Wifi визнана найбільшою міською мережею Wi-Fi у світі» (російською). www.ntt.ru. 22 травня 2007. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  9. «What is Wefi?» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 2010-04-22. 
  10. «Wefi > Founders» (англійською). Процитовано 2010-04-22. 
  11. «Новини Інтернету > Wifi Liberator бореться за вільний Wi-Fi-доступ в Інтернет» (російською). www.rocit.ru. 09 лютого 2007. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  12. Q&A: Wi-fi health concerns (англ.)
  13. Electromagnetic Hypersensitivity (EMS)
  14. Electromagnetic Hypersensitivity: A Systematic Review of Provocation Studies, 2005
  15. Virtual Wi-Fi в Windows 7
  16. «Рішення № 914 від 06.09.2007 "Про затвердження Переліку радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, для експлуатації яких не потрібні дозволи на експлуатацію"». www.ucrf.gov.ua. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  17. «Вирішення ГКРЧ» (.doc) (російською). www.minsvyaz.ru. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  18. Едуард Моськвін (25 листопада 2006). ««Локальна мережа без дротів» — розділи 8-10» (російською). www.vernex.ru. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  19. «Ухвала від 25 липня 2007 р. № 476 Про внесення змін до ухвали Уряду Російської Федерації від 12 жовтня 2004 р. № 539» (російською). www.government.ru. 28 липня 2007. Архів оригіналу за 29 червня 2008. 
  20. Прайм-тасс (30 липня 2007). «Уряд РФ заборонив використання в Росії без реєстрації мобільних терміналів лави систем супутникового зв'язку і мобільних телефонів стандарту Cdma-800» (російською). www.sotovik.ru. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  21. www.rfs-rf.ru/idc/groups/public/documents/grhc_resheniya/005027.doc
  22. «Кодекс РФ про адміністративні правопорушення (КОАП РФ) від 30.12.2001 № 195-ФЗ» (російською). www.consultant.ru. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  23. Маріана Дейнеко (19 липня 2006, 17:30). «У Ростові-на-Дону штрафують за Wi-Fi» (російською). www.compulenta.ru. Процитовано 2009-06-13 2009. 
  24. «Інтернет-газета Comnews публікує матеріал на тему реєстрації радіоелектронних засобів з Wi-Fi» (російською). www.rsoc.ru. Архів оригіналу за 01.05.2008. 
  25. Постановление Правительства Российской Федерации от 31.07.2014 № 758 "О внесении изменений в некоторые акты Правительства Российской Федерации в связи с принятием Федерального закона "О внесении изменений в Федеральный закон "Об информации, информационных технологиях и о защите информации"
  26. У Росії Wi-Fi буде тепер за паспортом
  27. «Перелік радіоелектронних засобів і (або) високочастотних пристроїв, що не підлягають реєстрації (Ухвала Міністерства зв'язку і інформатизації Республіки Білорусь від 26.08.2009 р. № 35)» (російською). www.mpt.gov.by/. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-03-23 2010. 

Посилання[ред.ред. код]