Економіка КНР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

без картки

ВВП Китаю за період 1952 - 2005.
Реальне і номінальне ВВП Китаю за 2006-2011 рр.
Production of wheat from 1961 to 2004. Data from FAO, year 2005. Y-axis: Production in metric ton.
Енергетичні та мінеральні ресурси Китаю

Економіка Китайської Народної Республіки

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Китайська Народна Республіка – потужна аграрно-індустріальна країна. Розвиваються традиційні галузі промисловості – текстильна, вугільна, чорна металургія, фосфорно-фаянсове виробництво, також створені нові галузі – нафтопереробна, газова, хімічна, авіаційна, космічна, електронна, машинобудування, приладобудування. Китай займає провідні позиції у світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних добрив, сталі, електроенергії. Розвинені сучасні види транспорту. Довжина (1996, тис. км) залізниць 72,9, автошляхів 1157. Головні морські порти: Шанхай, Тяньцзінь з Сіньганом, Далянь, Гуанчжоу з Хуанпу, Чжаньцзян, Ціньхуандао, Ціндао. В країні діють бл. 500 внутрішніх і 60 міжнародних авіаліній.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 900 млрд. Темп зростання ВВП – 7,8%. ВВП на душу населення – $ 727. Прямі закордонні інвестиції – $ 39 млрд. Імпорт (г.ч. готова продукція – 82%, мінеральні ресурси, зокрема нафта) – $ 156 млрд (г.ч. Японія – 20%, США та Тайвань – по 12%, Південна Корея – 10%, Німеччина – 5%). Експорт (текстильна сировина, продукція електронної і текстильної промисловості, машинобудування) – $ 205 млрд (г.ч. США – 21,5%, Японія – 16,6%, Гонконг – 18,9%, Німеччина – 4,0%). Загальний обсяг зовнішньої торгівлі КНР в 1997 становив 325 млрд дол., в 2000 – 361 млрд дол. На початку XXI ст. спостерігається тенденція до зростання імпорту ресурсної продукції, помітно збільшився й обсяг імпорту продукції машинобудівної й електронної промисловості, а також продукції високих технологій.

За обсягом інвестицій на початку XXI ст. КНР поступається тільки США. У 2002 році прямі іноземні інвестиції в Китаї склали – 53 млрд дол., що свідчить про дуже високу міру довіри інвесторів до цієї країни.

За роки реформ розвиток народного господарства набув динамічного характеру. До кінця 1980-х Китай подвоїв обсяг ВВП, зняв проблему забезпечення населення продуктами споживання. 1990-і роки відмічено високими темпами економічного розвитку. Починаючи з 1991 став збільшуватися обсяг зовнішньої торгівлі. У 1992 і 1993 приріст ВВП становив 13%. Китай був визнаний країною з економікою, що найбільш динамічно розвивається. До початку 1997 обсяг іноземних інвестицій в китайську економіку перевищив 40 млрд дол. США. ВВП в Китаї в 1980-1990 зростав в середньому на 10,2%, з 1990 по 1997 його приріст був найбільшим у світі - в сер. 11,9%, а в 1998 склав бл. 8%.

Розподіл експорту Китаю у країни світу у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2006 році порівняно з лідером США (100% = $203 898 000 000)).

Основними центрами економічного зростання є дві найбільші економічні зони Китаю Дельта Перлинної ріки та Дельта річки Янцзи

Економіка в основному орієнтована на експорт, що сприяє швидкій інтеграції Китаю в світову економіку. Частка у ВВП (1994, %):

  • промисловість 45;
  • сільське господарство 21;
  • виробничі послуги в галузях “третьої сфери” 32.

Комплексний індекс економічної ефективності промислових підприємств у 2000 році склав 117,8, збільшившись порівняно з попереднім роком на 16,1%. За цим показником 2000 рік став рекордним роком з 1992 року.

Виробництво електроенергії - 1007 млрд кВт·ч (1995), головним чином на ТЕС. У 1995 в структурі енергобалансу в Китаї домінувало кам'яне вугілля (73%), за ним слідувала гідроенергія (19%), нафта (6%) і атомна енергія (1%). Згідно з офіційними даними, за 2002 р. споживання енергії в Китаї зросло на 20%. Китай і, в меншій мірі, Індія, згідно з більшістю прогнозів будуть задавати темпи зростання споживання енергії у світі в найближчі півстоліття. Китай випереджає всі країни світу за потенційними запасами гідроенергетичних ресурсів. За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), природний газ у 2003 покриває всього 2% потреб Китаю в енергоносіях. Китай до 2010 р. розраховує подвоїти споживання газу. Спостерігається зростаюча залежність країни від імпорту нафти з нестабільних країн близькосхідний регіону: незважаючи на високі ціни на цю сировину, тільки за перше півріччя 2003 обсяги китайського нафтоімпорту зросли на 33%.

Інвестиції[ред.ред. код]

Найбільші закордонні інвестиції, що станом на кінець 2010 року склали 1,09 трлн дол. США, в економіку країни надійшли від британської колонії Гонконг, держав ЄС та Японії[1]. Через обмеження урядами деяких країн Заходу інвестицій в комуністичні країни, Гонконг, що в 1997 році отримав статус особливого спеціального регіону й надалі, як посередник, є головним майданчиком залучення прямих зовнішніх інвестицій з країн Заходу в Китай. На кінець 2010 року Гонконгом було залучено майже один трильйон американських доларів[2], що вдвічі більше, ніж інвестовано напряму в Китай. Більшість іноземних інвевтицій у Гонконг надходить від Віргінських Британських островів із застосуванням офшорних схем. [3] Гонконг і Шанхай є найпривабливішими регіонами для прямих іноземних інвестицій у КНР. Після початку економічних реформ навколо цих міст утворились дві найбільші агломерації Китаю. Дельта Перлинної ріки та Дельта річки Янцзи біля Гонконгу та Шанхаю відповідно. Вони стали основними центрами виробництва та залучення прямих іноземних інвестицій в КНР.

Промисловість[ред.ред. код]

Промисловість включає виплавку сталі, кольорових металів (алюмінію, міді, цинку, свинцю, олова, сурми і інш.), виробництво цементу (304 млн т), мінеральних добрив (21 млн т). Багатогалузеве машинобудування (сільськогосподарське і транспортне машинобудування, тракторо-, авто-, авіа-, станко- і суднобудування, виробництво електроенергетичного і іншого промислового обладнання, електронних виробів, приладів, а також велосипедів, швейних машин, годинників і інш.). Але основна виробнича база важкої промисловості успадкована від 1950-х років або створена за проектами того часу. В кінці ХХ ст. зберігалася диспропорція в розподілі державних ресурсів на користь важкої індустрії, де працювало бл. 60% зайнятих в промисловому виробництві і вироблялося 50% промислової продукції. Розвинута текстильна промисловість (бавовняні, шовкові, шерстяні тканини). Бл. 50% всієї промислової продукції в кінці 1990-х років виробляють дрібні і кустарні підприємства. Традиційні ремесла (художні вироби з кістки, шовку, емалі, лаку, фарфоро-фаянсові, вишивки). У 1997 в Китаї було вироблено сталі - 107,57 млн т, металорізальних станків - 150 тис., тракторів - 80 тис., автомобілів - 1,59 млн, випущено 5,4 млн т пряжі, 22 млрд м² тканин, 4,22 млн т штучних волокон.

Приватне підприємництво займає все міцніші позиції в економіці. Частка державних підприємств у виробництві промислової продукції скорочується (з 80% в 1978 до 34% в 1998), а частка приватних підприємств продовжує зростати і в 1998 склала понад 12%. У кінці 2000 р Китай підписав двосторонні угоди із 36 з 37 членів Всесвітньої торгової організації. У рамках угод Китай зобов'язався зменшити тарифні ставки і скасувати квоти на імпорт. Торговий оборот в 2000 р збільшився на 31,5% в порівнянні з 1999 р. Найбільшим експортним ринком Китаю є азіатські країни. Їх частка становить 62% його загального експорту. Північній Америці належить 22%, з яких 21% США. Загальний продаж заліза і сталі у 2000 р становив $14,1 млрд, кольорові і рідкісні метали - $10,1 млрд і неметалічні корисні копалини 7,1 млрд. Більш, ніж на 10% збільшився імпорт глинозему, алюмінію, міді і мідної руди, хроміту, залізняку, алмазів. Експорт цементу, продукції з міді, вугілля, коксу, продукції з сталі, цинку і продукції з нього збільшився більш, ніж на 10%. У 2000 р уряд схвалив відкриття в Шанхаї ринку по продажу алмазів. «Великий Китай», включаючи Гонконг і Тайвань, є третім за обсягом продажу алмазів на світовому ринку після США і Японії.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Частка у валовій продукції сільського господарства (1992, %): рослинництво 74, тваринництво 26. Є овочівництво, плодівництво, виноградарство, виробництво зернових, рибальство, збір дикорослих плодів і лікарських трав, заготівля деревини. За станом на кінець 1990-х років Китай мав бл. 95 млн га земель, що обробляються. З однієї ділянки нерідко знімають три і більше урожаї за два роки, а в басейні р.Янцзи - щорічно два урожаї. У Південному Китаї багато які поля дають по три урожаї основних сільськогосподарських культур або до п'яти урожаїв овочів на рік. Величезна територія країни і різноманітність кліматичних умов, ґрунтів і рельєфу були причиною формування різних агроекосистем. У Китаї вирощують понад 50 видів польових, 80 видів городніх і 60 видів садових культур. Гірські місцевості крайніх західних районів Китаю і степи Сіньцзян-Уйгурського автономного району і Тібету використовуються для розведення великої рогатої худоби, коней, овець і кіз, а оазиси в пустинних районах Сіньцзяну - для вирощування кавунів і винограду. На великих полях відносно холодних північних провінцій Хейлунцзян і Цзілінь вирощують злакові і бобові культури (кукурудзу, пшеницю, соєві боби). У Північному Китаї, включаючи західну частину провінції Хебей, провінції Шаньсі, Шеньсі і Ганьсу вирощують посухостійкі культури (пшеницю, кукурудзу, просо). На Північно-Китайській рівнині (південна частина провінції Хебей, провінція Хенань і частина провінції Шаньдун, Цзянсу і Аньхой) - олійні культури і тютюн. Найпродуктивнішими є долина нижньої течії р.Янцзи, провінція Сичуань і субтропічна провінція Гуандун. Провінції Хунань, Сичуань і Цзянсу - найбільші в країні виробники рису. Велику частину цукрової тростини обробляють в провінціях Гуандун і Гуансі. У субтропічних районах Китаю вирощують, в основному на експорт, мандарини, апельсини, ананаси тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

UN[ред.ред. код]

Government sites[ред.ред. код]

  • Australia Embassy in Beijing Trade Services [18]
  • UK Trade & Investment (UKTI) [19]
  • US Foreign Agricultural Service [20]
  • USAID China Page[21]
  • US Commercial Service in Beijing [22]
  • US Government China Business Information Center [23]

WTO[ред.ред. код]

  • WTO MEMBER INFORMATION [24]
  • China and WTO [25]

APEC[ред.ред. код]