Крик (картина Мунка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Крик»
The Scream.jpg
«Крик»
норв. Skrik
Творець: Едвард Мунк
Час створення: 1893
Матеріал: масло, темпера і пастель на дошці
Техніка: експресіонізм
Зберігається: Осло, Норвегія
Музей: Національна галерея

«Крик», «Зойк» (норв. Skrik; створено, разом з версіями, у 1893-1910 роки[1]) — назва низки експресіоністських полотен і відбитків норвезького художника Едварда Мунка, що зображують агонізуючу від жаху постать людини на тлі криваво-червоного неба. Тлом для твору є пейзаж фйорду Осло, що відкривається з пагорбу Екеберг (Ekeberg) в Осло (тоді Кристіанії), Норвегія.

Едвард Мунк створив декілька версій «Крику» у різних техніках. Музей Мунка володіє однією з мальованих версій (1910, див. галерею) та однією пастеллю. У Національній галереї в Осло міститься інша мальована версія (власне початкова, 1893, основне зображення статті). Четверта версія, виконана пастеллю, належить норвезькому мільйонеру Петтеру Олсену (Petter Olsen). Мунк також створив літографію картини (1895, див. галерею)[2]

«Крик» ставав мішенню декількох професійних і добре підготовлених викрадень. Так, у 1994 році версію з Національної галереї було викрадено. За декілька місяців твір мистецтва було повернуто. А у 2004 році Крик і Мадонну пензля Мунка викрали з Музею Мунка. Обидві картини були повернуті в 2006 році. Вони зазнали незначних ушкоджень і були повернуті до експозиції в травні 2008 року після здійснення реставраційних робіт[1].

Джерела натхення[ред.ред. код]

Едвард Мунк дав своєму твору оригінальну німецьку назву «Крик природи» (нім. Der Schrei der Natur). Норвезька ж назва — слово skrik у дивовижний спосіб близьке до українських «скрик, крик».

На сторінці свого щоденника під заголовком Ніцца, 22.01.1892, Мунк так описав своє натхнення до створення образу і картини:

« «Я прогулювався стежиною з двома товаришами, саме заходило сонце, і раптом небо налилося кров'ю, я спинився, відчувши страх, та обперся об огорожу, — повсюди була кров і язики полум'я над синьо-чорним фйордом і містом, мої друзі крокували далі, а я, тремтячи від жаху, стояв і відчував безкінечне голосіння природи».  »

За однією з версій, з числа тих, що висували на пояснення почервоніння неба, Мунк міг стати свідком відгомону вулканічного виверження на Кракатау у 1883 році: тоді попіл, що викидав вулкан, офарбував небо в червоний колір у багатьох частинах світу — на сході США, більшості території Європи та Азії в період з кінця листопаду 1883 року до середини 1884 року[3]. Це пояснення піддається сумнівам тими дослідниками, хто відзначають, що Мунк радше експресіоніст, ніж реаліст, і тому навряд чи став би відтворювати в точності побачене. Альтернативна версія апелює виключно до роботи уяви і натхення митця, підмічаючи схожість сюжету і зображеного місця одночасно і на бійню, і на божевільню[4].

Особа, зображена на картині, може бути і власне художником, який сам не кричить, а відчайдушно намагається захистити себе від Крику Природи. Постава тіла, на думку багатьох, виражає спробу захиститися від дії волання, реального чи уявного.

Місце, зображене на картині, багатьма ідентифікується як шлях з пагорбу Екеберг до фйорда Осло і власне міста. У той, час коли створювався оригінал картини, сестру Мунка Лору-Катерину, що страждала на біполярний афективний розлад, помістили до психічної лікарні, саме біля підніжжя Екебергу.

У 1978 році дослідник творчості Мунка Роберт Розенблюм (Robert Rosenblum) висловив припущення, що на створення дивної, без ознак статі, постаті на передньому плані картини, митця могло надихнути споглядання Перуанської мумії, яку Мунк міг бачити під час Світової виставки у Парижі (1889 рік), де сам брав участь. Ця мумія мала вплив на іншого художника-експресіоніста, француза Поля Гогена, до речі друга Мунка, що навіть зобразив її у декількох своїх творах. Нещодавно (на поч. 2000-х років) висловлювались думки, що на Мунка при створенні «Крику» вплинула побачена мумія, але в Музеї природознавста в італійській Флоренції[5].

Крадіжки[ред.ред. код]

12 лютого 1994 року у день відкриття XVII Зимової Олімпіади в норвезькому Ліллехаммері чотири злодії проникли до Національної галереї і викрали версію «Крику», лишивши записку «Дякуємо за слабку охорону»[6], адже картину з нагоди олімпійських святкувань перенесли до нижнього поверху для загального огляду[7]. Присутність великого числа журналістів, акредитованих на Олімпіаді, відразу ж зробило викрадення топ-новиною[8].Провину за те, що сталося, спершу покладену на спецвідділ з попепредження таких викрадень, було знято. Після того, як у березні 1994 року галерея відмовилась платити викуп у 1 млн. USD, норвезька поліція за допомогою британських поліцейських і сприяння Getty Museum провели спецоперацію, в результаті якої картину неушкодженою було повернуто 7 травня 1994 року[9]. У січні 1996 року четверо осіб були звинувачені в причетності до викрадення, включно з Полом Енґером (Pål Enger), що раніше (у 1988 році) вже звинувачувався у викраденні картини Мунка «Вампір»[10]. Однак, їх відпустили на законних підставах, — виявилось, що в ході операції було порушено законодавство в тому, що британські агенти в'їхали до Норвегії за фальшивими документами[11].

«Ушкоджений» «Крик» на виставці в Музеї Мунка 30 вересня 2006 року

Інша версія «Крику» була викрадена у 22 серпня 2004 року — посеред білого дня чоловіки в масках увірвалися до Музею Мунка в Осло і викрали дві картини Мунка: «Крик» і «Мадонну»[12]. Прикметно, що перехожому вдалося сфотографувати злодіїв у той момент, як вони втікали з витворами мистецтва у напрямку до авто. 8 квітня 2005 року норвезька поліція заарештувала підозрюваних у скоєнні крадіжки, проте картини лишались зниклими, що навіть породило чутки, що їх спалили самі крадії, щоб позбутися доказів злодіяння[13][14]. 1 червня 2005 року, коли вже четверо підозрюваних у злочині перебували під вартою, міська влада Осло оголосила про винагороду в 2 млн норвезьких крон (313,500 $ або 231,200 за тодішнім курсом) за будь-яку інформацію, яка допомогла б встановити місцезнаходження полотен[15]. Попри те, що картини не знайшли, шестеро чоловіків на початку 2006 року постали перед судом, обвинувачувані, хто у сприянні скоєнню злочину, хто у безпосередньому вчиненні крадіжки. Троє з них були засуджені до від 4 до 8 років ув'язнненя в травні 2006 року, ще двоє засуджених, Бйорн Хоен (Bjørn Hoen) і Петер Таральдсен (Petter Tharaldsen) мали сплатити величезні штрафи (750 млн крон або 117.6 млн. USD або 86.7 млн. €) міській управі Осло[16].

31 серпня 2006 року норвезька поліція оголосила, що в результаті оперативних заходів виявлено обидві картини «Крик» і «Мадонна», так і не розкривши деталей операції. Повідомлялося, що полотна у кращому, ніж сподівалися, стані. «Ми на сто відсотків упевнені, що перед нами оригінали, — заявив на прес-коніеренції шеф поліції Івер Стеншруд (Iver Stensrud), — Ушкодження виявились меншими, ніж ми боялися»[17][18]. Директор Музею Мунка Інґеборґ Ідшті (Ingebjørg Ydstie) підтвердила цю інформацію, наголосивши на тому, що завдані ушкодження можливо усунути[19]. «Крик» мав слід вологості на лівому нижньому куті, тоді як «Мадонна» мала декілька плям на правій стороні й два невеликих отвори на зображенні руки Богоматері[20]. Перш ніж почалися реставраційні роботи, полотна виставили на огляд у Музеї Мунка від 27 вересня 2006 року. Впродовж 5-денної виставки 5500 відвідувачів побачили ушкоджені полотна. Вже полагоджені картини були повернуті в постійну експозицію 23 травня 2008 року, коли розпочала роботу виставка «Крик і Мадонна — Повернення» (англ. "Scream and Madonna--Revisited")[21]. Деякі ушкодження «Крику» усунути не вдалося, однак цілісність витвору мистецтва не було порушено[2][22].

Роль у сучасній культурі[ред.ред. код]

Наприкінці ХХ століття «Крик» набув воістину іконічного значення в сучасній мас-культурі. В якості обкладинки картину використали при виданні (і перевиданнях) книги відомого американського психіатра А.Янова (Arthur Janov) «The Primal Scream»[23]. У 19831984 роках поп-митець Енді Воргол зробив ряд штамповок на тканині робіт Мунка, в т.ч. і «Крика». Митцем рухала ідея десакралізувати картину, зробивши її об'єктом споживацької мас-культури, хоча той же Мунк сам започаткував цей процес, виконавши літографію роботи ще на початку XX століття. Більше того, постмодерністський митець Ерро (Erró) вільно і з почуттям іронії повівся з картиною Мунка, написавши свої власні «Другий крик» (1967) і «Дінґ Донґ» (1979)[24].

Як один з небагатьох витворів сучасного мистецтва, що є впізнаваним широким загалом, «Крик» час від часу використовується в рекламі, в анімації (в т.ч. і в Симпсонах), в кіно і на телебаченні, зокрема, в програмах, шоу і стрічках напрямку horror. Картина стала справжнім брендом і тому в якості лого наноситься на побутову і сувенірну продукцію. Подеколи образ твору використовують в журналістиці, промо-кампаніях, у постерах, плакатах тощо.

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б "The Scream returns, damaged but younger". News.com.au. 2008-05-21.
  2. а б «About the conservation of The Scream and Madonna». Munch Museum. Процитовано 2007-12-22. 
  3. Olson, Donald W.; Russell L. Doescher and Marilynn S. Olson (May 2004). «The Blood-Red Sky of the Scream». APS News 13 (5) (American Physical Society). Процитовано 22 грудня.  2007 року
  4. Existential Superstar: Another look at Edvard Munch's The Scream [1] Slate (2005-11-22). Retrieved on 10 November 2008.
  5. «Italian Mummy Source of 'Scream'?». Discovery Channel. 7 вересня 2004 року. Процитовано 2006-12-12. 
  6. «4 Norwegians Guilty In Theft of 'The Scream'». AP. 1996-01-18. Процитовано 2006-08-31. 
  7. Dolnick, Edward (June 2005). The Rescue Artist: A True Story of Art, Thieves, and the Hunt for a Missing Masterpiece. HarperCollins. ISBN 9780060531171. 
  8. «On this day: Art thieves snatch Scream». BBC News Online. 1994-02-12. Процитовано 2006-08-31. 
  9. Dolnick, Edward (June 2005). The Rescue Artist: A True Story of Art, Thieves, and the Hunt for a Missing Masterpiece. HarperCollins. 
  10. «Master plan». Guardian Unlimited. 2005-06-13. Процитовано 2007-12-21. 
  11. Matthew Hart, The Irish Game: A True Story of Crime and Art, Viking Canada, 2004, p. 184
  12. «Scream stolen from Norway museum». BBC News. 2004-08-22. Процитовано 2006-09-03. 
  13. «Oslo police arrest Scream suspect». BBC News. 2005-04-08. Процитовано 2007-12-22. 
  14. «Famous Munch paintings destroyed?». Norway Post. 2005-04-28. Процитовано 2007-12-22. 
  15. «Reward offered for Scream return». BBC News. 2005-06-01. Процитовано 2007-12-22. 
  16. «Three guilty of The Scream theft». BBC News. 2006-05-02. Архів оригіналу за 2013-06-29. Процитовано 2007-12-22. 
  17. «Munch paintings recovered». Aftenposten. 2006-08-31. Процитовано 2007-12-22. 
  18. «Stolen Munch paintings found safe». BBC News. 2006-08-31. Процитовано 2007-12-22. 
  19. «Munch paintings 'can be repaired'». BBC News. 2006-09-01. Процитовано 2007-12-22. 
  20. «Museum to exhibit damaged Munch paintings». Aftenposten. 2006-10-12. Процитовано 2007-12-22. 
  21. Munch Museum
  22. «'The Scream' to go back on display after 2004 heist». AFP. 2008-03-03. 
  23. Janov, Arthur. (1977). The Primal Scream. New York: Abacus. ISBN 0-349-11834-5. 
  24. «Scream on the Surface». Munch-Museet. Процитовано May 29 2005. 

Посилання[ред.ред. код]